Позаду 100 днів нового уряду. Чи відчули ви за цей час якісь зміни?
— Судячи із ситуації на ринку, новий уряд намагається змінити управлінський принцип. Досі ми займалися тим, що змагалися з урядом: хто більший інвестор — уряд чи бізнесмен? І перемагав завжди уряд, який може за допомогою такого інструменту як держрезерв інвестувати, а за допомогою податкової — вилучати. А насправді інвестиції, які дає уряд, скажімо, в сільське господарство, становлять 15—25% від необхідного, решту надавав бізнес. Однак забирав уряд уже 70% (у зв’язку з 5—7-річною заборгованістю). Сьогодні новий уряд намагається це змінити. Якщо ти хочеш інвестувати, то інвестуй у землю, у реформовані колгоспи й забирай усе собі. Принаймні такий принцип заявлено, а як буде практично, ми побачимо восени під час збирання врожаю. Уся схема проведення тендерів й аукціонів у сільському господарстві стала більш прозорою, і це — позитивний чинник.
Поки не відпрацьовано схему взаємодії уряду з парламентом, що створює великі проблеми. Хоча я розумію, що це тимчасове явище. У мене ніяких ілюзій щодо цих ста днів не виникало: сто днів можуть лише намітити якісь акценти. Ті акценти, які визначив цей уряд, мені подобаються. Як він їх реалізує, покаже час.
Володимир БАРАБАШ, генеральний директор фірми «Мономах»:
— Додалося оптимізму. Сто днів для нашої рутини — це не термін, а з іншого боку, ці сто днів були зайняті організаційною роботою, бюджетом, програмою. Для практичної роботи в уряду не було так багато часу. Ми тільки відчули нервозність контролюючих органів, які відчувають, що будуть зміни. У нижніх шарах управлінської атмосфери відчувається неспокій: обласне, міське, особливо, районне керівництво формує якісь рішення із задоволення власних бажань, тому що є серйозні підозри, що їм недовго ряст топтати. Ось ця нервозність посилюється, а тому посилюється напруження між підприємцями та владою на місцевому рівні. А напруження хочуть перекласти на уряд. Адже звичайний підприємець, котрий зірок із неба не хапає і політикою не займається, думає так: прийшов новий уряд, а місцева влада стала душити більше, отже, поганий уряд. Та проблема полягає у тому, що зараз спостерігається різка невідповідність між тією командою, яка прийшла в уряд, і складом управлінської вертикалі на більш низьких рівнях. Якщо в уряд прийшли люди, котрих ми називаємо реформаторами (а вони дійсно домінують у ньому), то на рівні областей, районів і міст повна невідповідність. Потрібна кадрова революція на місцевому рівні. Тільки вона забезпечить успіх нового уряду. Якщо ж вона не станеться найближчі півроку, ми винесемо цей уряд «уперед ногами». А якщо уряд зрозуміє, що кадрове питання — першочергове в сьогоднішній ситуації, він буде й завтра.
Микола ГЕОРГІЄВСЬКИЙ, президент концерну «Енран»:
— На жаль, змушений констатувати факт, що за сто днів абсолютно нічого не змінилося. Податкова система як була недосконалою, так і залишилася. Те ж саме можна сказати і про безправ’я українських підприємців. Звичайно, сто днів — дуже маленький термін для того, аби вирішити проблеми, накопичені роками. Свою гальмуючу роль зіграла й баталія навколо урядової програми. Я постійно сподіваюся на поліпшення, але поки далі розмов справа не йде. І це стосується не тільки уряду, а й Верховної Ради. Дуже висока інерційність процесів, які відбуваються у країні. Та надія на краще ще не вмерла, хоча райдужного оптимізму в мене немає.
