Похибка «вибірки»

Криза довіри арбітражних цехових структур. Схоже, так можна зараз охарактеризувати втрати, яких зазнало вітчизняне соціологічне співтовариство в результаті президентських виборів. Днями конфлікт, що розпочався під час останньої виборчої кампанії, несподівано отримав продовження. Після першої ластівки у вигляді заяви кількох співробітників Інституту соціології НАН (про неї — нижче) «День» спробував зібрати соціологів на «круглий стіл», щоб за можливістю розставити крапки над «і» в екзит-польних скандалах. Але фахівці, які спершу погодилися взяти участь у подібному обговоренні, пізніше ввічливо відмовилися, аргументувавши своє рішення тим, що вони поки що не готові сісти за один стіл із людьми, які зрадили «і колег, і науку». Крім того, на їхню думку, немає сенсу виносити на сторінки газети взаємні докори й обвинувачення, вдаючись при цьому до малозрозумілої читачу суперечки про «коефіцієнт зважування», ефективність і об’єктивність методик, вибірки та їхні помилки. Мовляв, раніше слід би розібратися в колі професіоналів, тим більше, що події, пов’язані з екзит-полами на цих виборах, вельми приголомшили та розхитали саму структуру соціологічної спільноти. Зокрема, найавторитетнішу в Україні організацію професіоналів, до складу якої входять усі нині конфліктуючі соціологічні центри, в тому числі й академічний Інститут соціології НАНУ. Авторитет Соціологічної асоціації України (а саме про неї йдеться) був до цих виборів мірилом об’єктивності та професіоналізму соціологічної спільноти, лакмусовим папірцем у всіх суперечках на тему «замовлених рейтингів» і «липових структур». «Якщо центр, що проводив дослідження, не акредитований САУ, — це непрофесіонал, можете їм не вірити», — нескінченно переконували журналістів соціологи акредитованих при САУ організацій. Власне, ми так і робили. Вісім років.

І коли соціологи чотирьох впливових, акредитованих при САУ структур оголосили про створення Консорціуму з проведення екзит-полу-2004, ніхто не думав, що саме це об’єднання стане епіцентром тоді ще лише ймовірної «війни екзит-полів». Чекали застосування вже знайомої практики оголошення неіснуючих результатів досліджень неіснуючих фірм, максимум — неістотної відмінності між екзит- полами авторитетних структур, що стануть предметом спокійного аналізу фахівців і цивілізованих пояснень для суспільства. Чекали спроб дискредитації окремих фірм і екзит-полу загалом, але аж ніяк — що ці спроби (не без участі самих соціологів) можуть бути успішними.

Стисло нагадаємо сумну історію екзит- польних перипетій під час минулих президентських виборів. За кілька місяців до виборів чотири авторитетні соціологічні структури (Центр «Социс», Київський міжнародний інститут соціології (КМІС), Центр «Соціальний моніторинг», Центр Разумкова та Фонд «Демократичні ініціативи», що виступав у ролі організатора) оголошують про створення Консорціуму з проведення екзит-полу-2004. Пізніше про проведення паралельного «опитування на виході» заявило ще одне об’єднання — «Український екзит-пол», до складу якого ввійшли Український інститут соціальних досліджень, кілька національних університетів України та Соціологічна асоціація України. Факт участі Асоціації з самого початку заклав конфліктну основу в неоднозначну історію екзит-полу на цих виборах, унеможливив об’єктивну оцінку того, що відбулося. Адже колективними членами САУ є й ті організації, які об’єдналися в Консорціум. Більш того, один з учасників Консорціуму — президент КМІСа Валерій Хмелько — був ще й одним із 12 членів правління САУ. Про розвиток цієї ситуації — трохи пізніше. А зараз повернімося до самих екзит-полів.

Отже, перший тур виборів президента. За тиждень до голосування керівники двох структур Консорціуму — КМІС і Центру Разумкова, — посилаючись на складну політичну атмосферу в суспільстві, заявили про доцільність застосувати нову для історії українського екзит-полу технологію збирання даних — метод таємного анкетування. Їхні партнери — Центри «Социс» і «Соціальний моніторинг» — відмовилися від експерименту, аргументуючи це тим, що вони не впевнені в його надійності. У результаті, ввечері 31 жовтня Консорціум представив два результати, що суттєво відрізнялися один від одного. За даними КМІС і Центру Разумкова, на виборах лідирував кандидат Віктор Ющенко з перевагою в 6,4% голосів виборців. Згідно ж із результатами «нетаємного екзит-полу» першість виявилася за Віктором Януковичем із відривом у 4,4%.

