Передвиборний «газоват»
На нинішніх позачергових виборах «сектор» газу набуває особливого значення й, схоже, може зіграти вирішальну роль. Річ у тім, що серед страхів, які хвилюють громадян напередодні виборів, найбільш поширеними є побоювання зростання цін на цей вид палива після 30 вересня. Як зазначають соціологи, страхи з цього приводу мають 80% опитаних.
Але для політиків ця ситуація вже, мабуть, давно не секрет. Невипадково, Юлія Тимошенко, яка дуже чуйно ставиться до бажань населення, особливо в газовій сфері, де вона дійсно може вважатися фахівцем найвищого розряду, час від часу пропонує прибрати з газового ринку посередників. Ідея, на перший погляд, вельми слушна, а отже в електоральному плані цілком прийнятна й навіть ефективна. Адже що робить посередник? Додає до чужої ціни ще й свою. Висновок: гнати його геть.
Але кожна розсудлива й обізнана в ситуації у сфері газових відносин України, Росії та Туркменістану людина розуміє, що вигнавши посередника, який постачає Україні середньоазійський газ, ми взагалі опинимося сам-на-сам iз російським «Газпромом», який запропонує нам російський газ і європейську ціну на нього. І це при тому, що про підвищення тарифу на транзит газпромівського газу в Європу через українську територію ще не скоро можна буде вести мову — така угода була свого часу підписана креатурою Віктора Ющенка — Олексієм Івченком, який стояв 2005 року на чолі НАК «Нафтогаз Україна».
Ситуація тут для України дійсно складна. Про це свідчить і те, що політики хапаються за газове питання як за соломинку. Днями цим зайнявся спікер Верховної Ради п'ятого скликання Олександр Мороз. «Очевидно, доведеться вести важкі переговори з нашими партнерами, передусім у Росії, щоб можна було діяти в той спосіб, як вона стосовно узбецького, казахського й туркменського газу... На мій погляд, і це питання ми обговорювали з нашим активом, доцільно купувати газ за ту ціну, яку виставляє Росія, нехай це будуть світові ціни, ми повинні платити всю ціну за весь газ і продавати його як власний, оскільки ми його купуємо для зарубіжжя. Розуміючи, що там буде повернення (витрат. — Авт. ) за рахунок послуг транзиту й відповідних надбавок», — окреслював Олександр Олександрович такі далекосяжні плани в ефірі одного з каналів, практично змикаючись у неприйнятті посередника зі своєю політичною супротивницею. Але, ясна річ, весь розрахунок тут не стільки на успіх справи, скільки на довірливість виборця: «Якщо ми матимемо довіру виборців, яка дозволить безпосередньо займатися цими справами, ми ними серйозно займатимемося».
Як виявилося, не сидить склавши руки в цій ситуації й уряд, якому супротивники постійно докоряють у невиконанні обіцянки знизити ціну на російський газ для України. Цього разу він, схоже, знайшов деяку можливість, про яку розповів голова правління «Нафтогазу України» Євген Бакулін. Йдеться про те, що Україна та Росія на рівні експертів обговорюють можливість входження українських компаній у проекти з видобутку газу на російській території в обмін на допуск російських компаній до управління газотранспортною системою України. «Ми обговорюємо, якими можуть бути варіанти входження України у видобуток газу на території Росії, щоб отримати можливість видобувати там щорічно 50—55 мільярдів кубометрів газу», — сказав Бакулін і зазначив, що в цьому немає нічого поганого.
Звісно, ця заява справила враження вибуху бомби. «Я б рекомендував газовикам займатися газом і відійти від політики. Мандату на такий формат переговорів я не давав», — сказав Президент Ющенко, очевидно, маючи на увазі одразу дві обставини. По-перше, відчуження української газотранспортної системи в будь-яких мислимих і немислимих формах заборонене спеціальним законом. По-друге, така домовленість, дійсно, могла б вирішити для нашої країни газову проблему. Як же можна дозволити регіоналам стати авторами подібного рішення? Тож одразу стосовно бакулінських висловлювань посипалися заяви в СБУ (до честі цього органу, він відповів, що в нього немає законних підстав порушувати кримінальну справу або з'ясовувати інші причини звернення) з вимогою назавжди припинити і т.iн.
Тим часом, добре було б газовим фундаменталістам з БЮТ і НУ-НС, які вважають, що такі переговори можуть бути розцінені «як спроба державної зради», не закликати до «газовату», а ознайомитися з даними про транзит російського газу через українську територію. У січні-липні він скоротився майже на 17% проти аналогічного періоду 2007 року. Минулого року — на 1,3% порівняно з 2005 роком. Чи не пересохне взагалі ця труба, яку ми так ритуально цінимо? І чи не краще подумати, як не допустити цього й мати газ за нормальну ціну? Можна не сумніватися, що в разі, якщо «помаранчеві» сили прийдуть до влади, вони будуть змушені йти саме цим шляхом. Достатньо згадати, що свого часу про консорціум говорили й Івченко, й Ющенко. І ніхто тоді СБУ до розбору польотів не залучав.
