Парламент відпустив уряд на волю
Відсутність цифри, котра визначає дефіцит бюджету, і взагалі будь-яких цифр, за винятком дат, свідчила про те, що бюджетний комітет запропонував Верховній Раді ухвалити не стільки основні напрями бюджетної політики на 1999 рік, скільки декларацію про наміри, які повинен мати уряд. А основна думка полягає в тому, що уряд самостійно мусить установити граничний розмір дефіциту і відповідати за це.
Чи є це суто політичним кроком? Чи можна чекати, що у вересні, коли Кабмін подасть на розгляд бюджет, зроблений на свій страх і ризик, парламент «зарубає» його і після цього будуть оргвисновки?
Позапартійний Сергій Терьохін вважає це дуже вірогідним: «Ми ж приймали рішення не чіпати уряд на цій сесії, повернутися до їхнього питання у вересні. Тож це ланки одного ланцюжка. Нехай, мовляв, уряд діє, а ми його за це покараємо питанням про недовіру». Сергій Терьохін вважає нерозумним такий підхід. У альтернативному проекті його і депутата Жовтяка — згода на двовідсотковий дефіцит, що пропонується Кабміном.
Є ще альтернативи. Наталія Вітренко, яка наполегливо воює з «курсом реформ за рецептами МВФ», пропонує вісім відсотків, наполягаючи на визнанні факту «держава — банкрут». Депутат Коломойцев із групою товаришів пропонує в своєму проекті цифру п’ять. Заступник Юлії Тимошенко із бюджетного комітету комуніст Кузнєцов не згодний із тим, що в основному проекті приховано якісь підступи: «Наша бюджетна резолюція містить у собі технічне завдання уряду для вироблення бюджету». А рухівець Юхновський взагалі дивиться ширше, закликаючи Верховну Раду і Президента «виступити перед усім світом спільно, аби отримати кредити, які нас врятують». Пан Юхновський, представник «конструктивної опозиції», висловив побажання, щоб нинішня зустріч лідерів фракцій і голів комітетів із Президентом поклала початок добрій співпраці.
До речі, зустріч для розмови про укази, заради якої засідання парламенту перервано до 18.00 години, заплановано в Кабміні. За безглуздим поясненням Олександра Ткаченка — в парламенті нібито немає відповідного приміщення. Сергій Терьохін вважає, що істинна причина зустрічі на нейтральній території в тому, що Президент просто «не хоче перед телекамерами і в радіотрансляції відчувати себе «побитим». Тим більше, що у 9/10 цих указів він взагалі не розбирається, а в решті — мало». При цьому Ткаченко «прийняв для себе формулу хитрого українця, який любить з усіма товаришувати, але ніколи свого не віддасть».
Комуніст Станіслав Гуренко також вважає, що спікер робить активні кроки назустріч Президентові. Додаючи, що напередодні на погоджувальній раді фракцій «дуже багато було різних висловлювань, у тому числі про суботню зустріч Ткаченка з Кучмою». Слід розуміти це так, що не всі готові розділити прагнення спікера підтримати реформаторську лихоманку глави держави? «Питання розглядалося дуже гостро, — говорить Гуренко. — Майже всі одностайні в одному: якими б не були укази необхідними — не можна порушувати Конституцію. Методи, якими діє Президент, нагадують ту доцільність, якою нам, комуністам, дуже довго докоряли — революційну». (Ліві незадоволені й «лівими» діями свого Президента? Отож...) До цього Гуренко додав, що газета «День» абсолютно справедливо зазначала — Президентові ніхто не заважав узяти на себе відповідальність і рік, і два, і чотири тому...
Але, краще пізно, ніж ніколи, і поки не пізно: до нас їде Альберт Гор. І, слід думати, Олександр Ткаченко, що якось жвавенько прокрутив питання про незапланований відпочинок депутатів із четверга до вівторка (за що був пізніше засуджений товаришами з лівого блоку — в цей час частина президентських указів вступила в дію), не лише компенсував простій пропозицією попрацювати із 18.00 години після зустрічі з Президентом, але й, можливо, виконував поставлене Президентом надзавдання: приготувати щось приємне для зустрічі великого і дуже дорогого стратегічного партнера.
Звичайно, виникає й провокаційне запитання: наскільки парламент, де в кожному кутку і по центру сидять кандидати в президенти, вже оголошені або потенційні, взагалі зацікавлений — об’єктивно і суб’єктивно — щоб ситуація поліпшувалася за Президента Кучми? Наскільки кожна політична сила (в тому числі й пропрезидентська), що має намір брати участь у президентських виборах, прагне до розробки чітких економічних правил для створення прозорого простору, якщо великі гроші для великих виборів набагато успішніше робляться в «каламутних» умовах? «Немає сенсу сперечатися про укази Президента — вони незаконні», — так вважає багато відомих парламентаріїв. Якщо при цьому всі укази залишаться в житті і в дії — це й буде відповідь на запитання...
До речі
Комітет Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності рекомендував парламентовi вiдхилити президентські проекти закону про ставки акцизного збору і ввізного мита на нафтопродукти та про запровадження ввізного мита на імпортні телевізори, повідомляє агентство Інфобанк. Якщо до 24 липня Верховна Рада не відхилить президентські законопроекти щодо цього, то укази, відповідно до перехідних положень Конституції, набудуть чинності. Члени комітету запропонували на розгляд парламенту альтернативні проекти законів. Парламентарії пропонують нижчі, ніж президентські, ставки акцизного збору на нафтопродукти та звільнити від сплати акцизу до 1 сiчня 2001 року обороти з реалiзацiї телевiзорiв, що виробляються вітчизняними підприємствами, за умови виробництва ними не менш як 1000 телевізорів на місяць (згідно з варіантом Президента — 5000 штук).
