«Політична націнка» можлива

Газова проблема погрожує стати однією з найгостріших для майбутнього уряду України. Перші три дні нового року країна прожила без туркменського газу. Це, безумовно, був звичайний шантаж, до якого вдається сторона, що домагається напередодні укладення контракту підвищення своїх цін. І зовсім не факт, що цьому не можна було протистояти. На боці України в перетягуванні цінового каната була й тепла погода, й чималі запаси газу в підземних сховищах. Але глава «Нафтогазу України» і, до речі, перший заступник міністра палива та енергетики країни Юрій Бойко виявився раптом слабонервним переговорником. Нагадаємо, без консультацій з власним урядом він підписав з президентом Туркменістану угоду, згідно з якою ціна газу для України (на кордоні Туркменістану) зросла з $44 до $58 за тисячу кубометрів.

Тепер уряду треба це розплутувати. «Треба домовлятися щодо туркменського газу, — сказав днями екс-віце-прем’єр і глава парламентського комітету з ПЕК Андрій Клюєв. — Якщо ми утримаємо цінову політику — буде все нормально». Отож, не виключено, що згадана угода може бути денонсована як така, що суперечить інтересам країни. А це вже міжнародний скандал. Чи знав Бойко про таку можливість? Навіщо ж ризикували? Можливо, суть справи тут в експорті туркменського газу з України, яким займається відома угорська компанія Євротрансгаз, яка недавно успішно довела в суді, що не має ніякого відношення до такого собі пана Могилевича. Мабуть, більш жорстка позиція на переговорах могла б призвести до зриву певних контрактів, тоді як європейські газові ціни через прогнозований дефіцит цього виду палива мають стійку тенденцію зростання.

Крім того, нинішня газова ситуація, схоже, була запрограмована заздалегідь, під час попередніх переговорів iз Туркменістаном, коли питання про ціну газу на 2005 і 2006 роки було залишене «на потім». У той же час в російському «Газпромі» неодноразово підкреслювали, що, на відміну від контракту Туркменії з Україною, в контракті з «Газпромом» ціна на туркменський газ зафіксована на 2005 і 2006 рік у розмірі $44 і змінюватися не може. За деякими даними, «Газпром» зумів відстояти свою позицію й уже отримує газ для Росії з Туркменістану за старою, зафіксованою раніше ціною. Туркменська делегація прибула увечері в середу до Москви й, схоже, поступилася, хоча напередодні в Ашгабаді говорили, що Росія отримуватиме газ за тією ж ціною, що й Україна.

Ще більші неприємності можуть початися в України з газовим балансом і газовими цінами на російському «фронті». Настає час розплачуватися за проведену «Нафтогазом України» операцію з єдиноразового погашення українських газових облігацій. Нагадаємо, що 2001 року глави уряду Росії та України Михайло Касьянов і Анатолій Кінах підписали угоду про реструктуризацію $1,43 млрд. українського газового боргу на 12 років. Для забезпечення цієї операції компанія «Нафтогаз України» випустила облігації. Однак «Газпром» не брав їх на баланс, оскільки в цьому разі йому довелося б віддати до російського бюджету близько $500 млн. податків. Влітку минулого року Бойко «пробив» в уряді України розпорядження про механізм розрахунків iз «Газпромом». Спочатку «Газпром» сплатив «Нафтогазу» $1,25 млрд. як передоплату за транзит газу до Європи в 2005—2009 рр. Отримані кошти були перераховані Зовнішекономбанку Росії, якому «Газпром» передав права вимагання боргу за облігаціями української компанії, а ЗЕБ розплатився з «Газпромом». «Ми уникаємо таким чином збитків від оподаткування, врегульовуємо заборгованість, фіксуємо до 2009 р. умови транзиту й вивільняємо від двох до шести мільярдів кубометрів газу на рік зі схеми натуральних поставок», — перелічував переваги угоди прес-секретар «Газпрому» Сергій Купріянов. «Газпром» відразу отримав суму, яку при обслуговуванні облігацій «Нафтогазом» отримував би частинами до 2013 року.

У Росії називали цю операцію «хорошим виходом». Але Україна щороку недоотримає за транзит через свою територію конкретні п’ять мільярдів кубометрів російського газу протягом 2005-2009 років. Компенсувати цю втрату передбачалося нарощуванням закупівлі туркменського газу. Тепер, як ми знаємо, цей намір стає вельми проблематичним. Відповідні обсяги доведеться купувати в Росії. При цьому ціну, як це заведено нині на дефіцитному газовому ринку, диктуватиме продавець. Не виключено, що певну її частину сформує політична «націнка».