Перемога чи поразка?

Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій:

— Цими відставками Президент продемонстрував перехід у нову президентську якість. Він тут вчинив не просто як політичний лідер, лідер революції, а як глава держави. Не можна було спокійно спостерігати за тим, як два владні угрупування фактично нарощують конфліктний потенціал усередині держави та розхитують цю державу зсередини. По суті, дві партії влади останнім часом поставили державу на грань адміністративно- політичної нестабільності. Партії повинні формуватися в політичній системі, на політичній сцені. Але не всередині держави, не всередині державних структур. І цим рішенням Президент якраз підкреслив, що з цього моменту він буде виступати вже не просто як політик, а як державний діяч і як глава держави.

Другий момент. Цими відставками фактично завершено епоху революційного нетерпіння, революційних потрясінь в економіці та контрреволюційних тенденцій. Революційну, робесп’єрівську лінію, особливо в економіці, втілювала Юлія Тимошенко. Контрреволюційну, консервативну втілювало угрупування, яке концентрувалося навколо Петра Порошенка. Хоча, по суті, це були дві олігархічні групи, які боролися за монопольний доступ до державної влади. Фактично цими відставками поставлено крапку на революції та на боротьбі між різними тенденціями в революції, які завжди бувають. Починається епоха прагматичної стабілізації. Якраз призначення головою Секретаріату Олега Рибачука та в. о. прем’єр-міністра Юрія Єханурова втілює собою реалізацію запиту суспільства, передусім середньокласових верств, на епоху прагматичної стабільності, в якій має потребу сьогодні Україна. Зрештою, є межа революції, суспільство втомлюється від революційних потрясінь. Сьогодні революція закінчилася. Починається епоха стабілізації.

Що стосується політичного поля, воно, звичайно, буде істотно перегруповане. Швидше за все, сформуються два основних полюси, два магніти, до яких притягуватимуться менші політичні сили. Це, з одного боку, президентський полюс. І другий полюс — це полюс Тимошенко, який фактично формуватиме нову опозицію, як із революціонерів-майданників (ПОРА, частина ПРП), так і зі старих провладних сил (можливо, есдеки, частина Партії регіонів, певна підтримка може бути з боку комуністів). Після цих відставок уже не буде розподілу на нову та стару владу, яка намагалася формувати нову опозицію. В новій владі визріла нова опозиція, що підтверджує основний закон української політики: сьогодні тебе скривджено, а завтра ти в опозиції. Так було за Кравчука, за Кучми і, швидше за все, так буде й за Ющенка. Довкола ж Ющенка формуватимуться ті політичні сили, які орієнтуються на стабільність, хочуть стабільності в усьому — в економіці, в соціальному житті, в адміністративному апараті. І на Ющенка орієнтуватимуться ті політичні сили, які не приймали й не сприймали революційну нетерплячку Юлії Тимошенко. А деякі політичні сили будуть між ними, проте все-таки будуть далі від Тимошенко та ближче до Віктора Ющенка.

Євген ГОЛОВАХА, доктор філософських наук, заступник директора Інституту соціології НАН України:

— Я чекав, що все закінчиться економічним крахом, павуками в банці, але ніяк не чекав, що так швидко. Я думав, що основний політичний і економічний катаклізм буде після парламентських виборів. Але не дотягнути навіть до виборів!.. Я відносився до нової влади з великою повагою. Все- таки вони зуміли скинути такий досить міцний режим. Я думав, що вони — непогані організатори. Але вони виявилися організаторами-руйнівниками. Говорили, що Медведчук — кризовий менеджер, але й самі виявилися деструктивними менеджерами. Вони розвалили ту владу, а тепер розвалили й самі себе.

Олексій МАЦУКА, політолог, м. Донецьк:

— Сьогоднішні події показують, що Україна реально готується до парламентських виборів- 2006. Провладні сили, безумовно, мріють про створення більшості в новому парламенті. Крім того, не варто забувати про набуття з 1 січня чинності реформи, згідно з якою Ющенко потребуватиме парламентської більшості! Відставка Тимошенко багато в чому показова й має скорiше епатажний характер, аніж дійсна необхідність, продиктована кризою в Україні та в партії влади. Звільнення Тимошенко дозволяє блокувати опозицію в особі Януковича та Медведчука за умови, що сама Тимошенко стане опозицією, причому де- факто кишеньковою опозицією самого Ющенка.

