Пластилін для адмінреформи
Радикальні реформатори нерідко стають цапами відбувайлами. Негласне тавро невдахи, що приклеїлося до колишнього народного депутата, екс-представника Президента в парламенті та ще до четверга голови виконкому «Нашої України» Романа Безсмертного після його спроби презентувати на своїй малій батьківщині програму територіально-адміністративної реформи, безумовно, поклало початок кінцю його політичної кар’єри. Правда, на втіху Роману Петровичу можемо сказати, що ще більш нищівної невдачі свого часу зазнав такий демократичний реформатор, як Томас Кромвель. Та й більш близький нам досвід показує, наскільки нереально буває загнати людей шляхом тих або інших перетворень у світле майбутнє.
Проте адміністративно-територіальна реформа в Україні не тільки потенційно жива, але й реально потрібна. Про це говорили мери міст, що зібралися на Всеукраїнську нараду задля обговорення моделі цієї реформи, запропонованої Інститутом трансформації суспільства.
Згідно із задумом, нововведення мають привести країну до народного капіталізму на засадах демократії і самодостатності територій шляхом демонополізації та децентралізації управління через розширення повноважень самоврядних органів влади і надання населенню великої кількості публічних послуг. Наполягаючи на комплексі реформ (паралельно мають пройти також податкова і бюджетна), автори моделі пропонують кардинально скоротити кількість рівнів управління, виключивши районний і обласний. Головним осередком українського суспільства, на їх думку, повинна стати громада на чолі з обраним главою і радою, очолюваною спікером, а також виконкомом, на чолі якого автоматично стає все той же глава. Другий рівень місцевого самоврядування — нові адміністративно-територіальні одиниці — паланки (на цій назві, почерпнутій з української історії, автори не дуже наполягають, пропонуючи ще й такі варіанти, як округи, департаменти, регіони). Замість областей, що їх в Україні 25, і 490 районів пропонується створити 99 паланок, у яких будуть держадміністрації і обрані ради. Останні, в свою чергу, обиратимуть своїх спікерів, виконкоми та їх керівників.
Паланка займатиметься тим, що виходить за рамки діяльності громади — соціальною допомогою, транспортом і дорогами, будівництвом, водним господарством, громадською безпекою, запобіганням і ліквідацією надзвичайних обставин тощо. Вона ж буде частково фінансувати сфери культури, освіти та охорони здоров’я.
У моделі передбачені ще й громади в містах-агломераціях. Їх буде 30, в тому числі 25 у нинішніх обласних центрах. Вони прирівнюються до паланок. От лишень важко собі уявити, як буде виглядати ця адмінодиниця після того, як з неї вилучать колишній обласний центр? На яку економічну базу вона спиратиметься?
Проте до таких питань нарада мерів (за задумом організаторів вона мала перерости в Раду мерів із проведення адміністративно-територіальної реформи) не доходила. Занадто заважала політизація, яка, щоправда, тими ж організаторами заперечувалась і навіть гасилася. При цьому з усіх запрошених політсил на нараді чомусь була присутня тільки представниця БЮТ, екс-народний депутат (однак з депутатським значком) Ольга Боднар. І проект угоди про співпрацю між новоутвореною радою мерів і політсилами (без чого, з цим не можна не погодитися, навряд чи вдасться провести референдум про зміну територіального розподілу країни) також був чомусь складений в єдиному примірнику, орієнтованому на БЮТ (інші згадувалися дрібним шрифтом у виносці). Боднар у своєму виступі приєдналася до ідей реформаторів, багато говорила про заслуги БЮТу і пообіцяла мерам співпрацю. Останнє викликало, м’яко кажучи, деяке нерозуміння. Один із мерів нагадав, що в період, коли після підвищення цін на газ місцеві ради були змушені підвищувати тарифи на житлово-комунальні послуги, Юлія Тимошенко закликала масово переобирати мерів в містах, де ведеться така робота. «Це співпраця?» — спитав він. Мер міста Волочиськ (Хмельницька обл.) Галина Чорна назвала виступи БЮТу того періоду суцільною демагогією і розказала, що після впорядкування тарифів до неї перестали надходити скарги на якість житлово-комунальних послуг. Щоправда, знайшлися у БЮТ і захисники, одним з козирів яких була думка про те, що всі ми, мовляв, включаючи апостола Петра, помиляємося...
Але, мабуть, кульмінацією наради був момент, коли один із присутніх учених-експертів і, схоже, авторів названої моделі став говорити про те, що тепер у країні є сильна влада і про парламент можна взагалі забути. Була навіть висловлена думка про те, що досить п’яти-шести осіб, які прийматимуть правильні рішення. Що стосується моделі, то саме тепер самий час її приймати, оскільки в країні криза і в цей період вона (країна), як вважає професор, перетворюється на пластилін, з якого можна ліпити що забажається... тобто провести будь-які реформи. Чи правильною вас ведуть дорогою, панове мери?
