ПЕДАГОГIКА здорового глузду
Чи «правильно» виховували нас свого часу наші батьки? — порушувала питання редакція «Дня».
Відповідаючи на це запитання, насамперед мені хочеться розкрити лапки, в які взяте слово «правильно». Саме тому, що вважаю правильним виховання, отримане мною і моєю сестрою від наших батьків.
З роками дедалі частіше я, мати 33-річного сина і бабуся 10-річного внука, згадую своє дитинство, батьківський дім, маму (яка, на превеликий жаль, пішла із життя 15 років тому). Часто спілкуюся зі своїм батьком, який у свої 75 радує нас працьовитістю, оптимізмом, потрібністю людям. І думаю: коли ж вони виховували нас?
Їхнє мистецтво виховання, напевно, і полягало в тому, що для цього не відводилося спеціального часу і не вживалося спеціальних заходів (бесід, покарань тощо). Вони виховували нас щодня, щогодини, щохвилини, а методами їхнього виховання були власний приклад, ставлення до життя, до навколишніх людей, інтелігентність, порядність, професіоналізм. Наші батьки — педагоги за освітою і за покликанням: мати 40 років пропрацювала в школі вчителем української мови та літератури, а батько пройшов шлях від директора школи-інтернату — до доктора педагогічних наук, професора вузу і нині є прикладом для своїх аспірантів, дітей, онука, внучки і правнука.
Що тепер ми повинні і можемо дати нашим дітям? Ключовим словом питання, на мою думку, є слово «повинні». Саме в глибокому усвідомленні своїх батьківських обов’язків і полягає значною мірою успіх розвитку та виховання дітей у сім’ї. Тим батькам, які усвідомлено ставлять перед собою завдання розвитку та виховання своїх дітей, можна порадити звернути увагу на такі основні моменти:
1. Ранній розвиток дитини.
Саме вік дошкільника (3-7 років) містить у собі великі можливості подальшого розвитку дитини, успішного навчання в школі. Прикладом може бути той факт, що первинна цікавість до букв і складів виникає в дітей у віці 2-2,5 року. Якщо батьки приділяють увагу дитині, зацікавлені в її інтелектуальному розвитку, працюють із дитиною (в ігровій формі: кубики, картки), вона легко і швидко запам’ятовує букви та склади і починає читати в 3-3,5 року. Відомо, що чим раніше дитина освоює процес читання, тим вищий рівень її інтелектуального розвитку. Якщо ж батьки втрачають цей момент (мовляв, малий ще букви вчити, нехай пограється), то наступний етап вивчення букв і складів у 5- 6 років проходить набагато складніше, бо на зміну природної зацікавленості приходить необхідність готуватися до школи.
2. Постійність вимог: дитина має чітко знати і розуміти, «що таке добре і що таке погано». Ці критерії вимог до дитини мають бути максимально постійними і якомога менш залежними від обставин або сьогочасного настрою батьків. У цьому запорука усвідомленої дисципліни та адекватної поведінки дитини.
3. Звідси випливає ще один нюанс: збалансованість ласки та батьківської вимогливості. Не можна сліпо балувати дитину, потураючи її вередуванням та примхам, не висуваючи їй постійних, виважених вимог, — цей шлях найменшого опору тільки видається легким, насправді веде до великих проблем як для дитини, так і для батьків та навколишніх людей. Не можна також виховувати свою дитину в умовах невиправдано жорстких вимог — це призводить до нервових перевантажень, озлобленості, протесту й агресії. Батьківська любов, інтуїція мають підказати «золоту середину» з урахуванням індивідуальних особливостей та можливостей дитини.
4. Виховання в сім’ї має грунтуватися на педагогіці здорового глузду: враховувати реалії життя і бачити чітку перспективу розвитку, навчання та виховання своєї дитини.
