Парадокси вибору

Наша політика — суцільний парадокс. Не довіряючи політикам, ми вибираємо їх і, отже, довіряємо їм. Розуміючи, що вибрали депутатів, далеких від досконалості, хочемо досконалої роботи парламенту.

Результати моніторингу діяльності народних депутатів України в період з 14 травня по 14 липня 2002 року, днями оприлюднені «Лабораторією соціального аналізу Ф-4» спільно з Комітетом виборців України, виявили кілька тенденцій. Виявляється, багато новообраних парламентарів, які під час виборчих перегонів так мріяли отримати заповітні перепустки до сесійної зали на вулиці Грушевського, склавши присягу і почепивши значки народних депутатів, раптом втратили бажання з’являтися в стінах парламенту і брати участь у голосуваннях. Лише 28 депутатів (з них 12 — з фракції КПУ, 12 — з СДПУ(О), по 2 — з «НУ» та СПУ) не скористалися правом «вільного відвідування» і були присутні на всіх пленарних засіданнях, а 25 — прогаяли понад 50 вiдсоткiв робочих годин. До речі, про робочі години — якщо звести докупи усю тривалість пленарних засідань, то вийде рівно 96 годин за 2 місяці (хто там що казав про 40-годинний робочий тиждень?), і це при тому, що за цей час було проведено 42 засідання. Впродовж звітного періоду було зареєстровано 684 законопроекти, з яких роглянуто 144 і прийнято 102. За словами керівника «Лабораторії...» Євгена Лапіна, умовний коефіцієнт корисної дії Верховної Ради становить 13,5%, що приблизно дорівнює показникам парової машини. До речі, аж 236 депутатів не внесли на розгляд колег жодного законопроекту, зате дуже активними законотворцями виявилися представники фракцій БЮТ, СПУ, КПУ, НУ. Щоправда, перехід кількості в якість констатувати поки що зарано, тобто число реалізованих ініціатив набагато скромніше. Тим часом депутати з цього ж «табору» виявилися й найбалакучішими, тобто найбільше часу демонстрували ораторську майстерність, виступаючи як з місця, так і з парламентської трибуни. До слова, важко сказати, чи справило це враження на виборців, а от журналістам це подобається. Принаймні, судячи з підсумків опитування 46 журналістів, проведеного у липні нинішнього року фондом «Демократичні ініціативи», критерієм успішності політика для респондентів «Демініціатив» є насамперед частота його появ на телеекрані і в пресі із гучними заявами. Інакше чим можна пояснити те, що поряд із Віктором Медведчуком (31 голос), Леонідом Кучмою (18 голосів), Володимиром Литвином (12 голосів) опитані журналісти найбільш вдалими політиками за післявиборчий період назвали Юлію Тимошенко (11 голосів), Віктора Ющенка та Миколу Томенка (по 7 голосів)?.. Цікаво, що найневдалішими політиками були названі ті ж таки Віктор Ющенко (28 голосів), Володимир Литвин (15), Петро Симоненко і Юлія Тимошенко (по 7 голосів), а також Олександр Мороз (6) і Іван Плющ (5). Як бачимо, критерії щодо ефективності політичної діяльності «плавають».

За якими критеріями варто оцінювати продуктивність роботи народних обранців? Про це — думки експертів.