План — 2005

Під час виборів серед політиків «немодно» говорити про євроатлантичну інтеграцію України, хоча цей курс донині зберігає за собою статус стратегічного. Утім, словесне загравання з виборцями про позаблоковість країни зовсім не означає, що уряд відмовився від тісної співпраці з Альянсом. Понад те, представники штаб-квартири НАТО відзначають істотний успіх Києва в реалізації багатьох завдань — особливо в оборонній сфері. Про нинішній стан відносин України й Альянсу, а також про перспективи — в інтерв’ю з директором Центру інформації та документації НАТО Мішелем ДЮРЕ.

— В останній тиждень у Києві перебувало п’ять місії НАТО. Чи не пов’язана така активність з президентськими виборами в Україні?

— Справді, минулого тижня Україну відвідали п’ять делегацій НАТО. Метою візиту однієї з них була оцінка виконання Цільового плану Україна — НАТО на 2004 рік, інша займалася питаннями й перспективами наукового співробітництва, засідання третьої було присвячене проведенню консультацій з економічних питань у рамках Цільового плану. Члени цієї делегації також узяли участь у двох економічних семінарах. Четверта група експертів НАТО провела курси з питань оборонного планування та складання програм. І, нарешті, п’ята обговорювала можливість проведення в Україні проекту в рамках Цільового фонду «Партнерство заради миру» з утилізації надлишкових боєприпасів і стрілецької зброї. Цю групу очолювали американські експерти. Понад те, більшість цих заходів були передбачені заздалегідь, і це є випадковістю, що вони відбуваються разом. У цьому немає нічого екстраординарного, а просто це свідчення хорошої організації. З української сторони також вважали за краще запросити експертів разом, щоб вони могли брати участь у різних місіях. Збіг з виборами є зовсім випадковим. Тут немає політики, оскільки проведення місій було давно передбачено.

— Яка ефективність, віддача таких семінарів? Хто зазвичай більше зацікавлений у таких місіях — українська чи натовська сторона?

— Я вважаю, що ці курси ефективні. Ми починали їх п’ять років тому. Завдяки консультаціям експертів НАТО ми встигли дати достатньо інформації українській стороні. Щоб Україна могла розвивати свою систему планування військового бюджету і повною мірою скористатися досвідом наших країн. І цей напрямок розвивається. Якщо раніше у військовому бюджеті України була тільки одна загальна сума, то тепер з’явилися конкретні статті витрат. Я думаю, що завдяки співробітництву з Альянсом Україна багато вивчила і змогла адаптувати різні системи, різні ідеї до своєї специфіки. Ніхто не володіє істиною в останній інстанції. Хотів би зазначити, що на цих курсах країни НАТО критично розповідають і про себе, про те, яких помилок вони припускалися, щоб ці помилки не повторилися в Україні. Я думаю, що це дуже здоровий підхід: не повторюйте наших помилок.

Я вважаю, ми пройшли той етап, коли наші контакти здійснювалися виключно на рівні урядів. Щоб ці групи також брали участь і пояснили, що вони думають про економічну безпеку. Такий підхід пояснюється тим, що є не лише державні експерти. Важливою є також роль недержавних організацій, які мають досвід у цій сфері та можуть обмінятися ідеями.

— Минулого тижня відбувся семінар щодо реструктуризації українського ОПК. Чи існують передумови до того, що досвід НАТО може бути корисним і ефективно використаним у реструктуризації цього сектору?

— Це вже є очевидним, що між військами України й НАТО розвивається оперативна сумісність. Це дуже важливо. Понад те, цей досвід та interoperability (можливість взаємодії) вже розглядається й іншими країнами, які зацікавлені в усвідомленні того, як Україна встигла досягнути цього. Дуже важливо розуміти одне одного і яким чином ми можемо разом працювати. Я вважаю, що розвиток в Україні та ідея розвивати те, що ми називаємо Празькі зобов’язання про можливості, свідчить про те, що ми є однодумцями. І оборонне планування та військова реформа в Україні рухається принципами, які використовують наші країни. Це великий успіх. Не слід забувати, що на прохання України наші експерти супроводжували Україну в розробці оборонного бюлетеня. Це також конкретний великий успіх. Бо сьогодні Україна має ідею про майбутні збройні сили і знає, куди йде.

— Рік наближається до завершення, і вже робляться оцінки виконання Цільового плану на 2004 рiк. Як, на вашу думку, Україна цього року виконує цей документ?

— Як сказав заступник помічника генсека НАТО з питань безпеки Річард Сіммонс, ми можемо вважати, що склянка більш ніж наполовину повна. Я вважаю, що це дуже висока оцінка. Це означає, що відбувається прогрес, особливо у сфері безпеки, реформування Збройних сил. Але все ж таки є питання щодо інших аспектів співробітництва. Я би сказав, що процес триває і ми проводили консультації між двома турами голосування. Ми продовжуємо співробітництво з Україною. У нас немає свого кандидата. Звісно, процес виборів визначатиме нашу позицію для майбутнього.

— Яким буде акцент у Плані на 2005 рік?

— Зараз обговорюється цей план і, я би сказав, що всі члени НАТО й Україна висловили побажання продовжити наповнення цього плану ще більшою конкретикою. Не забувайте, що Цільовий план є частиною Плану дій Україна — НАТО, який за духом дуже схожий на План щодо членства в НАТО (МАР). Метою цього Плану є наближення України до такого рівня, коли Україна може дуже швидко розвинути один МАР. Можна так сказати: хоч Україна не є кандидатом НАТО, але країни Альянсу підтримують євроатлантичну стратегію України. Тому я вважаю, що ми будемо конкретніше працювати, хоча мушу визнати, що ми дуже вражені обсягом того, що було зроблено, особливо в оборонній сфері. А також у сфері розвитку законів. І це показує, що Цільовий план Україна — НАТО є справжнім інструментом розвитку країни. І для нас дуже важливо на цьому наголосити. Після зустрічей з багатьма експертами, які зробили все, що могли зі своїми ресурсами для виконання такого об’ємного і важливого плану, слід визнати, що є справжні зусилля і держави, і людей, які вірять в інтеграцію України до НАТО. Я вважаю, що таку конкретику ми не бачимо в інших напрямах інтеграції.