«Переформатування коаліції»: як це перекласти?

Учора в інтерв’ю ВВС лідер Партії регіонів Віктор Янукович заявив, що парламентська більшість з перевагою в один голос у Верховній Раді працювати не здатна, а виходом із ситуації, що склалася, є або переформатування коаліції, або нові дострокові вибори.

Щоправда, Віктор Федорович не уточнив із ким саме бажає переформатовуватися. Після злощасного голосування щодо держзакупівель деякі політичні «діячі» заговорили про союз Партії регіонів і БЮТ. Але, швидше за все, лідер ПР мав на увазі не БЮТ, а іншу політичну силу. Очевидно, в регіоналів вселили надію «розбрід і хитання» в «Нашій Україні». Мовляв, лави «відщепенців» від «Нашої України» поповнюватимуться, плюс блок Литвина — ось і виходить нова коаліція.

Самі литвинівці вже давно ратують за такий варіант. На думку Михайла Сироти, ні «помаранчева», ні «біло-блакитна» більшість не може бути ефективною. А ось у БЮТ, і в «Нашій Україні» переформатування вважають малоймовірним. Адже рішення про вихід із коаліції не може прийматися окремим суб’єктом фракції. За це рішення повинна проголосувати вся фракція. «Гіпотетично припустимо, що якась із фракцій залишає більшість, тоді автоматично відбувається відставка уряду, — міркує лідер фракції БЮТ Іван Кириленко. — Сформатувати іншу коаліцію сьогодні навряд чи вдасться. Дуже вже розійшлися погляди політичних сил парламенту щодо питань, наприклад, євроінтеграції, НАТО і навіть мови. Тому я не бачу перспектив переформатування коаліції. Якщо таке трапиться, це буде колосальним програшем тієї сили, яка це ініціювала».

Ми запитали регіональних експертів «Дня»: наскільки реальне переформатування коаліції і взагалі — що це слово означає по суті, в перекладі на нормальну людську мову?

Олександр МОСТІПАКА , голова Чернівецької обласної організації Комітету виборців України:

— Навряд чи будь-яке «переформатування» призведе до налагодження роботи в парламенті та стабільності в країні. Причому, якщо зараз буде знайдено вихід із кризи, то вона може повторитися в майбутньому. І причина не в ідеологічних розбіжностях між трьома основними силами, а в їхніх передвиборних обіцянках. Кожен із них клявся, що не піде на поступки іншому, кожен спекулював ідеологічними темами, а не брав зобов’язання вирішити соціальні та економічні проблеми. Одні обіцяли забезпечити євроінтеграцію та вступ до НАТО, інші — цього не допустити, а сприяти зближенню з Росією, а треті — просто не допустити Януковича до влади. Тепер же, якщо представники будь-якої з цих сил відійдуть від задекларованих ідей, то ризикують втратити підтримку виборців, а будь- який новий формат коаліції — це вже відмова від даних обіцянок.

Нинішній парламент недієздатний, а всі кризи, що виникають у його роботі — штучні. Проблеми, які сьогодні начебто перешкоджають його діяльності, як наприклад питання приєднання до Плану дій щодо членства в НАТО, абсолютно надумані. За ними не стоять реальні проблеми, а лише боротьба за владу між трьома угрупуваннями (БЮТ, пропрезидентська сила та Партія регіонів). Сьогодні треба розвивати і реформувати економіку, і лише таким чином можна вирішити нагальні проблеми, в тому числі й соціальні, але ніхто не бажає цього робити. Можна безкінечно роздавати гроші малоімущим та підвищувати зарплати, але це не вирішить економічних проблем, а навпаки поглибить їх. Всі витки інфляції, які були за роботи різних урядів, викликані роздачею грошей.

Причому наступні вибори не змінять ситуації, бо приведуть до влади ті ж політичні сили. Ситуація розвивається по колу: якщо одна з них перемагає — інша організовує кризу, щоб самій повернутись до влади або зашкодити переможцю втриматися. Щоб змінити розклад в парламенті, необхідно переглянути виборче законодавство, перейти до змішаної системи, але навряд чи нинішня Верховна Рада готова до цього. Більше того, вже сьогодні говорять про можливість підвищення прохідного цензу. Тоді у парламенті може виявитися всього три, а за певних обставин і дві сили, які будуть правити по різних берегах Дніпра. Виходу з ситуації на сьогодні я не бачу, і навряд чи він з’явиться. Країна поступово втягується в президентські вибори, але до їхнього проведення можливі ще одні парламентські.

