Польові дослідження української свободи слова
— Наскільки адекватно, на вашу думку, експерти ПАРЄ, зокрема і західні експерти, загалом уявляють ситуацію на медіа-ринку України?
Олександр ЧЕКМИШЕВ, заступник директора Інституту журналістики Київського національного університету імені Т. Шевченка:
— Оскільки це експерти, роль яких — вивчити ситуацію та представити її ПАРЄ, то їхня робота полягає в проведенні, власне, «польових» досліджень. Вони проводять і інші дослідження. Я знаю, що декілька років тому Європейський інститут мас-медіа проводив моніторингові дослідження у нас, що з цією ж метою працювала моніторингова група ОБСЄ. Якщо взяти наймінімальніший рівень досліджень без використання особливих технологій, то під час їх проведення експерти зустрічаються з багатьма людьми, які обов’язково репрезентують різні напрямки. І, наскільки я знаю, це обов’язкова умова такого методу роботи, як «інтерв’ю». Експерти узагальнюють у своїх резюме те, що їм представили наші фахівці. А їхнi результати — це узагальнення того, про що вони довідалися тут. Зазначу, що є несправедливими докори від наших високих посадових осіб у бік експертів ПАРЄ, начебто ті вислуховують лише представників опозиції. Я сам був свідком того, що представники ПАРЄ під час свого минулого приїзду до Києва вислухали широкий спектр учасників вітчизняного медіа-ринку: від різних політичних партій, громадських організацій, державних установ (Держкомінформполітики, Нацради з питань телебачення та радіомовлення) і самих журналістів — вiд різних видань і теле- та радіоканалів.
Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, політолог:
— Якщо експерти розширюють коло контактів і зустрічаються не лише з вузьким колом певним чином орієнтованих людей, то вони можуть отримати адекватну картину нашого медіа-ринку. Поки що цієї адекватної картини у них немає. Але я вважаю, що ця діяльність корисна. Контакти з експертами і спроби прийняти нові правила гри у медіа-просторі України, в тому числі й завдяки інтересові, який вони виявляють до того, що відбувається у нас, я гадаю, зрештою повинні піти на користь демократизації нашого медіа-простору. Тому я не відношу себе до числа ненависників експертів ПАРЄ. Це люди, які працюють, у них є свої професійні обов’язки. Ми маємо бути зацікавленими в тому, щоб нас знали максимально адекватно і точно. Для цього потрібно з представниками ПАРЄ зустрічатися, говорити, співпрацювати.
Зиновий КУЛИК, шеф-редактор журналу «ПіК»:
— На превеликий жаль, судячи з рекомендацій і висновків експертів ПАРЄ, вони не цілком уявляють цю ситуацію. Вони отримують однобічну інформацію. З одного боку, існує погана традиція вічних опозиціонерів, ряду політичних невдах усе списувати на проблему свободу слова. З другого боку, якщо вони отримують інформацію з відповідного управління Адміністрації Президента чи від пана Чижа (голова Держкомтелерадіо. — Ред.) — це теж однобічна інформація. І ці дві однобічні інформації не дають реальної картини. Я не хочу сказати, що у нас немає проблем зi свободою слова, але для мене, як людини з поглядом з середини медіа-процесу, серйознішою проблемою є наявність цензури з боку власників, у тому числі з боку фінансово-політичних груп, ніж з боку влади.
У той же час (я не кажу вже про країну еталонної свободи слова як Сполучені Штати), у тій же Європі ми спостерігаємо серйозний тиск владних структур на висвітлення подій в Іраку, замовчування загибелі та діяльності журналістів. Проблеми свободи слова, як виявилось, існують у всьому демократичному світі. В якому ступені — це вже залежить від розвитку, у тому числі й інститутів громадянського суспільства. Але «не помічаючи» тиску владних структур на ЗМІ у себе і тиску власників у нашій країни, експертні оцінки ПАРЄ далеко не відповідають тій ситуації, про яку вони говорять. Їхніх рекомендацій повинні дотримуватись в першу чергу країни розвинутої демократії.
