Перший курс закінчено. З «хвостами»
Учора Верховна Рада України четвертого скликання завершила свою другу сесію, пішовши на двотижневі канікули. Підбивачи підсумки, Голова Верховної Ради Володимир Литвин відзначив «посилення конструктивної складової» між фракціями та депутатами і... «ствердження ділової, дружньої атмосфери роботи». На думку спікера, парламентові вдалося успішно подолати організаційний період формування керівних органів. «Нам вистачило розуму, політичної волі та відповідальності, щоб не зав’язнути в кризовій трясовині, а потім надолужити перебої в законодавчому процесі», — підкреслив В. Литвин. Він зазначив, що діяльність вищого законодавчого органу виявилася досить плідною — з початку роботи Верховною Радою четвертого скликання було прийнято в остаточній редакції понад 160 законів; пройшло 8 парламентських слухань і 5 Днів уряду. Разом з тим, вважає спікер, в роботі Верховної Ради бракує системності, — недостатньо синхронізовані зусилля законодавчої та виконавчої влади.
Попри те, що під час наступної, третьої сесії буде сильніше відчуватися наближення президентських виборів, Верховна Рада, за словами її глави, повинна стати інструментом проведення конституційної реформи, центром законодавчої влади та політичного життя в країні.
Навряд звичайно, весь депутатський корпус дружно слухатиме побажання спікера присвятити парламентські канікули зустрічам з виборцями й роботі в округах і утримається від поїздок на гірськолижні курорти Швейцарії, Італії чи Австрії. Проте політичний процес у країні протягом двох найближчих тижнів аж ніяк не буде «заморожено». Скоріше навпаки, як випливає з кулуарних розмов народних депутатів, а також із деяких їхніх заяв офіційного характеру, багато які політичні сили Верховної Ради збираються використати цей час для інтенсивних консультацій у пошуках нових варіантів організації роботи парламенту, відносин між більшістю та меншістю. Отже, на початок свого третього семестру («другого курсу», якщо так можна висловитися) парламент може підійти з обличчям, що змінилося в черговий раз. Стимулом послужить, треба вважати, усвідомлення депутатами того, що попереду президентські вибори, тобто час «визначатися».
Олександр КРИВОШЕЄНКО , директор Центру політичного маркетингу:
— Друга сесія Верховної Ради, як, власне, і перша, відбувалася під знаком протистояння в парламенті пропрезидентських та опозиційних сил. Ні та, ні інша політична сила за результатами минулих виборів не отримала відчутної переваги у парламенті, тому це протистояння мало гострий і неконструктивний характер. Як наслідок, основними і, на жаль, невтішними результатами роботи парламенту упродовж цієї сесії є, по-перше – відсутність продуктивного законодавчого процесу; по-друге — продовження процесу структуризації Верховної Ради. По-третє — діяльність основних парламентських сил впродовж другої сесії слід розглядати як підготовку до наступних президентських виборів: це виявлялося в інтенсивних процесах перерозподілу основних видів ресурсів (фінансових, адміністративних, мас-медійних тощо). Підтвердженням цієї тези були також спроби проведення таких окремих законодавчих рішень, які мали би зміцнили стартові позиції тих чи інших кандидатів у президенти.
Сесія довела також, що за нинішнього розкладу сил у вищому законодавчому органі не може бути сформовано стійкої та дієздатної більшості. Причому вирішення цієї проблеми пов’язано не лише з ситуацією в самому парламенті. Це питання ефективності усієї вітчизняної політичної системи (насамперед, виборчого законодавства), яка на сьогодні нездатна забезпечити у парламенті адекватного втілення основних настроїв, що панують в суспільстві.
Відсутність дієздатної більшості у парламенті є ситуацією, що розтягнеться до наступних президентських виборів.
Розглядаючи діяльність Верховної Ради, як колективного суб’єкта політичного процесу та вищого органу державної влади, необхідно також зауважити наступне. Впродовж останнього часу парламент так і не зміг посилити свого впливу на перебіг політичних процесів в нашій державі. Президент залишається найвпливовішим суб’єктом політичного життя в Україні, — цієї тенденції не змінили ні останні парламентські вибори, ні відчайдушні зусилля парламентської опозиції, ні навіть заманіфестований самим Л. Кучмою початок політичної реформи, що мала б сприяти переміщенню центру впливу в політичному житті України від Президента до ВР. Водночас, парламент залишається чи не найбільш демократичним органом державної влади: по-перше, внаслідок своєї представницької природи, по-друге, внаслідок відносного посилення в ньому позицій опозиційних сил (у порівнянні з Верховною Радою попереднього скликання).
Володимир МАЛИНКОВИЧ , директор українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень:
— Це була цікава сесія. Передусім, вона ознаменувалася протистоянням влади й опозиції, яке ледве не заблокувало всю роботу Верховної Ради. Причому, на мій погляд, велика відповідальність лежить тут не на опозиції, а на пропрезидентських фракціях і групах, які, очевидно, у певний момент вирішили, що можна «добити» опозицію і позбавити її можливості якось впливати на прийняття політичних рішень. Але, слава Богу, в останній момент, перед Новим роком, вдалося подолати цей дуже гострий стан і навіть прийняти досить багато важливих рішень, зокрема, бюджет і Господарський та Цивільний кодекси. Думаю, сам факт подолання цього протистояння — непоганий урок для парламентських сил, який демонструє, що йти на радикальну війну з опозицією не вигідно нікому, що всередині парламентської більшості з’явилися сили, готові до співробітництва з опозицією, і що в опозиції також недостатньо сил для того, щоб доводити війну до кінця. Остання зараз у такому стані, що може тільки відбиватися, і навряд чи сама ініціюватиме загострення відносин.
Мене непокоїть, що під час другої сесії нічого не було зроблено для проведення політичної реформи, яку ініціював Президент 24 серпня.