Олесь СТАРОВОЙТ, депутат Львівської обласної ради, кандидат філософських наук:

— Будь-яке переформатування коаліції — це відхід від двох головних обіцянок, даних виборцям: перша — створення коаліції з БЮТ, а друга — відмова від створення єдиної політичної сили. Та декларуючи єдність, деякі політики демонструють роз’єднання.

Тому до переформатування я ставлюся негативно і вважаю, що потрібно працювати в такому форматі, навіть якщо комусь це і не подобається. Звичайно, є інший шлях — скласти певним політикам свої депутатські повноваження. Можна було б говорити про ще один шлях, що передбачає більшу відповідальність, — коли політична сила скликає свій з’їзд і приймає рішення про вихід із коаліції. Тоді, звичайно, повинні відбутися перевибори. Але будь- яка інша інституція, що приймає рішення про вихід з коаліції ( депутат, депутатська фракція, лідер партії, президія або політрада) не мають повноважень руйнувати коаліцію. Таке повноваження може мати лише з’їзд блоку «Наша Україна — Народна самооборона» або з’їзд блоку Юлії Тимошенко.

В блоку об’єдналися 9 партій, і я цілком допускаю, що в такому великому спектрі люди не розділяють ідеологію «Нашої України», але вони не мають права виходити з коаліції. Так, з партії можна вийти, однак не з коаліції. Я описав ситуацію, якщо йти по кроках політичної відповідальності. Але складно передбачити ситуацію, що буде пов’язана з безвідповідальністю деяких політиків. Вони одноосібно прийматимуть рішення, що ставитимуть під загрозу існування коаліції та працездатність Верховної Ради.

«Наша Україна», зокрема, буде здійснювати ряд кроків, щоб унеможливити руйнування коаліції. Минулої середи (20) відбулося засідання президії партії «Наша Україна», яка розглянула ситуацію. А першого березня відбудеться рада партії, яка прийме ряд рішень, в разі необхідності ж найближчим часом буде скликаний партійний з’їзд.

Юрій УЩАПОВСЬКИЙ, доцент кафедри економічної теорії Житомирського державного технологічного університету:

— Перед тим як говорити про «переформатування» парламенту, слід поміркувати, чому так відбувається. На мою думку, ми стоїмо перед необхідністю зміни виборчого законодавства. Бо зараз депутат відчуває відповідальність перед своїм патроном, перед грошима, які сформували партію (чи так звані партії), і далеко не відчуває такої відповідальності перед пересічним виборцем. Криза парламентаризму у нас в основі має саме кризу виборчої системи. Чому так трапилося? Тому що олігархічні структури швидко розрахували, що витрати на передвиборну кампанію за партійними списками будуть значно менші, ніж витрати окремих олігархів на певні виборчі округи. І зараз цілі регіони не представлені у парламенті жодним депутатом. Отже говорити, що інтереси виборців певних регіонів кимось представлені у Верховній Раді, можна з великою натяжкою. Слід обов’язково прийняти нове виборче законодавство, і відійти від єдиних виборчих списків партій. У зв’язку з питанням про «переформатування» парламенту слід також сказати — безумовно, певні блоки і партії давали обіцянки виборцям, а ті віддавали їм голоси. Тому цих обов’язків політикам слід дотримуватися. З цієї причини, думається, «переформатування» породить більшу нестабільність.

Тобто у виборчому законодавстві повинно бути — партії мають декларувати свою ідеологічну орієнтацію. Можна сказати, що нинішній вихід із Народного Союзу «Наша Україна» деяких членів означає кризу цієї партії, яка не має хорошої політичної платформи. В Україні назріла ідея, і в народі хочуть її реалізації, стосовно необхідності створення партії національно-демократичного напрямку. Отже, думаю, що проблема «переформатування» парламенту вторинна. Мусимо визнати, що українське виборче законодавство у повній кризі. На його основі сформувати нормальний парламент неможливо.

