Пора! Вчитися!
або Чому учні пішли проти вчителів![](/sites/default/files/main/openpublish_article/20050304/439-1-1.jpg)
От уже кілька тижнів «штормить» студентську спільноту. Учні бунтують проти вчителів. На те вони й молоді, щоб спростовувати догми, які встоялися, порушувати правила й шукати свій шлях. Але на те й учителі, щоб розширювати обрії цього пошуку, а коли треба — притримувати дорослих діточок, які бавляться. Адже в студентські роки не лише сенс життя шукають, але й прагнуть цим життям нестримно насолоджуватися, через що можна і з ВНЗ «вилетіти». Загалом, нормальний конфлікт учнів і вчителів. Лише останнім часом він набуває далеко не нормальних, радикальних, форм: діалог, як спосіб спілкування, зникає з ужитку, а всі месиджі (не інакше) учнів передаються за допомогою пікетів, мітингів і тощо. Причому приводи можуть бути від сміховинних (ну не сподобалася студентам одного з київських ВНЗ нова форма) до серйозних — звинувачення керівництва інститутів у лояльності до колишньої влади. Ніхто не сперечається: і те, й інше може й має бути предметом обговорення. Але якось не віриться, що та «школа ненависті», яку проходять сьогодні молоді люди в деяких університетах, допоможе їм навчитися вирішувати проблеми. Куди простіше чинити за принципом: немає людини — немає проблеми. Цією людиною може бути ректор, декан, та хто завгодно...
До чого це може призвести? Здається, відповісти на це запитання точніше, ніж зробив Валерій Степанков — учений, істинний інтелігент і мудрий педагог — важко. Сьогодні ми пропонуємо вашій увазі його Відкритий лист Президентові (стор. 4). А ще — хроніку конфлікту в Черкаському національному університеті, який завершився заявою ректора з проханням звільнити його за власним бажанням.
Це — одне із «студентських хвилювань», які тривають протягом місяця і непокоять усе суспільство. При цьому жодного разу виразно не було озвучено позицію Міністерства освіти. Ось і цього разу міністр виявився недоступним для спілкування, а прес-служба міністерства не змогла розшукати жодного (?!) урядовця, готового прокоментувати ситуацію. Ми сподіваємося, що пан Ніколаєнко знайде можливість відповісти на лист Валерія Степанкова, а «День» готовий для цього надати свої сторінки.
Випуск газети №:
№39, (2005)Рубрика
Панорама «Дня»