Перші плоди революції

Передвиборна ситуація в Киргизстані набула несподіваної динаміки. Заява фаворита президентських перегонів, найбільш відомого дисидента Центральної Азії Фелікса Кулова про відмову від участі у виборах була сприйнята у Бішкеку як сенсація, що викликала нові повороти ситуації в киргизькому політикумі. Самі вибори в країні відбудуться 10 липня.

Донедавна всі соціологічні опитування в Киргизстані та політичні прогнози закордонних аналітиків пророкували крісло другого в історії президента Киргизької Республіки лідеру партії «Ар- Намис» («Гідність») генерал-лейтенанту Феліксу Кулову. У дні революційних подій, які скинули президента Аскара Акаєва, Кулова спішно доставили на площу перед бішкекським «білим домом» з ув’язнення, де він перебував за сфабрикованими обвинуваченнями як один з найнебезпечніших противників режиму. Авторитет Кулова, призначеного куратором силових відомств республіки, став чинником, що повернув деморалізовану народним бунтом міліцію та держбезпеку до виконання своїх обов’язків. Завдяки цьому в охопленому спонтанними «експропріаціями» Бішкеку було, нарешті, наведено порядок.

Офіційне зняття судимостей стало крапкою, яка, здавалося б, остаточно затвердила генерала Кулова в його праві й рішучості боротися за президентське крісло. Потомствений офіцер МВС, він вважається єдиною персоною, легітимною в очах еліти силових відомств, більшість представників якої, як і сам Кулов, є вихідцями з півночі країни. Особливої ваги в очах міжнародної громадськості, насамперед США, чиї позиції в Киргизстані сьогодні дуже міцні, додавав особистості Кулова ореол політичного в’язня, борця за принципи демократії. Перемога Кулова багатьма сприймалася, як природна, так само, як і неминуча хвиля протистояння цьому Півдня, в черговий раз ображеного приходом до влади вихідця з Півночі. А от передбачити масштаби цього конфлікту не брався ніхто.

І тут Кулов робить заяву про відмову від участі у виборах та створення союзу зі своїм головним суперником у передвиборних перегонах — виконувачем обов’язків глави держави Курманбеком Бакієвим. Підписана Куловим і Бакієвим угода гарантує, що в разі перемоги останнього на виборах лідер партії «Ар-Намис» займе посаду прем’єр-міністра республіки.

Невдовзі за цим рішенням з’явилася ще одна резонансна для киргизького суспільства заява. Всесвітньо відомий лікар-нарколог, підприємець, якого називали головним спонсором киргизької революції, лікар Женішбек Назаралієв, який останнім часом проявив себе як амбіційний політик і користується підтримкою бажаючої змін освіченої молоді, також відмовився від участі в президентських перегонах. Він прокоментував «Дню» це рішення: «Сенсаційне рішення Фелікса Кулова викликало в мене радість. До цього існувала загроза громадянської війни. Кулов виступав від імені жителів Півночі, Бакієв — від імені народу нашого Півдня. Я був у Африці, коли рейтинг Кулова став дуже підійматися. Політичне протистояння було дуже серйозним, воно штовхало країну до розколу. Це змусило мене виставити свою кандидатуру: в разі перемоги одного з кандидатів-лідерів я готовий був виступити гарантом миру, гарантом стабільності між Півднем і Північчю. Союз Кулова та Бакієва нейтралізував загрозу розколу».

Незважаючи на розписаний по хвилинах робочий графік, у розпал кривавих подій у сусідньому Андижані, що схвилювали весь Киргизстан, Фелікс КУЛОВ також знайшов декілька хвилин, аби відповісти на запитання газети «День».

— На сьогоднішній день ви залишаєтеся найвідомішим на міжнародній арені політиком Киргизстану. Про вас говорять як про дійсно харизматичного лідера. Що змусило вас відмовитися від президентських амбіцій?

— Головне сьогодні — зробити ті кроки, які необхідні народу. Часу дуже мало, події розвиваються стрімко. Дуже важливо, щоб революція, якої прагнув народ, не перетворилася на те, що називається терміном «палацовий переворот». Не можна допустити регіонального розколу країни. Ось завдання, це принципово. А не те, хто буде першим, а хто — другим.

— Як ви збираєтеся будувати відносини з Україною? Не таємниця, що до революційних подій у наших країнах вони були практично на точці замерзання...

— Ми невелика країна, яка не зацікавлена в тому, щоб мати конфлікти, противників. Нехай буде більше друзів, для Киргизстану це дійсно багатство, й не лише в символічному сенсі. У нас є прагнення, щоб контакти Киргизстану з Україною стали ширшими, для цього є економічні передумови. Киргизстанці сьогодні дуже симпатизують українцям, і діалог з Україною займатиме належне місце в нашій багатовекторній політиці.

Пан Кулов, який поки не при владі, делікатно промовчав про проблему, яка вже понад 10 років ускладнює українсько-киргизькі відносини. З 1992 року існує заборгованість підприємств України за результатами торгівлі з цією країною. Минулого року посол Киргизстану в Україні Есенгул Омуралієв інформував українську громадськість: «1995 року була проведена взаємна звірка між Нацбанками України та Киргизстану, в підписаному акті був зафіксований борг України в розмірі $26 млн. Ми ставимо питання, щоб Україна включила цю суму в держборг і почала його обслуговувати. При цьому ми не вимагаємо негайного повернення боргу». Українсько-киргизькі переговори із цього питання, що ведуться з 1997 року, не дали поки жодних результатів. Між тим, проблему українського боргу Киргизстан пов’язує з питанням вступу України до СОТ, членом якої Бішкек став першим на пострадянському просторі.

Прокоментувати ситуацію «День» попросив голову комітету Верховної Ради у закордонних справах Ігоря Осташа: «З вуст киргизьких політиків часто можна почути тезу про те, що вони дивляться на Україну як на зразок безкровної перемоги демократії. Для України у зв’язку із цим справою честі є підтримка позитивних змін у Киргизстані — державі, що належить до досить проблемного з погляду демократизації регіону... Щодо торгово-економічних відносин: вони за всіма показниками далекі від повної реалізації своїх потенційних можливостей. Ми сподіваємося, що процеси демократизації, які відбулися в наших країнах, дозволять підняти наші відносини на гідний рівень, вести взаємовигідну масштабну торгівлю, успішно втілювати спільні проекти, а також справедливо улагоджувати всі проблемні питання, зокрема питання комерційних боргів. Нещодавно із цього приводу надійшло звернення від виконувача обов’язків президента Киргизької Республіки Курманбека Бакієва, й Україні треба поставитися до нього з усією увагою».