«Переформатування»

— Які складові містить поняття «соціальна політика»?

— Cьогодні словосполучення «соціальна політика» не має усталеного академічного визначення — у різних країнах цим терміном позначають хоча й споріднені, та все ж далеко не однозначні поняття. Це склалось певною мірою історично, оскільки кожна держава має свої політичні, економічні та культурні особливості, на основі яких і визначаються соціальні пріоритети. Тому й підходи в соціальній політиці відрізняються ступенем розподілу відповідальності за долю людини між суспільством і самою людиною. В одному разі держава бере на себе максимальну відповідальність за долю своїх громадян, в іншому — цю відповідальність здебільшого покладено на людину.

Загалом, можна стверджувати, що соціальна політика — це система управлінських заходів та дій державних органів, спрямована на забезпечення оптимального функціонування й розвитку суспільного життя. Але, на мою думку, цей термін несе в собі значно більше смислове навантаження й полягає не тільки і не стільки у державній підтримці особи, а й передбачає визначення глибинних тенденцій розвитку суспільного життя. Спрямованість та головна мета соціальної політики полягає в досягненні в суспільстві соціальної злагоди, стабільності та соціальної цілісності, наприклад, через надання можливості кожній людині заробляти і отримувати винагороду відповідно до її внеску в суспільний процес.

Я би сказав, що соціальна політика — це свого роду каркас внутрішньої політики держави, на якому ґрунтуються добробут, захищеність, здоров’я та й узагалі саме існування людини.

Якщо конкретно про складові соціальної політики, то їх — безліч. Це — зайнятість та безробіття, освіта та професійна підготовка, забезпечення житлом та побутовими послугами, пенсійне забезпечення та соціальне обслуговування, соціальна адресна допомога та соціальне страхування, материнство та захист прав громадян — усе те, що стосується людини.

— Якою має бути ідеологія соціальної політики?

— Наріжним каменем ідеології соціальної політики за будь-яких обставин має бути людина. Саме на просту людину — безвідносно до її соціального статусу, національності, освіти, вад (психічних чи фізичних) має бути спрямована соціально-політична діяльність державних інститутів.

Якщо ж дивитися через призму сьогодення, з урахуванням наших реалій, то можна сказати, що нині необхідним є, так би мовити, «переформатування» соціальної політики від системи повного державного забезпечення до системи, умовно кажучи, «створення можливостей». Сьогодні у держави немає змоги повністю забезпечити всіх бажаючих. Більше того — цього не може собі дозволити жодна, навіть найрозвиненіша країна. І наше завдання — правильно розподілити спільні ресурси між тими, хто че рез певні життєві обставини не може забезпечити себе сам, та створити максимум можливостей для більшої частини населення, яка може й хоче (а останні дані соціологічних досліджень це підтверджують) заробляти. Для цього найближчими роками планується акцентувати увагу, насамперед, на працюючій частині населення, тим самим зміцнивши позиції середнього класу: встановити державне стимулювання зростання зарплати, мінімальний рівень погодинної зарплати тощо. І найважливіший крок до цього вже зроблено — на розгляді у Верховній Раді перебуває урядовий проект Трудового кодексу України, який буде відстоювати інтереси в першу чергу робітника. Прийняття цієї «трудової конституції» надасть більше гарантій людині праці й дозволить врегулювати трудові відносини.

— Яку мету ставить собі соціальна політика?

— Концептуально соціальні видатки держави — це, тим чи іншим чином, інвестиції в людський капітал. Отже, кінцева мета будь-яких заходів у соціальній сфері — підвищення добробуту людини. Пріоритетними завданнями Уряду сьогодні є посилення соціального захисту уразливих верств населення, своєчасні виплати пенсій, стипендій та соціальної допомоги, проведення пенсійної реформи, забезпечення зайнятості, підвищення рівня оплати праці та зменшення майнового розшарування населення. Сьогодні актуальним завданням є подолання бідності й наближення до європейських стандартів соціального розвитку. Зрозуміло, що це завдання не на один рік, але ті процеси нормалізації, які зараз відбуваються, дозволяють дивитися в майбутнє з оптимізмом.

— Яку роль, на вашу думку, має виконувати соціальна політика: «гамака», який дозволяє людині існувати, чи «батута», який виштовхне її нагору, до активної діяльності?

— Враховуючи досвід країн, які успішно подолали труднощі перехідного періоду й досягли значних успіхів у соціально-економічному житті суспільства, доречно вважати, що найоптимальнішим є поєднання цих двох функцій. Тобто соціальна політика держави є «батутом» для більш молодого й самостійного населення країни, яке завдяки власним зусиллям здатне пристосуватися до нових умов і реалій економічного та соціального життя. Разом з тим, ця політика є й тим «гамаком», який здатен забезпечити гідне життя для пенсіонерів, людей з фізичними вадами, багатодітних сімей. Саме рівень їхнього життєзабезпечення — той, який вирішується в основному через соціальну допомогу, опіку органів державної влади та благодійність. Тобто основними напрямками державної політики мають бути регулювання процесів соціальної розшарування та соціальний захист малозабезпечених.

— Який сьогодні стан та перспективи соціальної політики в Україні?

