«Паперова завіса»

Останнім часом європейська інтеграція України все більше асоціюється з візовим питанням. А точніше з проблемами, які стали виникати в українських громадян при отриманні віз у країни Євросоюзу. Характерно, що тон у візовій політиці стали задавати діти. Неповнолітні громадяни України змушені були вдатися до своєї майстерності, щоб отримати візи. Якщо дитячий хор улаштував концерт перед консульством Німеччини, то ансамбль «Діти України» танцював три години перед посольством Франції.

Дитячий концерт і танці висвітлили проблеми, які деякі експерти характеризують не інакше як дискримінацією по відношенню до українців. Голова місії України при ЄС Роман Шпек закликав європейські країни покласти край «дуже небезпечним» випадкам непорозумінь при видачі українцям «шенгенських» віз. При цьому він зазначив, що дії окремих консульських установ країн ЄС у питаннях видачі віз українцям можуть підірвати процес ратифікації угоди між Україною та Євросоюзом про реадмісію, яка є дуже важливою саме для Брюсселя. Р. Шпек висловив надію, що Євросоюз уже найближчим часом наведе порядок з видачею віз українським громадянам.

Зі свого боку, Європейська комісія пообіцяла зробити все від неї залежне для вирішення проблемних ситуацій з видачею українським громадянам віз у країни ЄС. Про це заявила комісар Єврокомісії з питань зовнішніх відносин і європейської політики сусідства Беніта Ферреро-Вальднер у Брюсселі на прес-конференції після зустрічі з міністром закордонних справ України Арсенієм Яценюком. Єврокомісар також висловила впевненість, що після вступу в силу угоди про спрощення видачі віз це питання буде вирішуватися набагато легше. «Ми будемо намагатися робити все з нашого боку, а також просити країни-члени ратифікувати й імплементувати угоду», — сказала вона.

КОМЕНТАР

Чи має Україна якісь важелі, щоб вплинути на візову політику країн, які у питаннях видачі віз ведуть себе не зовсім прийнятно щодо українських громадян? Чи може Україна використати як тиск такий важіль, як скасування безвізового режиму? Як можна схилити європейців до того, щоб вони скасували візовий режим з Україною або значно пом’якшили його?

Олександр СУШКО, директор Центру миру, конверсії та зовнішньої політики України:

— Висловлювання Романа Шпека були призначені для того, щоб продемонструвати наявність певних дипломатичних важелів, до яких може вдатися українська сторона за певних екстремальних обставин. Однак це зовсім не означає, що такі важелі будуть обов’язково застосовані. Скоріше за все, вони не будуть застосовані. Але сам факт нагадування про таку можливість певним чином є дипломатичним ходом, за допомогою якого офіційна Україна висловлює своє незадоволення станом речей у цій справі.

Можливості української дипломатії щодо впливу на візові питання є доволі обмеженими. Як правило, такі ситуації виникають унаслідок різного тлумачення окремих положень національного законодавства країнами-членами ЄС. Ті країни, до яких є претензії, завжди можуть посилатися на політику міністерств внутрішніх справ, яка є суверенним правом кожної країни. Тут користь може принести лише постійне привернення уваги суспільства, журналістів до кожного подібного факту, створення атмосфери не толерування з боку українського суспільства і держави подібних фактів. Також важливо створення відповідного постійного інформаційного тиску на європейську сторону, який вона не зможе ігнорувати. Крім цього, важливо максимально підключити наших партнерів у Європейському Союзі, журналістів, громадські організації, які теж стурбовані цим питанням. Якщо це дійсно стане предметом постійної уваги у засобах масової інформації і державні чинники стануть реагувати на це фахово і регулярно, тоді відповідно європейські консульства не зможуть так вільно і широко застосовувати не зовсім неприйнятні способи відсіювання візових заявок, що має зараз місце. Насамперед, я маю на увазі абсолютно широко розповсюджену нині практику колективних відмов.

Що стосується тиску чисто на Брюссель, то європейська столиця тут нічого не вирішує, тому що до її компетенції не відноситься питання видачі віз громадянам України за винятком тих питань, які сформульовані і зафіксовані сьогодні в угоді про спрощення візового режиму, яка ще не вступила в дію. А загалом візові питання є компетенцією країн-членів ЄС.

Можна лише зазначити, що, привертаючи увагу до цієї проблеми, тим самим створюється відповідна атмосфера несприйняття такої політики, яка знаходить певний відгук. Тепер органи Євросоюзу більше цікавляться тим, наскільки відповідні країни-члени готові в повній мірі застосовувати ті загальні правила, які застосовані як у внутрішньоєвропейських нормах і правилах, так і в новій угоді.

Я думаю, що в Україні справа до скасування візового режиму не дійде, хоча така пропозиція неформально може обговорюватися і може слугувати фактором дипломатичного тиску. Але справа в тому, що насправді тут треба з’ясувати, чого саме ми хочемо досягти. Якщо — значних зрушень у питаннях візового режиму, то слід усе-таки уникати ходів, які можуть трактуватися як недружні. А такий демарш однозначно трактувався би як недружній. Тому в принципі є інша методика вирішення цих питань, головним компонентом якої варто було б зробити створення в самих країнах ЄС сприятливого інформаційного ґрунту, відповідної громадської підтримки ідеї скасування візового режиму для українців чи значного пом’якшення. Тому що на сьогоднішній день усе більше і більше європейських політиків, навіть раніше не помічених в особливих симпатіях до України, все частіше згадують про необхідність значних кроків у напрямку подолання проблем, які є в українців з візами. Відтак українській стороні потрібно максимально вести роботу з європейськими елітами на користь усвідомлення ними невідворотності подальших кроків у напрямку безвізового режиму.