Політарифметика бюджету-03
Заплановані на цей рік витрати держави — не виконувані. Таку пропозицію, за інформацією голови бюджетного комітету Верховної Ради Петра Порошенка, вніс учора на розгляд уряду міністр фінансів Ігор Юшко. А разом з цим з’явилися додаткові підстави говорити, що напруга пристрастей навколо прийняття бюджету на наступний рік досягла критичної позначки. Агенція Інтерфакс-Україна передала, мабуть, більш несподівану, ніж секвестрування бюджету-02, топ-новину: Петро Порошенко заявив, що його комітет не збирається відправляти проект бюджету на наступний рік на доробку до Кабінету Міністрів. Це «штучно затягло б бюджетний процес», зазначив П. Порошенко, пообіцявши, що парламент виправить недоліки проекту держбюджету в ході першого читання.
Синхронність цих двох принципових подій вражає. Ще нещодавно Ігор Юшко старанно уникав питань про офіційний секвестр бюджету- 02. А Петро Порошенко, своєю чергою, і чути не хотів про ре альність бюджету-03, називаючи «своєчасне його внесення до Верховної Ради» єдиною його перевагою. Тепер же саме час задуматися: що станеться, коли ці два документи (пропозиції щодо секвестру і проект бюджету на наступний рік), буде винесено на розгляд парламенту одночасно?
Друга заява Петра Порошенка з високою часткою ймовірності свідчить, що в парламенті вже є бюджетна більшість, спроможна на власний розсуд корегувати кошторис, за яким житиме країна весь наступний рік. А у випадкові з секвестром повної ясності немає. «День» ще навесні звертав увагу на можливе зближення «наших» і «регіоналів». Виключати наявність узгоджених дій зараз, як і з упевненістю говорити про них — немає достатніх підстав. У будь-якому випадку виникає маса запитань, що цікавлять пересічних українських громадян незрівнянно більше. «Бюджет має спиратися на загальнодержавні інтереси й не повинен бути заложником вузькополітичних і вузькогрупових інтересів». Був би Анатолій Кінах екстрасенсом, а не лише прем’єр-міністром України, у нинішній ситуації його слова навряд чи подіяли б на міністрів, парламентаріїв, глав обласних адміністрацій, присутніх позавчора на нараді-семінарі «Про формування державного і місцевих бюджетів на 2003 рік. Розвиток міжбюджетних відносин». Так оцінювати процес можуть хіба що непоправні оптимісти. Схожі на тих, які, керуючись інформацією з джерел, близьких до, керівництва бюджетного комітету, вірять у можливість прийняття «фінансової Конституції» (особливо напередодні майбутніх президентських виборів) без урахування, скажімо м’яко, «корпоративних інтересів».
За великим рахунком — проблема полягає не так у наявності цих самих «інтересів» (хоча пріоритетність бюджетних трансфертів рядових підприємців, які справно платять податки, бентежила завжди), як у відсутності політичної відповідальності за прийняття державного кошторису. І тут тисячу разів має рацію Анатолій Кінах, що наполягає на «реальності і збалансованості» бюджету. Ось тільки йдеться, мабуть, не до цього.
Очевидно, що міцність підмурка «реального і збалансованого» вимірюється двома показниками: тверезий розрахунок уряду і добра воля 226 народних обранців. І з другим, судячи з усього, проблем у Кабінету Міністрів виникає не менше, ніж із першим. Щоб з’ясувати це, можна навіть не звертатися до ретельно приховуваного від громадськості тексту «економічної Конституції». Досить подивитися на поведінку політичних сил, представлених у парламенті.
Симптоматично, що на даний момент у стінах Верховної Ради організовуються відразу дві більшості, готові взяти на себе політичну відповідальність. При тому, що три фракції опозиціонерів (плюс «Наша Україна», яка не заради корисливості примкнула до них і яку в даному контексті не варто брати до уваги), за логікою речей виявляються поза бюджетною дискусією.
Що стосується інших, то тут, зізнаймося, ясності набагато менше. Точніше — послідовною можна вважати позицію СДПУ(О) і — до вчорашнього дня — головного «бюджетника» «Нашої України» Петра Порошенка. Останній, від якого міністр економіки Олександр Шлапак чекав у процесі обговорення бюджету-03 конструктивного погляду фінансиста, жорстко критикував проект документа (тепер береться його коректувати). А лідер його, Порошенка, фракції — однією ногою в опозиції, а іншою і двома руками ратував за створення більшості у Верховній Раді на базі «Нашої України». Наскільки відповідальним буде (якщо все-таки буде) це утворення (при тому, що той же Порошенко вважає «опозиційну хвилю» загрозливою для бюджетного процесу) в дискусії з урядом? Лідер УНР Юрій Костенко вчора повідомив, що проект створення парламентської коаліції з претензією на пост прем’єра вже «на мазі». Якщо це правда і вона підлягає здійсненню, то виходить, що проект бюджету-03 переписуватимуть? Але в складі більшості, у такому випадку, опиняються сили, позиції яких прийнято пов’язувати з урядом Кінаха (наприклад, «трудовики» і «промисловці»). Чи портфелі — портфелями, а бюджет — бюджетом? Але де ж, у такому разі, політична відповідальність?
Так що процедура проходження бюджету в парламенті цього року має бути цікавою. Досвід показує, що коли всі прагнуть взяти на себе відповідальність, ставлячи при цьому на ідентичні пріоритети, але не об’єднуючи зусиль для їх здійснення, знайти потім «відповідальних» складніше, ніж вітер у полі. Як правило, вони стають стрілочниками. Міністр фінансів Ігор Юшко вже зараз називає бюджет-03 «напруженим за прибутками і жорстким за видатками», вказуючи, що при формуванні держбюджету уряд максимально врахував пропозиції й зауваження комітетів Верховної Ради, а також позиції регіонів. Петро Порошенко говорить про стурбованість депутатів-мажоритарників деякими статтями видаткової частини. І обидва вони визнають, що Податковій адміністрації треба буде наступного року добре попрацювати. «Хто не заховався, я не винуватий?..»
