Порада від воєводи: від розмов до справи

Саме у прибалтійському польському Гданську представники «Укртранснафти», у чиєму підпорядкуванні знаходиться нафтопровід Одеса—Броди, у вівторок провели черговий раунд переговорів із польськими компаніями, зацікавленими у тому, щоб каспійська нафта через територію двох країн прийшла до Польщі та на європейський ринок. Фон цих зустрічей (після успішної презентації нафтопроводу в Брюсселі, де його визнали одним із пріоритетів енергетичної політики країн ЄС) був досить сприятливим. Усі українські учасники зазначали, що ставлення польської сторони тепер кардинально змінилося.

Проте рожеві кольори у даній ситуації можуть викликати явище, що чимось нагадує оптичний обман. Тиждень тому Київ відвідав секретар Бюро національної безпеки Польщі Марек Сiвець, і секретарю Ради національної безпеки й оборони України Євгену Марчуку довелося переконувати його в тому, що використання нафтопроводу Одеса—Броди в реверсному режимі для транспортування російської нафти до Європи зовсім не є обов’язковим. (Нагадаємо, що «Нафтогаз України» та російська компанія «Транснафта» 23 квітня підписали за участю російської ТНК, партнером якої є Брітіш Петролеум, протокол намірів про реверс нафти цим нафтопроводом, що викликало своєрідний шок у польської сторони і допомогло активізувати позицію). Зі слів Марчука, система українських Придніпровських нафтопроводів, які не пов’язані з нафтопроводом Одеса—Броди, вже сьогодні може щорічно забезпечити перекачування 4 млн. тонн російської нафти до порту «Південний», а в перспективі збільшити цей обсяг до 7 млн. тонн. «Тому використання нафтопроводу Одеса—Броди у реверсному напрямі необов’язкове», — підкреслив Є. Марчук.

Зустріч Марчука і Сiвеця була особливо актуальною ще й у зв’язку з тим, що того самого дня у Києві Президент Леонід Кучма приймав представників Брітіш Петролеум. Російське інтернет- видання «Ведомости Ru» навіть висловило надію, що «ВР допоможе вмовити Україну на реверс труби Одеса—Броди». Тим часом, даних про підсумки переговорів із цього питання досі немає, а уряду України довелося відкласти узгодження довгострокової угоди з Росією про транзит нафти, оскільки візаві наполягали на занесення до нього даних про обсяги реверсного прокачування російської нафти на Одесу. Чи випадково обговорення цього питання в урядах двох країн співпало зі зниженням травневих поставок нафти до України на 22,8% (російських на 29,4%, казахстанських на 3,7%) порівняно з квітнем і на 18% порівняно з травнем минулого року? У результаті переробка нафти у травні скоротилася в країні рівно на третину.

Ось що означає відсутність джерел диверсифікації енергопоставок! Поляки бояться цього найбільше, і, йдучи до Європи, котра благословила український нафтотранспортний проект не в останню чергу в зв’язку з прогнозованим скороченням поставок норвезької нафти, не можуть не замислитися над тим, чого може коштувати їм майже цілковита залежність від російських енергоносіїв. Зокрема, в однієї з найбільших польських нафтопереробних компаній — групи Лотос (стара назва Гданська Рафінерія) — частка російської нафти перевищує 90%.

Можна передбачити, що саме цей агресивно працюючий на польському ринку і підготовлюваний до приватизації концерн стане першим реальним партнером українських нафтотранспортників. У вівторок сторони підготували текст протоколу про наміри, відповідно до якого Лотос оголосить, зокрема, про свої плани купівлі і транспортування каспійської нафти. Документ вирішено підписати в Одесі, у присутності президентів, і його параметри поки що не розголошуються. Проте деякі висновки про його зміст вже можна зробити.