Володимир СТУС, керівник групи аналітики та прогнозування Українського центру стратегічних ініціатив:

— Я вбачаю три причини нинішніх подій, які були прогнозованими. Перша причина — стратегічна. Вона пов’язана з неправильною оцінкою минулих «помаранчевих подій». Я вже говорив у статті в газеті «День», що це не було революцією. Як і не було путчем. Історія таких речей не прощає. На рівні простих людей наслідки помилки виражаються у великому рівні розчарування — як особистостями, так і наявними процесами. А на владному рівні — в низці криз. Економічні, кадрові та політичні кризи тут цілком природні. Крім того, правляча коаліція не була коаліцією в повному розумінні слова. Це була коаліція боротьби проти попереднього режиму. Коли цілі досягли, коаліція почала нагадувати лебедя, рака і щуку. Друга причина — тактична. Із тактичного погляду абсолютно очевидно, що Юлія Тимошенко вирішила для себе, що їй вигідно йти на вибори, будучи не прем’єр-міністром. Й обрала дуже відповідний момент для цього. Я думаю, що в значній мірі відставка — її власна ініціатива. Третя причина — психологічна. Лідери діляться на ієрархічних лідерів і фронтальних. Гляньмо, хто пішов. Пішли яскраві особистості з харизмою, тобто — фронтальні лідери. Фронтальних лідерів привів до влади народний рух. Але вони не здатні на рівних боротися з бюрократами. У цьому сенсі, абсолютно зрозуміло, хто їм прийде на зміну. Прийдуть бюрократи. Люди, які не є відомі широким масам.

Олександр КОНОТОПЕНКО, кандидат філософських наук, доцент кафедри політології Вінницького педагогічного університету:

— Відставка уряду не стала подією надто непередбаченою, оскільки це розв’язка ситуації, яка останнім часом складалася у владних колах. Уряд був надто різношерстим, щоб довго протриматися разом. Відставка була неминучою, оскільки В.Ющенко не зібрав команди за принципом професіоналізму. Більшу роль відіграла причетність і близькість до Майдану та кумівство, яке для України та її політиків традиційне. В.Ющенко чекав, коли різні люди об’єднаються, але це так і не сталося. Як далі розгортатимуться події, передбачити важко, але сподіваюся, що протистояння Ющенко — Тимошенко не буде. Думаю, що вони гратимуть в одну гру, навіть якщо йтимуть у різних блоках. Відставкою Президент показав, що необхідно докорінно змінювати систему влади.

Ярослав КІСЬ, доцент, кандидат історичних наук, завідуючий кафедрою історії й політології Національного університету нафти і газу:

— Відставка уряду — це той результат діяльності Кабінету Міністрів, на який треба було б чекати. Наш уряд працював у ситуації повної незгоди одного з одним. Неможливо навести лад в країні, якщо кожен тягне ковдру на себе. На мій погляд, причиною постійних внутрішніх протиріч серед влади є намагання розділити владу і бізнес. Не кожен з урядовців готовий це зробити. Зараз наша країна переживає і політичну, і економічну, навіть юридичну і етичну кризи. І Президентові потрібно негайно прийняти радикальні рішення. Але наш імідж на міжнародній арені вже підірваний.

Андрій СЕНЧЕНКО, лідер громадського руху «Прозора влада», депутат Верховної Ради Криму, колишній віце-прем’єр- міністр Ради міністрів Криму

— Ухвала Президента про одночасну відставку уряду і багатьох інших посадових осіб, не тільки не приведе до вирішення проблеми, а лише збільшить її. Дев’ять місяців уся країна бачила, що частина нової владної команди прийшла для переділу власності і для набивання кишень, а лідер країни чомусь говорив — живімо дружно. Мені здається, що в той момент, коли люди пішли з Майдану, влада перестала взагалі замислюватися над тим, що думає народ України. Це стосувалося різних регіонів і всіх рівнів влади. Тому погано, що рішення прийшло до Президента лише протягом останніх трьох днів і ночей, за які він знову ж намагався примирити свою команду. На мій погляд, це тільки заганяє проблему в глухий кут. І відставки посипляться й далі, аж до обласного та районного рівнів. Мені здається, що народ зараз готовий удруге якщо не вийти на майдан, то, принаймні, зажадати відповіді від влади.