Останнє — це такий собі «зважений» результат, оскільки одразу ж після закриття виборчих дільниць усі учасники Консорціуму, крім «Соціального моніторингу», який показав надто несуттєву перевагу В. Януковича в 0,3%, засвідчили перемогу В. Ющенка. Проте через дві з половиною години дані двох указаних центрів змінилися. Що сталося — відповідь неясна досі. При оголошенні результатів соціологи попереджали, що це лише попередні висновки й дані уточнюватимуться. Проте вже тоді в багатьох виникли побоювання, що проблема нестикувань, яка вперше виникла в соціологічній спільноті саме на цих виборах (причому в даних як до-, так і поствиборних досліджень), не вирішиться з переглядом результатів. Через чотири дні відбулася прес-конференція з уточненням даних і скандал, якого все-таки не вдалося уникнути. Керівників «Социса» та «Соціального моніторингу» колеги обвинуватили у фальсифікації даних. А ті в свою чергу заявили про тиск на них спонсорів дослідження (а це вісім посольств і чотири міжнародні фонди) з вимогою працювати лише за методом таємного анкетування та про свій вихід із Консорціуму.

Результати свого опитування представив також «Український екзит-пол». За його даними, у першому турі переміг Віктор Янукович із відривом у майже 4% голосів. Це були єдині результати об’єднання на цих виборах. Під час другого туру керівник проекту «Український екзит- пол» Олександр Яременко визнав провал свого дослідження внаслідок великої кількості відмов виборців брати участь в опитуванні.

Особливої уваги на цих виборах заслуговує ще один екзит-пол — російського фонду «Громадська думка», що не має своєї опитувальної мережі в Україні. І широкій громадськості досі не відомо, на базі якої вітчизняної соціологічної структури проводили це дослідження. Згідно з версією, озвученою на прес-конференції керівників ФГД, їхній екзит-пол під час першого туру провалився через «безпрецедентну кількість відмов виборців». Проте в пресу просочилася інформація про те, що насправді цей екзит- пол відбувся. Тільки результат вийшов не той — показав перемогу Ющенка. А на фальсифікацію даних керівники «Української маркетингової групи» (саме ця фірма, зі слів кількох джерел із кола українських соціологів, проводила польовий етап робіт для ФГД) не пішли. Тому спічрайтеру ФГД на цих виборах Глібу Павловському не залишалося нічого іншого, як заявити про провал опитування. Проте у формуванні недовіри до екзит-полів загалом російська фірма свою роль зіграла. Що засвідчило необхідність вироблення на ринку соціологічних досліджень чітких правил, що вимагають максимальної прозорості участі іноземних дослідницьких структур у зборі інформації про настрої громадян України. Адже для зарубіжних фірм часто немає сенсу дорожити своєю репутацією в чужій країні.

21 листопада результати екзит- полу, озвучені з екранів телевізорів, як і після першого туру, не дали суспільству однозначної відповіді на запитання про переможця електоральної боротьби. Згідно з даними «Національного екзит-полу» (частина Консорціуму, яка залишилася), до складу якого ввійшли Центр Разумкова та КМІС, у другому турі виборів президента України лідирував В. Ющенко з 54% голосів виборців, В. Янукович — на другому місці з 43% голосів. Ці компанії, як і 31 жовтня, проводили опитування методом таємного анкетування. Інше об’єднання «Вибір народу», представлене колишніми членами Консорціуму — центрами «Социс» і «Соціальний моніторинг», видало різні результати своїх досліджень. Перший («Социс») показав перемогу Януковича (48,2% проти 46,8% у Ющенка). Другий («Соціальний моніторинг») — перемогу Ющенка (49,4% проти 45,9% в Януковича). При цьому директор Центру «Социс» Микола Чурилов заявив, що результати його екзит-полу не варто брати до уваги, оскільки опитування фактично «провалилося».

