Політпроект зi зміщеним центром
В українському політичному середовищі презентовано новий проект, наслідки якого до кінця, здається, ще не прораховано. Причому не виключено, що й самими його авторами. «Партія регіонів України» на чолі з головою Державної податкової адміністрації Миколою Азаровим з утворенням однойменної групи у Верховній Раді зовні викликає певні аналогії із ситуацією навколо утворення об’єднання «Медведь» на останніх парламентських виборах у Росії. Метою цього об’єднання були, як відомо, нейтралізація ОВР Лужкова-Примакова, можливості лівої парламентської більшості і «золота акція» Кремля в нижній палаті парламенту. До речі, сам Азаров якось зазначив в одному з інтерв’ю, що «Медведь» йому подобається. Щоправда, українські реалії відрізняються від російських і подібність може бути тільки зовнішньою.
Ситуація, що не може не призвести до суттєвого коригування розкладу сил в українському політикумі, вже викликала дуже неоднозначні коментарі з боку учасників політичного процесу. Зокрема, явно не зовсім задоволеним появою нового гравця на сцені виглядав Президент Леонід Кучма, кілька роздратованих інтерв’ю дав лідер депутатської групи «Відродження регіонів» Олександр Волков.
Поява нової політичної сили саме в такому вигляді продемонструвала перш за все чергову й дуже наполегливу спробу регіональних, і насамперед донецької, еліт увійти до справжньої великої політики, яка досі концентрувалася виключно в Києві (за певним винятком часів Лазаренка). Це вже не просто «новий центризм», що декларувався як ідеологічна платформа нової сили лідерами «Солідарності», з якої виросла Партія регіонів України, Петром Порошенком та Володимиром Семиноженком. Це — заявка на щось більше, оскільки Донеччина в принципі має в розпорядженні достатньо матеріально-фінансових ресурсів, досі не задіяних у великих баталіях, а в особі Азарова, очевидно, може розраховувати й на так званий адміністративний ресурс не тільки для перемоги на парламентських виборах, але й для контролю над певною «часткою акцій» парламентської більшості.
Останні заяви самого Азарова свідчать, що він не проти того, щоб мати в союзниках представників бізнес-еліт у всіх українських регіонах. Заява голови Донецької обладміністрації та міського голови Донецька з вимогою введення до складу Кабміну представників регіонів яскраво свідчить, що регіони, принаймні Донеччина, «дозріли» до конкуренції на найвищому владному рівні. Цікаво, що сам Микола Янович останнім часом декларує лояльність до свого недавнього опонента з кількох принципових питань — Віктора Ющенка.
Чи свідчить це все про появу Азарова як повністю самостійного гравця? — Навряд чи. І справа не лише в його нинішньому статусі і демонстрованій досі політичній обережності. Виглядає швидше на те, що новий проект зi зміщеним (у бік регіонів) центром є санкціонованою спробою загострити конкуренцію у нелівому секторі політики — можливо, з метою розширення поля гри АП. Адже проект розвивається, незважаючи на спочатку явне незадоволення Кучми. Але проблема в тому, що гостра конкуренція в центристському середовищі (де останнім часом вимальовувалися два центри консолідації — СДПУ (о) та, у меншiй мірi «Трудова Україна»), враховуючи потенції регіоналів, і не лише донеччан, може остаточно позбавити його структурованості і перетворити парламент на поле постійних баталій між різними групами впливу. А якщо згадати про стан справ на правому краї партійно-виборчого поля, то одним з непередбачуваних наслідків нового політпроекту може стати зростання шансів лівих (і не лише комуністів) на наступних парламентських виборах.
Можливо, деякі деталі ситуації і перспективи «Партії регіонів» стануть більш зрозумілими після сьогоднішніх відвідин Президентом Донецька — фактичної «штаб-квартири» головних регіональних гравців.
Інтерв’ю з головою ДПАУ Миколою Азаровим — читайте на стор. "Актуальне інтерв'ю"
