«Пограємося в пресу?» —

Так і з’явилася у звичайній сільській школі справжня газета — випущена в друкарні, на газетному папері... І тепер підцир’ївські юнкори та фотокори мріють вийти на вищий рівень — випускати районну газету для школярів. А там, може, й обласну?!

Село Підцир’я плавно переходить у Камінь-Каширський, і навіть не всі місцеві мешканці знають, де між ними межа. Принаймні чимало міської (за місцем проживання) дітвори охоче навчається у ближчій, ніж райцентрівські, сільській школі. Адже вона, за словами директора Федора Івановича Мельницького, «має свій імідж»! А з ним — і комп’ютерний клас, два принтери, ксерокс, котрі й стали базою для власної газети.

Ідея, звісно, належала директору. Як висловилася його заступник з виховної роботи Наталія Миколаївна Вахарик, «Федір Іванович багато чого цікавого вигадує, а вже ми втілюємо в життя...» Сам директор пояснює оригінальну задумку бажанням підтримати місцеві таланти, роздмухати іскорки таланту, власне, просто зайняти дітей, та й «чого б його не спробувати вирощувати власних журналістів?!»

Перший номер вдалося віддрукувати за підтримки колишнього редактора камінь-каширської районної газети і «шефа школи» Івана Корсака, котрий поставився до ідеї стати спонсором нового видання «з ентузіазмом і доброзичливістю». Газету назвали просто і влучно — «Школа над Циром». А над цим самим Циром — притокою Прип’яті — розміщені ще кілька шкіл: перша і друга камінь-каширські та раків-ліська. Звідси й наступна ідея Мельницького — розширитися на початку до рамок регіонального видання, об’єднавши всі надцир’ївські школи, а там і до районної трибуни близько. Уже у другому номері вміщено звернення до школярів Камінь-Каширщини надсилати свої дописи у Підцир’я, бо, виявляється, «досить цікаво — шукати і знаходити, думати і творити»... Директор це відчуття називає трохи інакше: «Діти відчули запах творчості, відчули, що можуть зробити!»

Якщо оцінювати ідею з творчо-інформаційних можливостей, то шкільна газета, яка поки що скромно іменується «інформаційним вісником», за суттю і змістом далеко не гірша багатьох волинських районних газет (а за деякі навіть краща!).

Наразі випущено тільки два номери інформаційного вісника «Школа над Циром». Другий побачив світ уже у райцентрівській друкарні, бо доставка до Луцька виявилася дещо накладною навіть у технічному плані: матеріали набирають у Підцир’ї, записують на дискети, везуть їх в обласний центр, а там вони... не відкриваються. Шкільна газета — це всього вісім аркушів формату А4 (як, наприклад, любешівська «районка»), але навіть стороння людина прочитає всі матеріали і замітки. Тут є свої рубрики, і вже проглядається досить широка тематика. Шкільна газета робиться, я б сказала, зі своєрідним гонором. Так, інформації про буденні (на перший погляд) учнівські справи подаються під рубрикою «Маємо честь прозвітувати». «Вітаємо!» (переможців районних олімпіад), «Так тримати!» (про перемогу команди ерудитів на районному конкурсі, за яку школа отримала ще один фотоапарат для видання газети), «Підцир’ївські дівчата — найкращі!» (про перемогу на районному конкурсі «Зимова панна»), «Наші досягнення» — є чим похвалитися і про це, звичайно, пишуть у першу чергу. Але приваблює в газеті те, що юнкори, автори виходять за рамки суто шкільних новин. Лише у двох номерах можна прочитати і про історію Підцир’ївської школи, і про цікаві долі односельчан, які яскраво відображають й історію рідного краю, спогади онуків про дідуся, борця за незалежну Україну, про те, що розповідають сімейні альбоми, є місце у газеті й юним поетам, і учнівському гумору. Дописують не тільки учні, а й вчителі, а матеріали Наталії Миколаївни Вахарик (її навіть можна назвати душею видання) зроблять честь і газеті вищого, як кажуть, рангу.