Проте слід зазначити, що екзит- полам, попри всю неоднозначність їхніх результатів і дискредитацію подібних опитувань, що стала фактом на цих виборах, вдалося все-таки й усупереч усьому здійснити свою місію. Посилаючись на дані екзит-полу, які після другого туру показали перемогу Ющенка, прихильники кандидата почали святкувати перемогу. А вночі, коли сумнозвісна ЦВК Ківалова почала озвучувати зовсім інші цифри, і всі зрозуміли, що перемога вислизає, святковий натовп трансформувався в протестний. Далі були: помаранчева революція, Верховий Суд, третій тур, інавгурація, кадрова інтрига... І про екзит-поли і соціологів усі благополучно забули. Суспільство, яке тривалий час спостерігало за їхніми скандалами та з’ясуванням стосунків, так і не отримало відповіді на запитання: заплямували себе окремі соціологічні центри «грою в політику» чи ж проблема в певних таємничих соціологічних інструментах, які в дуже наелектризованій політичній атмосфері дали збій? На жаль, обіцяного напередодні виборчої кампанії «розбору польотів» з участю міжнародних і вітчизняних авторитетів у соціології не відбулося. Та й кому бути арбітром, якщо найавторитетніша соціологічна структура, якою донедавна була Соціологічна асоціація, була за чиєюсь явною недооцінкою ситуації втягнута в конфлікт і тепер опинилася на межі розколу?

Так, минулого тижня кілька членів САУ — київські вчені — оприлюднили заяву, в якій висловили стурбованість ситуацією в соціологічній спільноті, що склалася під час президентських виборів. Зокрема, вони звернули увагу на те, що напередодні першого туру керівництво САУ ухвалило рішення про участь в «Українському екзит-полі», таким чином протиставивши його «Національному екзит-полу», який проводив Консорціум. Другий факт, що стурбував київських соціологів, стосується вищеописаної плутанини з даними «Соцису» та «Соціального моніторингу». «Після першого туру, — йдеться у заяві, — голова Київського відділення САУ О. Балакірєва («Соціальний моніторинг») та М. Чурилов («Социс»), не пояснюючи фактів власного маніпулювання отриманою первинною інформацією екзит-полу (так зване «перезважування даних»), публічно обвинуватили своїх колег по Консорціуму в тиску на них, а пізніше й у непрофесіоналізмі». Далі в заяві наводяться факти негативної оцінки віце-президентом САУ, директором УІСД О. Яременком окремих колег і соціологічних структур, обвинувачення їх у некомпетентності. «Унаслідок дій і бездіяльності керівництва САУ репутації соціологічної науки завдано великої шкоди, а сама вона постала в очах громадськості не як об’єднання вчених, основним завданням якого є експертиза надійності отримуваних іншими даних, а як непрофесійна, проте заполітизована, внутрішньо конфліктна структура, члени якої у будь-яку мить готові працювати на політичне замовлення», — йдеться в заключному пункті заяви. У цих умовах 17 соціологів, які підписали заяву, вважають доцільним висловити недовіру правлінню САУ, найближчим часом скликати позачерговий з’їзд САУ й організувати дискусію з проблеми взаємовідносин соціологічної науки та влади в контексті досвіду президентських виборів 2004 року. У разі відмови керівництва САУ скликати позачерговий з’їзд Асоціації група київських соціологів, більшість із яких є співробітниками Інституту соціології НАНУ, залишає за собою право вийти з САУ.

