Повернення

Травень у Криму — все ще скорботний місяць. Ще надто живі в пам’яті людей картини депортації, мало ще зроблено для того, щоб відновити права постраждалих. Учора в усіх колишніх місцях збору населення для депортації відбулися покладення квітів, проведено культурно-масові заходи, Президія Верховної Ради Криму, Рада міністрів, Постійний представник Президента України звернулися до населення Криму зі словами співчуття: «Понад 300 тисяч мешканців півострова було насильно виселено з рідних місць до Середньої Азії та Сибіру, — говориться в цьому документі. — І лише з утворенням незалежної держави Україна почалося найбільш масове повернення депортованих до рідних місць… Упевнені, що, усвідомивши трагічність минулого, всі люди, які проживають на Кримському півострові, об’єднаються в своїй вірі в краще майбутнє, в прагненні побудувати суспільство де не буде місця міжнаціональному розбратові, ворожнечі та беззаконню».

А завтра в черговий раз на центральному майдані Сімферополя відбудеться республіканський траурний мітинг. Координаційна рада громадсько- політичних сил кримськотатарського народу, яка виступила зі зверненням до кримчан, запропонувала провести Всекримський поминальний молебень і закликала «співвітчизників, єдиновірців» «об’єднуватися навколо безперечних вимог про повномасштабну реабілітацію кримськотатарського народу та відстоювати їх перед українською владою всіма доступними засобами».

Нагадаємо, що страшна доля депортації спіткала німців, вірменів, болгар, греків, кримських татар, які мешкали в Криму. Перше масове вигнання торкнулося кримських німців. 15 серпня 1941 р. почалася депортація 61 тисячі німців і членів їхніх родин, а 18 травня 1944 року виселення зазнали 183155 кримських татар. Доля кримських татар за місяць спіткала 11 тисяч вірмен, понад 12 тисяч болгар і 14,5 тисячі греків.

У другій половині 50-х років у місцях висилки зароджується національний рух за відновлення прав кримськотатарського народу. Починаючи з 1967 року, шляхом організованого переселення до Криму почали повертатися перші родини кримських татар. З 1967 до 1977 року до Криму переселилося лише 577 кримськотатарських родин. Між переписами населення 1979 і 1989 років чисельність кримськотатарського населення в Криму збільшилася на 33 тис. осіб і досягла 38,4 тисячi. Основна частка цього приросту припадала на 1987—1988 роки.

1989 рік став початком масового повернення депортованих громадян. За своїми масштабами та інтенсивністю цей процес не має аналогів у післявоєнній історії світу. Важливу роль у юридичному оформленні цього процесу вiдіграла Декларація Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1989 р. «Про визнання незаконними і злочинними репресивних актів проти народів, що зазнали насильного переселення, і забезпечення їхніх прав». На базі цього документа Рада Міністрів СРСР і Рада Міністрів УРСР, Кримський облвиконком приймають ряд ухвал, спрямованих на повернення і облаштування депортованих. Але розпад СРСР, економічна криза, зростання цін, інфляція, політична нестабільність та інші чинники значно ускладнили розв’язання питань, пов’язаних із законодавчим, фінансовим, матеріально-технічним забезпеченням процесів повернення і облаштування.

Протягом останніх років проблеми облаштування депортованих громадян, що повертаються до Криму на постійне місце проживання, залишаються серед найбільш гострих соціально-економічних і політичних проблем країни. Україна виявилася фактично єдиною державою, що взяла на себе відповідальність за долі сотень тисяч людей і протягом десяти років фінансує комплекс заходів щодо їх соціально-економічного та етнокультурного розвитку. За даними перепису населення 2001 року, в Криму мешкає вже 243,43 тисячі кримських татар…

«Завдяки створенню Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України вдалося вивести з тупика стосунки між владними структурами та лідерами національного руху й стати на шлях регулярного діалогу за участю Президента країни. Це в чималій мірі сприяло стабілізації етнополітичної обстановки в Криму, — говорить глава кримського уряду Сергій Куніцин. — Послідовний курс на інтеграцію депортованих в українське суспільство дозволив значно збільшити обсяг коштів, що виділяються на облаштування: з 8,98 мільйона гривень 1998 року до 55,1 мільйона 2002 року, в тому числі 15,3 мільйона гривень з бюджету Криму. Внаслідок зростання фінансування в 2000—2002 роках вдалося ввести в експлуатацію 59922 квадратнi метри житла, 223,8 кілометра водогону, 209,1 кілометра ліній електропередач, 10,1 кілометра доріг, 35,25 кілометра газопроводу. Це дозволило забезпечити житлом понад 1200 родин, електрифікувати 90% селищ компактного проживання репатріантів і 60% їх забезпечити водою. Кабінетом Міністрів України в травні минулого року затверджено Програму розселення та облаштування депортованих до 2005 року. За станом на 14 травня 2002 року на її реалізацію виділено 15,2 мільйона гривень, у тому числі з держбюджету — 12,6 мільйона, з бюджету Криму — 2,5 мільйона…»

Однак картина життя депортованих не така райдужна, як хотілося б. У селищах репатріантів рівень газифікації та забезпеченості дорогами з твердим покриттям не перевищує 8 %, каналізаційних мереж практично немає. Надто гострими залишаються питання транспортного сполучення, телефонізації та радіофікації. Найгострішою проблемою є працевлаштування репатріантів. Зі 136 тисяч працездатних кримських татар мають постійну роботу менш ніж половина. Проблема загострюється тим, що в місцях заслання дві третини депортованих проживало в містах, а після повернення до Криму понад 70 % репатріантів змушені облаштовуватися в сільській місцевості.

Не можна визнати достатнім і представництво кримських татар в органах влади. У березні 2002 року депутатами всіх рівнів обрано 933 кримських татарина, що становить близько 14% від загальної кількості депутатів. До Верховної Ради Автономної республіки Крим обрано 8 кримських татар. Представництво кримських татар в органах виконавчої влади Криму становить 5,8 % — 252 урядовці з 4312. У Раді Міністрів — 6 осіб, у міністерствах — 28 осіб, у республіканських комітетах — 27 осіб, у райдержадміністраціях — 101 особа, в органах місцевого самоврядування — 84 особи.

— Ми високо оцінюємо роль України в репатріації депортованих, — сказав для «Дня» заступник голови Верховної Ради Криму Ільмі Умеров, — однак цей процес не вичерпується розселенням і облаштуванням, хотілося б більше уваги до відновлення прав народу. Про це треба пам’ятати не лише щороку в травні, але постійно. Відновлення прав народу може гарантувати лише відновлення саме кримськотатарської національно-територіальної автономії в Криму, прийняття законів України про права репатріантів. Я гадаю, що положення про статус кримськотатарського народу має бути складовою частиною Конституції України, потребують зміни й ряд положень Конституції Криму. Про це ми говоритимемо завтра на мітингу…