Що стосується Юрія Єханурова, то він відомий як міцний, прагматичний менеджер, і природно, що функції технічного прем’єра він виконає, але сьогодні проблема в країні не в технічному прем’єрі, вона значно глибша і складніша. Попереду вибори, і проблема втрати тих завоювань, які було досягнуто народом під час революції, тобто втрата тієї ситуації, коли країна повернула в бік здорового глузду, цілком реальна. Країна скочується назад у старе, і цей процес не припиниться, якщо не застосувати рішучі і системні заходи. Поки що Президент на цьому шляху зробив лише перші кроки, і на цьому потрібно не зупинятися, йому не можна тепер, як раніше, самоусуватися від особистого, конкретного і системного керівництва країною.

Володимир МАЛИНКОВИЧ, директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно- політичних досліджень:

— У будь-якому випадку — це свідчення найглибшої кризи у складі «помаранчевої» влади, й неможливості президента вирішити шляхом мінімальних витрат проблему конфлікту між двома олігархічними групами: одна з цих груп «Разом», яку представляє Порошенко, інша група — Коломойського, яку представляє уряд. Війна між ними в повному розпалі, і практично це вже стало очевидне всім, і, наскільки я розумію, президент вирішив відправити обидві команди у відставку. Чи означає це, що він виграв? Ні, звичайно. Тому що Юлія Володимирівна займе позицію радикальної протестантки, у неї це дуже добре виходить, тим більше сьогодні. Якщо піде Порошенко, за президентом не буде серйозної політичної сили. Я думаю: якщо ці події розвиватимуться в тому ж напрямку, то ми можемо чекати, що на виборах 2006 року «помаранчеві» зазнають поразки.

Віктор НЕБОЖЕНКО, керівник соціологічної служби «Український барометр»:

— Є два способи відходу у відставку з посади прем’єр-міністра: перший — за результатами діяльності (тобто соціально-економічного року, ситуації в країні), другий — увійти у конфлікт із тими, хто тебе призначив. Тимошенко вибрала другий шлях. Вона вела важкі оборонні бої з оточенням Президента і програла. У цьому значенні відхід у відставку одночасно й Порошенка, й Тимошенко розрядив ситуацію у президентській гілці влади. Зараз усе поступово буде сходити нанівець. Різного роду обвинувачення один одного в жахливій корупції вже не носять такої гостроти, тому що сталася деяка інфляція заяв і відставок. Усе, що буде відбуватися після відставки Порошенка та Тимошенко, вже не буде мати принципового значення, принаймні, до нового року. (www.obozrevatel.com.ua)

Володимир СИВКОВИЧ, народний депутат:

— Тимошенко — це лідер великої політичної сили, якій не можна просто так проходити повз те, що відбувається з її ім’ям. Якщо команду Ющенка названо корумпованою, то брати на себе це лідеру політичної сили не можна. У Тимошенко не було іншого вибору. Виходячи з перших кадрових призначень, я маю на увазі Рибачука, й тієї кадрової обойми, яка є в Ющенка, порядку в державі не буде. Я думаю, що наступна політична криза призведе до того, що Ющенко відправить у відставку сам себе.

Петро СИМОНЕНКО, лідер КПУ:

— Упевнені, що, відправивши у відставку все вище керівництво країни, Ющенко зобов’язаний розділити з ними всю повноту відповідальності за стратегічні прорахунки в економіці, зовнішній і внутрішній політиці, за які тепер розплачується народ України — піти у відставку сам. Усю повноту влади в Україні повинна взяти на себе Верховна Рада України, як єдиний повноправний державний орган, що представляє весь український народ. Усього через півроку Президент і уряд виявилися недієздатні. Ющенко вимушений визнати, що зміна персоналій в українській владі не змінила її грабіжницької суті, що весь цей час iшов «деребан» власності між колишньою та нинішньою «зграями», члени якої були й будуть друзями Президента. (www.korrespondent.net)

Олесь ДОНІЙ, голова Центру досліджень політичних цінностей:

— У Ющенка в ситуації, що склалася, не залишалося іншого вибору, як відправити всіх фігурантів конфлікту у відставку. Це крок хоч і вимушений, але сильний і необхідний. Інша справа, що саме Президент своїми діями і спричинив цей конфлікт. Криза влади відбулася не просто через протиріччя між кількома персоналіями (наприклад між Тимошенко і Порошенко). Криза влади відбулася через те, що Ющенко створив кілька центрів впливу у виконавчій владі (Кабмін, РНБО, Держсекретаріат, Кабінет — деякі з них, до речі, неконституційні, або наділені додатковими неконституційними повноваженнями), які і увійшли в глибокий клінч між собою. Так що криза влади в Україні носить не персональний, а системний характер.

