Перереєстрація безвідповідальності
Підсумки парламентського політичного тижня не однозначні. По-перше, Верховна Рада України прийняла ряд принципових законів, зокрема новий Кримiнальний кодекс. Ухвалено в другому читанні законопроект «Про Президента України», в якому статус глави держави приводиться у відповідність із Конституцією. В законопроекті міститься положення про вступ президента в повноваження, здійснення ним своїх повноважень у відносинах із Верховною Радою у сфері зовнішньої політики, національної безпеки та оборони. В документі міститься також положення про дострокове припинення повноважень президента на випадок його відставки, неможливості виконувати свої обов’язки за станом здоров’я, зміщення з посади в порядку імпічменту або ж у разі смерті. Деякі положення законопроекту перенесено на третє читання.
Ухвалено в новій редакції закон «Про політичні партії в Україні» з урахуванням пропозицій глави держави. З 18 пропозицій Президента враховано 5, частково враховано 6 і відхилено 7. Закон уже приймався в грудні 1999 року, після чого Леонід Кучма повернув його до парламенту. В березні 2000 року президентське вето було подолано 351 голосом, тобто з активною участю тієї самої більшості, про яку йтиметься пізніше. Президент знову наклав вето, і закон доопрацьовувала вже спеціально створена спільна комісія. Зрештою, Україна багато років зобов’язувалася ухвалити закон про партії перед Радою Європи і нарешті виконала свою обіцянку.
Прийнято закон «Про спеціального прокурора і спеціальних слідчих». Спеціальний прокурор призначається на посаду Генеральним прокурором виключно на підставі рекомендацій Верховної Ради терміном на 5 років. Спеціальні слідчі призначаються на посади спеціальним прокурором.
І по-друге, не прийнято в першому читанні проект закону про парламентську більшість і парламентську опозицію. За прийняття законопроекту проголосували 172 депутати, проти — 128 із 394 зареєстрованих. Таким чином, поняття «більшість» та «опозиція» залишаються розмитими, втрачено можливість чіткого їх трактування — отже, невизначеними залишаються їхнi статус, права, обов’язки та відповідальність.
Законопроект визначав парламентську більшість як добровільне об’єднання народних депутатів у кількості, що становить більшість від конституційного складу Верховної Ради (226 чоловік). Лідером її є голова парламенту. Документ передбачав консультації Президента з головою Верховної Ради та його заступниками для узгодження кандидатури на посаду прем’єр-міністра, консультації прем’єр-міністра з керівниками парламенту щодо кандидатур на посади керівників центральних органів виконавчої влади. У разі нестворення більшості, зменшення її складу до кількості меншої, ніж половина конституційного складу парламенту, оголошення про припинення її діяльності і непоновлення нею діяльності протягом місяця президент може достроково припинити повноваження Верховної Ради.
За прийняття законопроекту не голосували фракції Компартії, «Батьківщини», Українського народного руху, «Реформи-Конгрес» і частково соціалісти.
І в той же час неузаконена більшість переживає перереєстрацію. Свої підписи спокійно ставлять УНР і «Реформи-Конгрес». Абсурдність полягає в тому, що перереєстрація проходить на тій самій підставі, що й рік тому, а саме: декларації підтримки програми Президента, про опозицію до якого публічно заявляв дехто з уже перереєстрованих. Про неприєднання до більшості з колишніх «більшовиків» виразно заявила лише «Батьківщина» — і на цьому, схоже, все. На думку лідера УНР Юрія Костенка, яку він висловив в інтерв’ю «Форуму» (www.for-ua.com), діяльність у Форумі нацпорятунку і в парламентській більшості не вступає в пряму суперечність одна з одною. Член фракції «Реформи-Конгрес» і водночас член ради ФНП Володимир Філенко одним із перших поставив свій підпис під документом про перереєстрацію. А на запитання, як співвідноситься діяльність у складі більшості і ФНП, відповів: «Нормально. Як працювали, так і будемо працювати». Діалектико-матеріалістичний метод, схоже, пустив міцне коріння у свідомості українського політикуму.
Риторичне запитання: що за більшість виникла у Верховній Раді як результат усіх останніх подій, зокрема перереєстрації? Проблема відповідальності (чи безвідповідальності) є актуальною, як ніколи. Утворення, до якого застосовується назва «більшість», у цьому випадку неминуче буде й надалі роздиратися внутрішніми протиріччями насамперед на базі різних політичних інтересів. Що неминуче ставить у непевне становище уряд.
Лідер фракції СДПУ (о) Олександр Зінченко з цього приводу заявив, що його фракція внаслідок блокування прийняття закону про більшість фракціями УНР та «Реформи-Конгрес» не підпише угоди між парламентом і урядом. Уряд, таким чином, вже вкотре виявляється заручником непослідовності (а скоріше — свідомої гри) своїх найвідданіших прибічників.