Тим часом зі складу правління САУ на засіданні 11 лютого вже вийшов один із 12 членів, президент Київського міжнародного інституту соціології (один з учасників Консорціуму) Валерій Хмелько. У відкритому листі до членів САУ вчений пояснює причини свого рішення. Не будемо детально цитувати текст листа, бо він усе ж таки більше звернений до колег В. Хмелька. Проте суть така: 8 жовтня 2004 року правління САУ (Хмелько на засіданні був відсутній) ухвалило рішення про підтримку «Українського екзит-полу», таким чином, на думку автора, порушивши принцип чесної конкуренції між рівними в правах соціологічними центрами, акредитованими при Асоціації. Окрім того, на думку В. Хмелька, своєю підтримкою правління явно проігнорувало цілу низку пасажів у заяві директора УІСД О. Яременка, якими він фактично дискредитував колег із Консорціуму, що є порушенням Кодексу професійної етики соціолога, затвердженого останнім з’їздом САУ. Усі спроби В. Хмелька дізнатися, чим керувалися при своєму рішенні його колеги по правлінню, виявилися безрезультатними. Проте, пише він у листі, «до 11 лютого цього року, коли зібралося перше після 8 го жовтня засіданняправління САУ, я утримувався від будь-яких публічних заяв, зберігаючи надію в безпосередньому спілкуванні з колегами по правлінню переконати їх у необхідності визнати помилковою політику, коли керівний орган САУ, в умовах конкуренції між кількома дослідницькими проектами, в кожному з яких є колективні члени САУ, проголошує себе співорганізатором і учасником одного з цих проектів, щоб «підвищити його статус». Тому на засіданні 11 лютого я звернувся до правління з пропозицією визнати рішення про підтримку під час виборчої кампанії 2004 року тільки тих екзит- полів, які організовував О. Яременко, — помилковими, такими, які прийняті без розгляду й обговорення аргументації О. Яременко щодо підтримки організованого ним екзит-полу та без урахування інтересів тих колективних членів САУ, акредитованих правлінням, які проводили інші екзит-поли». Непідтримка цієї пропозиції власне й стала для Хмелька приводом для серйозного кроку: «залишатися й надалі в складі правління, що продовжує вважати допустимим діяти й далі так, як воно діяло під час виборчої кампанії, я вважаю для себе неможливим». Хмелько також звернувся в листі до своїх колег підтримати вищезгадану заяву 17 соціологів із висловленням недовіри правлінню САУ та пропозицією протягом найближчих місяців скликати позачерговий з’їзд САУ, оскільки черговий має відбутися нескоро — десь через рік.

Кореспондент «Дня» поспілкувався на цю тему й з Олександром Яременком, у діях якого вищезгадані соціологи вбачають одну з причин соціологічного конфлікту. Він зазначив, що Статут САУ не забороняє проводити Асоціації самостійні соціологічні дослідження та приймати рішення про підтримку будь-якого екзит-полу. Також, із його слів, правління Асоціації не відмовило нікому з колективних членів САУ в підтримці проведення дослідження, оскільки звернень із проханням про таку підтримку просто не було. «Тому тепер заднім числом обвинувачувати правління в тому, що воно вчинило нечесно, продемонструвало якусь дискримінацію, порушило принципи конкуренції, — некоректно, — сказав О. Яременко. — Адже є Статут, і якщо люди діють згідно зі Статутом, то вони чинять законно». Також, зі слів соціолога, один із головних аргументів на користь створення «Українського екзит-полу» полягав у тому, що цей проект дозволить продемонструвати, що українські організації здатні своїми силами, на свої гроші провести якісне дослідження. «Я виступав як державник — подобається це комусь чи ні», — зазначив директор УІСД і додав, що готовий надати весь масив даних проведених опитувань для будь-якого аудиту.

Кажучи про сьогоднішню ситуацію в САУ, Яременко відзначив, що про розкол асоціації поки що говорити не випадає. «Я би говорив про те, що є позиція окремих членів Асоціації — не зовсім, на мій погляд, конструктивна та зважена, — яка може призвести до певних проблем, — сказав він. — Але мені здається, що зараз САУ має досить сильний потенціал для того, щоб не розколотися». Водночас соціолог припустив, що вихід деяких членів із Асоціації станеться. Проте він не вбачає в цьому великої проблеми, «оскільки САУ є громадською організацією. І це право кожного — відстоювати свою думку». А виходом із загальної ситуації, що склалася, на думку Яременка, повинні стати толерантна, глибока дискусія (спочатку непублічна, потім публічна) й інтенсивна публічна діяльність соціологів — дослідження, «круглі столи», конференції, виступи в ЗМІ.

Дозволимо собі додати ще одну вкрай необхідну, на наш погляд, умову. Усі вищезазначені соціологічні структури є конкурентами на динамічному ринку маркетингових і соціологічних досліджень. І, як показала ця виборча кампанія, в інтересах усіх учасників, щоб цей ринок був прозорим і на ньому працювали чіткі правила.

«День» і надалі відстежуватиме перипетії в соціологічній спільноті і надасть слово всім учасникам екзит- польних конфліктів. Проте, на наш погляд, набагато цікавішим на цей момент є моніторинг не минулого, а майбутнього. Тобто, реальна робота дослідницьких центрів із вивчення настроїв українського суспільства — його вимог до нової влади, оцінок її перших кроків.