Виступаючи на відкритій для преси частині переговорів, керівник підприємства Павло Олехнович розповів про плани щодо реконструкції підприємства, зокрема, щодо випуску пального для багатоцільових винищувачів F-16, на які у зв’язку зi вступом до НАТО перейшла Польща. Тільки перший етап реконструкції вимагатиме понад $500 мільйонів. У результаті потужності підприємства виростуть з 4,5 мільйона тонн на рік до 6 мільйонів. Очевидно, різницю Лотос і хотів би покрити закупівлями легкої каспійської нафти, що прийшла з Одеси. Тим більше, що участь польських і українських військ у миротворчій місії в Іраку відкриває доступ до одного з найбільших у світі джерел цієї сировини. Комерційний директор концерну Войцех Ковальчик у розмові з «Днем» підтвердив таке припущення. Невже історія проекту Одеса—Броди отримала нарешті першого призера у номінації зарубіжний власник нафти і замовник на її прокачування?

Разом із тим, зі слів Ковальчика, у планах Лотоса немає участі в будівництві нафтопроводу територією Польщі. Але, схоже, українську сторону це не дуже засмучує. Як сказав «Дню» голова представництва «Укртранснафти» у Варшаві Цезарій Філіпович, українські та польські компанiї незабаром створять спільне підприємство, яке і візьме на себе будівництво польської ділянки нафтопроводу. Фiлiпович вважає, що місцем дислокації СП може стати Плоцьк, де, з його слів, розходитимуться нафтові труби — «одна на Гданськ, а інша на Німеччину». Координатором цього проекту з польської сторони призначено державну компанію Перн, відому у нас як Пшиязнь (Дружба). Схоже, все ж саме вона, незважаючи на, здавалося б, непорушне рішення польського уряду про виключно приватну, а не державну участь у фінансуванні нафтопроводу, буде піонером цієї справи. Принаймні, за даними пана Цезарія, сьогодні очікується відповідний урядовий дозвіл. Філіпович розповів, що віце-міністр економіки Польщі Косовський під час тристоронньої зустрічі делегацій Євросоюзу, України та Польщі представив Перн як польського учасника СП з будівництва нафтопроводу територією Польщі. Що стосується інших, приватних, учасників, то про них, зі слів співрозмовника «Дня», поки ще рано говорити. «Вирішено, що слід заснувати рамки майбутнього СП, — говорить Філіпович. — Це й мають зробити «Укртранснафта» з Перн-Пшиязнь. А потім запросять компанії приватного капіталу». Керівник регіонального офісу проекту Inogate у Києві Тетяна Дерев’янкіна навіть вважає, що польські фірми вже розпочали боротьбу за те, кому вкладати гроші і брати участь у консорціумі з будівництва польського продовження Одеса—Броди. У приватній розмові вона сказала, що в її комп’ютері вже є назви відповідних компаній, але назвати їх відмовилася.

Із представником однієї з таких фірм, які активно добиваються підрядів на нафтопровід, «Дню» вдалося поспілкуватися. Тадеуш Щипка керує маркетинговою діяльністю в компанії Олива. Він вважає, що Польща, яка вже майже вступила до Євросоюзу, згідно з результатами референдуму, водночас повинна приділяти першорядну увагу Україні як торговому партнеру. «Історія, у якій були і світлі, і темні сторінки, — говорить Щипка, — прирекла наші країни на тісну співпрацю за всіма лініями».

Особливо активну позицію займає у питанні будівництва польської ділянки нафтопроводу воєвода Помор’я Ян Курильчик. Він вважає, що нафтопровід потрібен для того, щоб і Польща, й Україна насправді були в Європі. Воєвода приймав делегацію «Укртранснафти» й українських журналістів у своєму кабінеті, обставленому старовинними меблями з чорного, мореного в морі, дуба і показував, на якому кріслі колись сидів його далекий предтеча, а на якому — представник короля. Він наполягав на тому, що слід припиняти розмови з нафтопровідного питання, а діяти швидко і рішуче, як чинили колись войовничі предки. Відповідаючи на запитання «Дня», пан Курильчик сказав, що у нафтопроводу Одеса—Броди- Гданськ повинні бути дві столиці — Одеса і Гданськ. «Наприклад, розмову з Брюсселем потрібно починати через Гданськ, де незабаром (14 липня) триватиме «круглий стіл», на якому визначать інвесторів для проекту, — сказав воєвода Помор’я. — А розмову на тему нафти, скільки вона коштує, як її подаватимуть, — повинні вести в Одесі». При цьому Курильчик мав на увазі також і зустріч президентів двох країн. Він упевнений, що вона буде успішною.