Петро ПОРОШЕНКО, екс-секретар РНБОУ:

— Я вважаю, що Президент мав підстави для прийняття цієї ухвали. І ця ухвала, я впевнений у цьому, повинна об’єднати команду, повинна стабілізувати ситуацію, підвищити відповідальність членів команди.

(www.pravda.com.ua)

Василь ГОРБАЛЬ, народний депутат України:

— Одним із компромісних рішень кризи можуть стати переговори Ющенка з командою Віктора Януковича.

Анатолій МАТВIЄНКО, голова уряду АР Крим:

— Криза почалася з того, що революцію робили дуже різні сили. І моральна відповідальність Віктора Андрійовича — це «відзначити» всіх. Команда, на жаль, не переступила через свої амбіції й була дуже різношерстою.

Володимир ЛИТВИН, голова Верховної Ради України:

— Я б зараз не шукав формулювання. Я гадаю, що це урядова криза, не хотів би, щоб вона переросла в політичну кризу (Інтерфакс-Україна).

Валерій АСАДЧЕВ, народний депутат України, фракція УНП:

— Якщо сьогодні Президент не відокремить владу від бізнесу, то бізнес відокремить Президента від влади. (Лігабізнесінформ)

Роман ЗВАРИЧ, в.о. міністра юстиції:

— Звісно, це була політична криза. І рішення Президента відправити Кабінет Міністрів у відставку — це абсолютно правильне рішення. Відсутність зіграності команди завдавала ударів не тільки по іміджу Президента, а й по іміджу країни.

Богдан ГУБСЬКИЙ, лідер партії «Єдина Україна»:

— Тимошенко — послідовний політик, який неухильно впроваджував цінності, підтримані народом на виборах Президента України. Програма та дії уряду були підтримані парламентом і народом. Однак деякі новоспечені «державні діячі», переслідуючи свої цілі та використовуючи механізми державної влади для власного збагачення, відтворили корупційні схеми старого режиму. Прем’єр-міністр Тимошенко була відправлена у відставку на догоду тим корупційним і олігархічним кланам, які працюють у владі, в тому числі й у близькому оточенні Президента. Вони виступили проти дій прем’єра, спрямованих на проведення прозорої приватизації в Україні та повернення державі незаконно приватизованих високодохідних підприємств… Клани зробили свою чорну справу, і тепер ніхто не заважатиме їм грабувати народне добро, створене не одним поколінням українців.

Дмитро ВИДРІН, політолог:

— Криза влади існує, і внутрішні протиріччя перейшли на системний рівень. Стикаються моралі, стикаються погляди, окремі особи, групи людей. Це дуже небезпечно. (www.glavred.info)

Володимир ПУТІН, президент Росії:

— Україна переживає непростий етап свого розвитку. Тут немає нічого незвичайного, що Президент відправив уряд у відставку, тим паче, що це сталося в умовах загострення обстановки напередодні парламентських виборів. Упевнений, що український народ і керівництво знайдуть правильне рішення.

Володимир БОЙКО, голова правління ВАТ «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», народний депутат України:

— Я впевнений, що відставки були зроблені правильно — чого можна було чекати від такої різношерстої команди? А на бізнес, думаю, вони не вплинуть, оскільки він як працював, так і працюватиме.

Василь МІКУЛІН, генеральний директор ЗАТ «АРС» (Донецьк):

— За один день стільки відставок... Думаю, що наслідки будуть дуже серйозні. На мою думку, людину з працездатністю Тимошенко та з її активною громадянською позицією треба ще пошукати. Вона поєднувала і харизму, і працездатність, і професіоналізм. Може, приймала якісь рішення трохи емоційно, але якщо це прибрати, то все було зрозуміло, логічно та розумно.

Маркіян ЛУБКІВСЬКИЙ, заступник держсекретаря України:

— Український народ продовжує жити вірою у втілення ідеалів Майдану, очікуванням кардинальних змін у всіх сферах життя, подолання корупції. Тому сьогодні вкрай необхідно провести кадрові зміни та перестановки в органах виконавчої влади, щоб не розчарувати мільйони українців, які майже рік тому вийшли на вулиці заради змін на краще (Інтерфакс-Україна).