— Зараз триває процес реформування соціальної політики. Можливо, когось це й дратує, хтось вважає, що він затягнувся, але іншого виходу немає. На жаль, не відомо єдиного рецепта, як зробити так, аби за умов трансформації суспільства всі були в достатку. Відтоді, як ринок почав диктувати людям зовсім іншу економічну поведінку, з’явилися нові верстви — багаті й бідні, поширилося безробіття, й соціальна політика мала терміново до тих змін пристосовуватися. Отож реформи були конче необхідними. Головна мета першого етапу реформування — створення нових, ринкових механізмів суспільного перерозподілу: від тих, хто має роботу — до безробітних, від здорових — до хворих, від багатих — до бідних. Конкретніше — потрібно заново збудувати систему соціального страхування й створити не бачений ще у нас інститут — адресну соціальну допомогу найнужденнішим верствам населення.

Не можна не відзначити, що у вирішенні цих завдань досягнуто певних успіхів. Працюють житлові субсидії, адресна допомога, система соціального страхування. Розпочато пенсійну реформу, яка має запровадити страхові принципи в пенсійне забезпечення. Такий захід, як персоніфікація пенсійних рахунків, створює передумови не тільки для справедливого пенсійного забезпечення, а й виведення з тіні раніше приховуваних заробітків. Таким чином, сучасна соціальна політика в Україні вписується в ринкову систему й працює на неї.

Нагальною проблемою залишається наведення ладу в сфері надання пільг, переведення їх у грошову форму та більш справедливий їх розподіл. Невирішеним залишається поки що питання впровадження медичного страхування. Найближчим завданням є реформа системи оплати праці, прийняття Трудового кодексу України. Загалом же не можна забувати, що проведення соціальної політики — це справа не тільки Міністерства праці та соціальної політики. Його завдання полягає у визначенні соціальних проблем, стратегії й тактики їхнього вирішення, а такі соціально значущі питання, як формування бюджету, система оподаткування, регіональна політика мають вирішуватися в усіх органах і на всіх щаблях державної влади.

— Якою, на думку міністра, члена Соціал-демократичної партії (об’єднаної), має бути соціальна політика України з погляду певної ідеології?

— В основі соціал-демократичної ідеології лежить ідея побудови соціально орієнтованої держави. Тобто держави, діяльність якої спрямована, в першу чергу, на зростання добробуту свого народу. І тому саме соціал-демократична ідея є, на мій погляд, оптимальною для суспільства, яке хоче приділяти максимум уваги вирішенню соціальних проблем та захисту людської гідності.

Україна визначила своїм пріоритетом рух до Європи, в країнах якої соціал-демократична ідея є однією з найпоширеніших. Як відомо, життєвий рівень в цих країнах є одним із найвищих у світі. Чи не це є доказом того, що соціал-демократичні засади розвитку суспільства насамперед зорієнтовані на покращання життя кожної людини? Певен, що й Україна має взяти найкраще з європейського досвіду й розбудовувати свою соціальну політику на аналогічних засадах.

— Які кроки робить партія, яку ви представляєте в уряді?

— Партія послідовно відстоює позиції соціального захисту громадян нашої держави. Якщо поглянути на діяльність її представництва в парламенті — фракції СДПУ(О) — видно, що вона є ініціатором багатьох законопроектів соціальної політики. Більше того — соціал- демократи об’єднані, на відміну від інших фракцій, відстоюють поетапність зрушень у сфері соціальної політики, а законодавчі ініціативи, з якими виступає фракція у Верховній Раді, базуються виключно на реальних фінансово-економічних розрахунках. Саме активна позиція депутатської фракції СДПУ(О) при голосуванні найбільш знакових законопроектів, як-от: «Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», «Недержавне пенсійне забезпечення» та внесення змін до великої кількості «соціальних» законів — «Про основи соціальної захищеності інвалідів», «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», «Про статус ветеранів війни, гарантії їхнього соціального захисту» та інших — стала запорукою їхнього прийняття. З ініціативи членів фракції виносилися на розгляд закони про реструктуризацію заборгованості з комунальних платежів, про соціальній захист військовослужбовців та членів їхніх сімей, про охорону дитинства, про гарантії дітям-сиротам та багато інших.

У свою чергу я, як міністр, що увійшов до коаліційного уряду за квотою саме соціал-демократичної партії, докладаю максимум зусиль, аби законодавчі починання втілювалися в життя. І нам вже дещо вдалося зробити. Так, відбулося підвищення зарплати «бюджетникам» на 32%, зменшилася заборгованість з виплати заробітної плати, скоротилася кількість безробітних. Нинішній 2003 рік указом Президента є роком людей з особливими потребами, тобто інвалідів, і тому значну частину коштів ми спрямовуємо на підтримку саме цих людей. Створюються центри реабілітації інвалідів та центри ранньої реабілітації дітей-інвалідів. Та головне, чого вдалося досягти спільними зусиллями, — це те, що люди повірили в можливість кращого існування та відчули зрушення в кращий бік.

— Що ви очікуєте від міжнародної науково-практичної конференції «Соціал-демократія та соціальна політика: європейський досвід і українські перспективи», яка відбудеться у листопаді цього року?

— У першу чергу, ця конференція сприятиме активному обміну знаннями та досвідом як між українськими фахівцями — прибічниками соціал-демократичної ідеї, так і між ними та іноземними експертами. Певен, що під час такого безпосереднього спілкування ми разом зможемо відшукати відповіді на найскладніші запитання, які стоять перед нами.

Сподіваюся, що ця конференція буде не тільки й не стільки звітом залучених до процесу реформування нашого суспільства об’єднань, а й дасть змогу поєднати кращі наукові надбання з практичними наробітками. Як міністр праці та соціальної політики можу запевнити, що наше міністерство відкрите до співпраці в цьому напрямі й готове розглядати всі пропозиції, спрямовані на покращання життя наших громадян.