Перерваний танець

У цю сумну новину чомусь не хочеться вірити. Адже зовсім недавно (в жовтні минулого року) Валерій Петрович відзначив 60-річчя. На сцені Національної опери України пройшов творчий вечір — було показано балет «Лілея», поставлений Ковтуном. А завтра на тій же сцені відбудеться прощання з цим видатним майстром танцю...

Напередодні його ювілею ми спілкувалися з Валерієм Ковтуном по телефону і, хоч балетмейстер лежав у лікарні, але голос його був бадьорий. Валерій Петрович говорив, що просто перетрудився, трохи підлікується і буде знову ставити балети. У нього була така маса планів (див. «День» №190)...

Чому так рано обірвалося його земне життя? Може, тому, що довгі роки Ковтун жив у скаженому ритмі. Ставив балети в Нагоє і Києві. Його вистави завжди з успіхом показували на гастролях у різних країнах. Валерій Петрович був людиною, щедро обдарованою талантом. Хоч, за всіма мірками, він пізно став танцівником (у 17 років). Але володіючи фантастичною працездатністю, він став найкращим серед кращих. Найлегендарнішим і дуже титулованим українським артистом: лауреат Шевченківської премії, народний артист СРСР, володар премії ім. Вацлава Ніжинського Французької академії танцю.

Знаковими роботами Ковтуна як танцівника стали балети: «Лебедине озеро», «Лускунчик», «Болеро», «Лілея», «Шопеніана», «Спартак», «Лісова пісня», «Попелюшка» тощо. А творчому і сімейному дуету з Тетяною Таякіною, народженому на сцені Національної опери України, аплодували в різних країнах і континентах. У Київській опері Ковтун був не тільки прем’єром трупи, а й цікавим постановником балетів. Останні шість років Валерій Петрович працював головним хореографом Київського державного академічного музичного театру для дітей і юнацтва. Серед останніх його вистав — «Попелюшка» і «Сомнамбула». Ковтун виростив цілу плеяду чудових артистів балету, які продовжать його справу: вдосконалять майстерність київської хореографічної школи.

У вересні Валерій Петрович повернувся до Києва з Японії і відчув себе погано. Довелося лягти в лікарню. Лікарі робили все можливе, щоб поставити балетмейстера на ноги, але його сили танули. Ковтун мужньо переносив болі. Щодня дзвонив у рідний театр, цікавлячись, як працює колектив, але вчора його серце зупинилося. Кращою пам’яттю про хореографа стануть його балетні вистави, які прикрашають афіші багатьох провідних театрів світу.

«День» висловлює співчуття рідним, близьким, друзям і колегам Валерія Петровича.