Політичний успіх

Україна потроху звикає до думки про те, що надалі їй доведеться жити з новими газовими цінами — дедалі більше розмов і статей у пресі про енергозбереження. І навіть скандал із відставкою уряду не збільшив лав оптимістів, які ще на щось сподіваються. «Жодна із сторін не має права переглянути ціну», — заявив Президент України в інтерв'ю The Financial Times. «Найважливіше, що в нас є газ по 95 доларів на українському кордоні», — впевнений Віктор Ющенко. На його думку, «те, що Україна має найдешевший газ у Європі після Білорусі — це великий політичний успіх».

Істинність цієї оціночної думки може підтвердити або спростувати тільки час. Щоправда, у Президента вже й зараз знаходиться чимало опонентів. Зокрема, у своєму коментарі «Дню» експерт Олександр Нарбут зазначив, що Президент мав би зайняти іншу позицію, «й, принаймні, не говорити, що він відповідає за кожний пункт цієї угоди, якщо посаджені за круглий стіл провідні фахівці країни з цього питання вже через три години дійдуть висновку, вбивчого для такої позиції Президента. Адже за кожним пунктом цієї угоди можна наводити конкретні цифри програшу для нашої країни».

Поки ж український уряд, якому треба імплементувати січневі газові угоди, стикається з першими практичними труднощами. Учора йому належало вирішити питання про створення спільного підприємства НАК «Нафтогаз України» з компанією «Росукренерго» (в ексклюзивному інтерв'ю «Дню», яке буде опубліковане в найближчих номерах, екс-глава «Нафтогазу України» Юрій Бойко назвав цю компанію «інвестором, який під зобов'язання вкласти гроші протягував газ»). Ця структура тепер постачатиме весь російський і середньоазійський газ в Україну. А нове СП, за словами прем'єр-міністра Юрія Єханурова, називатиметься «Газенерго». Проте далі назви справа поки не пішла. Як пояснив журналістам прес-секретар українського прем'єра Валентин Мондрієвський, Кабмін ухвалить рішення про створення українсько-російського СП з реалізації газу тільки після висновків Антимонопольного комітету стосовно фундаторів підприємства. Тож реалізація угоди гальмується.

Чи не про це свідчить також і заява глави «Нафтогазу України» Олексія Івченка про те, що баланс природного газу України поки забезпечується за рахунок палива українського та туркменського походження. «На сьогоднішній день ми не споживаємо російський газ, він нам не потрібен для покриття балансу», — заявив Івченко у вівторок. Можливо, уряд, що стикнувся з валом критики на свою адресу за зміст газової угоди, шукає якихось шляхів «відступу»?

Учора їх йому підказували на прес-конференції екс-міністр палива та енергетики і нинішній директор Інституту енергозбереження й екології Сергій Єрмілов і колишній віце-прем'єр, а нині директор Дніпровського металургійного комбінату ім. Дзержинського й член наглядової ради НАК «Нафтогаз України» Олег Дубина. На думку Єрмілова, оскільки на сьогодні продовжують діяти всі раніше підписані з Росією документи у сфері постачання газу і його транзиту через територію України, зокрема й угоди, ратифіковані парламентом України, а отже такі, що мають силу закону, то січневу газову угоду, говорить експерт, «можна просто відкласти вбік і забути». На його думку, ті, хто підписав цей документ, просто виконавці. Але є ще й ідеологи, імена яких країна дізнається лише в тому разі, якщо виконавці будуть звільнені зі своїх посад. У іншому разі вона їх, як вважає Єрмілов, не дізнається ніколи.

Головну небезпеку нинішньої ситуації екс-міністр вбачає в тому, що в результаті Україна може поступитися своєю газотранспортною системою на користь компанії «Росукренерго». Схема цієї незаконної приватизації, на його думку, вже починає здійснюватися. Російський «Газпром», як відомо, вже повернув собі від «Газпромбанку» частку в цій компанії. Крім того, зараз, після укладення угоди з Україною, називають її ринкову оцінку в $5—7 мільярдів (при статутному фонді $34 тисячі) й підштовхують «Нафтогаз України» до купівлі у «Райфайзенбанку» його частини.

За оцінкою Єрмілова, це коштуватиме «Нафтогазу» $2—2,5 мільярда. Ризик втратити їх, а отже й частину української ГТС, у відносинах iз компанією, статутний фонд якої всього $34 тисячі, як упевнений експерт, дуже великий.

Колишній віце-прем'єр, а нині металург, у розмові з журналістами основну увагу приділив економічним наслідкам газової угоди, за якою українські підприємства, за його словами, отримуватимуть газ по $130— 150 за тисячу кубометрів. На його думку, це ще не все, оскільки Національна комісія з регулювання енергетики, яка досі встановлювала газові ціни для різних категорій підприємств і населення, після створення СП з іноземним капіталом «Газтранзит» уже не зможе це робити. Дубина розповів, що його підприємство проводить зараз модернізацію виробництва (монтується вже третя машина безперервного лиття сталі), спрямовану на економію енергоресурсів, але з новими цінами рентабельність виробництва, що становила 7—8%, стане негативною й про модернізації, так само як і про соціальні проекти, можна буде забути. «Ми зупиняємося?» — питає металург, звертаючись, мабуть, до уряду. Аналогічну думку висловив у інтерв'ю «Українській правді» й шеф Дубини по ІСД Сергій Тарута, який виступає за денонсацію газової угоди: «Зараз Україні треба думати не про те, як відреагує на розрив угоди Росія. У цьому випадку треба думати про інтереси нашої країни! Важко очікувати, що ми отримаємо схвалення «Газпрому, тому ми й стали свідками того, як Росія розхвалює досягнуті домовленості».