Перша кров
Шлях Президента Віктора Ющенка до парламентської трибуни депутати вчора... окропили кров'ю. Кров пролилася з носа лідера фракції «Наша Україна» Миколи Мартиненка. Джерело завдання тілесних ушкоджень — колега по залу, комуніст Олександр Бондарчук. Причина — спроба забрати з президентської ложі плакат із запитанням: «Де десять кроків назустріч людям?», що його на хвилину раніше вивісили там комуністи. Просуваючись у напрямку до представників фракції КПУ, Микола Володимирович мав вельми миролюбний вигляд. Судячи з усього, він збирався домовитися по- хорошому. Але товариш Бондарчук виявився несподівано агресивним. Мартиненко не встиг і слова мовити, як його вже схопили за петельки. Сутичка вийшла короткою, але бурхливою. Через мить противники вже колошматили один одного на підлозі, а соратники поспішали їм на допомогу. Володимир Литвин, зайшовши до зали, завмер від здивування, трелі спікерського дзвінка дещо прискорили миротворчий процес. Олександр Бондарчук знову рвався до бою, але нашоукраїнці буквально загородили своїми тілами Миколу Мартиненка, який витирав заюшеного носа. Незабаром він покинув зал і з'явився уже в розпал виступу Віктора Ющенка, заздалегідь змінивши костюм.
Президент був спокійний, говорив упевнено, рівним голосом, часто звіряючись із текстом. Майже годинна промова виявилася досить змістовною та різносторонньою. І все ж таки в ній нескладно відзначити кілька основних тез. На початку промови, наприкінці та двічі в середині Ющенко закликав усі політичні сили до єднання «в ім'я України». «Ми належимо до різних гілок влади та маємо різні ідейні вподобання. І хоча це відрізняє нас, але не робить противниками... Годі сваритися, роботи вистачить усім», — зазначив Президент.
Перші двадцять хвилин глава держави присвятив підбиттю підсумків минулого року, особливо акцентуючи на зростанні ролі України в світі, на важливості побудови гармонійних відносин з усіма зовнішньополітичними суб'єктами. «Українська модернова нація відбулася та має реальні шанси ввійти до розвинених країн світу», — резюмував він. Особливий акцент — розповідь про виконання власної передвиборної програми «Десять кроків назустріч людям». Про те, як підвищилися пенсії й зарплати, покращилися загальноекономічні показники, які досягнення на терені боротьби «з тотальною корупцією». При цьому ні про газову проблему, ні про м'ясну та молочну кризи Президент чомусь і словом не обмовився, хоча багато присутніх у залі чекали від нього саме цього.
До речі, президентська аудиторія поводилася вельми цікаво. Більшість, звісно, слухала уважно, але з якоюсь напруженою цікавістю. Практично вся фракція НУ сиділа, низько схиливши голови над робочими столами, наче вони щось конспектували. Народний депутат, ПРПіст Ігор Гринів спершу мужньо боровся з втомою, але потім, не витримавши, все-таки задрімав, майстерно сховавшись за спиною свого колеги по фракції Сергія Соболєва. Леонід Кравчук був похмурий: він міцно стискав скроні та пильно вдивлявся в барельєфи над парламентською президією. Збоку складалося враження, наче першому президенту України дуже соромно за третього. Юлій Іоффе, який розмістився неподалік, правила хорошого тону ігнорував, захоплено вивчаючи телепрограму на тиждень.
А тим часом Віктор Ющенко перейшов до головного, а саме — до «напрямів нової стратегії державного будівництва на найближчу перспективу». На думку Президента, введення нової політичної моделі з незбалансованим перерозподілом повноважень між гілками влади містить реальну загрозу дестабілізації системи влади в країні вже після виборів у березні 2006 року.
У контексті політичних пріоритетів він наголосив: «до діалогу повинні приєднуватися всі політичні сили, опозиція не може від нього самоусуватися, насолоджуючись тільки критикою влади». На правах гаранта Конституції Віктор Ющенко пообіцяв не дезавуювати конституційних змін, що набули чинності, однак свого невдоволення їхньою якістю він не приховує. Як і невдоволення загальним форматом взаємодії органів влади, один із прикрих наслідків — бездіяльність Конституційного Суду. Звертатися до цього органу з проханням «оцінити» неоднозначний законопроект про місцеве самоврядування (№ 2222) ще до виборів, В. Ющенко також не збирається. Замість цього він запропонував створити багатосторонню конституційну комісію, яка б розробила, винесла на обговорення громадськості, а потім і на референдум, новий проект Основного Закону. Цю ініціативу глави держави та наступне за цим цитування Наполеона, що «політика — це доля», парламентський зал зустрів неоднозначним гудінням.
Економічні завдання Віктор Андрійович пообіцяв втілювати в рамках конкретних загальнонаціональних державних програм. Серед яких, зокрема, програми з відродження села, оптимізації системи освіти, розвитку високих технологій, впровадженню сімейної медицини та масового (добровільно-примусового? — Авт.) оздоровлення нації.
У фіналі Віктор Ющенко ще раз закликав політиків усіх мастей до примирення та співпраці, до усвідомлення колосальної своєї відповідальності перед майбутніми поколіннями і стрімко вийшов із парламентської зали.
Оцінки, які пізніше в кулуарах народні обранці давали промові Президента, були вкрай суперечливими. «Я не почув жодної конкретики, — сказав, зокрема, лідер фракції СДПУ(О) Леонід Кравчук, — звернення дуже філософічне, там йдеться про стратегію розвитку країни загалом, але нічого практично не сказано про пріоритети на найближчу перспективу, власне на 2006 рік. А саме такою конкретикою має відрізнятися щорічне Послання Президента Верховній Раді. Глобальні завдання можна було б викласти в іншому форматі». Член пропрезидентської фракції УНП Валерій Асадчев у свою чергу акцентував на «стратегії партнерства», запропонованій Віктором Ющенком. «Простягнути руку вчорашнім опонентам, закликати до об'єднання в ім'я нації — це справжній президентський вчинок», — зазначив він.
Але хай би що депутати говорили про промови Президента, народні обранці в результаті виявилися лояльнішими до глави держави, аніж сам він — до Верховної Ради. Спілкуючись із журналістами під час відвідування книжкової виставки, що цими днями відбувається у ВР, Віктор Ющенко сказав, що відчував «складний психологічний дискомфорт у залі парламенту», а депутати йому здалися «виснаженими та наелектризованими». Президент також зазначив, що у стінах Верховної Ради «не можна говорити про неперебутні, особливо про системні речі. Це тут не сприймається, це не та тема, не те меню, не той настрій». «Це те, що відходить, й очевидно його треба сприймати таким, яке воно є», — сказав В. Ющенко про сьогоднішній парламент.