В’ячеслав ШАТАЛОВ, політолог, м. Луганськ:

— Переформатування коаліції назріло і є нині найактуальнішим питанням для українського політикуму. Наразі суспільство бачить, що діючий президент і його найближче оточення насамперед відповідальні особи Секретаріату, взяли чіткий курс на повну узурпацію влади в руках гаранта Конституції. Мало того, ці люди готуються кардинальним чином змінити Основний Закон держави, ініціювавши всенародний референдум, по суті нелегітимний, щодо прийняття нової конституції, проектом якої передбачається істотно змінити систему влади в Україні. Три роки тому внаслідок конституційної реформи наша держава дала різкий крен у бік парламентської республіки, а за такого політичного устрою вся повнота влади протягом найближчих декількох років переходить виключно до парламенту. Однак своїми останніми намірами й ініціативами Віктор Ющенко не визнає Верховну Раду як єдиний і головний центр прийняття всіх рішень у державі, що насправді суперечить чинний Конституції. Я вважаю, що кулуарними домовленостями можуть і мають скористатися ті здорові сили в парламенті, що гостро відчувають відповідальність за майбутнє Української держави. Цей спосіб далекий від дотримання законів, але іншого шляху для виходу з чергової політичної кризи просто немає! Упевнений, що нова коаліція в парламенті сформується дуже скоро, і її формат стане таким: Партія регіонів і Блок Юлії Тимошенко. За такого розкладу посада голови уряду залишиться за діючим прем’єром, а крісло голови Верховної Ради по праву займе лідер регіоналів Віктор Янукович. Це поєднання не можна розглядати як відмову цих політичних сил від передвиборних обіцянок, бо їхні дії будуть спрямовані на реалізацію головної мети — створення необхідних умов для поліпшення життя власного народу, що здатне стати об’єднувальною ідеєю для народу й умовою для примирення між основними конкуруючими політичними проектами.

Володимир ГАЗІН, доцент Кам’янець-Подільського національного університету:

— Сучасна розстановка сил в українському парламенті загалом відбиває настрої й політичні уподобання громадян України. Зокрема, сучасна урядова коаліція є цілком логічним виявом волевиявлення більшості українців. З цього приводу хочу наголосити на кількох моментах. Як би регіонали повсякчас не заявляли про свою перемогу на минулих виборах, ці заяви не мають під собою жодних підстав. Фактично голосування відбулося у форматі: помаранчеві — біло-сині — третя сила (комуністи, Блок Литвина та інші). Відтак перемогу одержали саме помаранчеві (для багатьох не було різниці, за кого голосувати — чи то за БЮТ, чи то за НУ-НС).

Визначний вплив на результати виборів мали наступні фактори: європейськість помаранчевих, декларування ними необхідності відстоювання національних інтересів і демократичних цінностей, зв’язок із подіями помаранчевої революції, яка, попри все, залишається у пам’яті більшості українців як момент національної гордості.

Звичайно, був присутній і особистий фактор (насамперед, харизматичність лідера БЮТ). Опоненти протиставляли гасла про зближення з Росією, офіційний статус російської мови, недопущення входження України в НАТО. Фактично здійснювалося апелювання до тих, хто досі залишається у полоні ідей радянського часу. Знову ж таки, тут був присутній регіональний фактор (голосування за своїх). Що ж може принести переформатування коаліції і чи воно є можливим? На мою думку, в умовах української політики, ще далекої від європейських стандартів, можливо все. Що ж до наслідків, то вони можуть бути наступними. Якщо утвориться об’єднання Партії регіонів з «Нашою Україною — Народною самообороною», то, по-перше, це віддасть першість в українській політиці регіоналам, повернувши ситуацію до тієї, яка була у попередньому скликанні парламенту. «Наша Україна — Народна самооборона» буде змушена йти у фарватері їхніх ідей. По-друге, це буде крах НУ-НС як політичної сили. Тут навіть справа не у зраді інтересів виборців (слово «зрада» вже всім набило оскомину), а у відмові від фундаментальних принципів своєї політичної платформи. На наступних виборах ми їх не побачимо. Електорат опиниться у розпорядженні БЮТ, який, опинившись в опозиції, з величезним потенціалом підійде до наступних президентських виборів.

Якщо сформується нова коаліція у форматі БЮТ — ПР?.. На мою думку, таке ще більше неможливо. По-перше, це надто різні сили. По-друге, це аж ніяк не влаштовує нинішнього прем’єра. Звичайно, також неможливе утворення коаліції із трьох сил. Вони не здатні піти на компроміси з ключових питань. Можливе посилення коаліції з блоком Литвина. На мою думку, тут наявні розбіжності доволі незначні, переважно тактичного характеру.