Прем’єрський лот

У той же день А. Кінах як президент УСПП зробив доповідь на засіданні правління цієї провідної бізнес-організації країни, звернену не стільки до її членів, скільки до парламентаріїв. Народний депутат Віталій Майко, відповідаючи у кулуарах на запитання «Дня», заявив від імені групи колег про те, що вони готові підтримувати прем’єра, оскільки «знають результати його роботи», а також упевнені, що жоден прем’єр не зможе нормально керувати країною, якщо не знає, який термін йому для цього відведено. «Ігри навколо українських прем’єрів показали, — сказав В. Майко, — що саме через це ми дуже повільно рухаємося вперед». На думку депутата, Кінаху треба дати попрацювати хоч би років зо два, щоб закріпити досягнуті результати. А якщо ми візьмемо за правило без особливих причин, лише через чиїсь амбіції міняти прем’єрів, вважає В. Майко, то кожен з них вирішуватиме тільки поточні проблеми. На довгострокові програми, що визначають майбутнє країни, такий прем’єр не зможе орієнтуватися.

До речі, виступаючи перед промисловцями та підприємцями, прем’єр не тільки підбив підсумки зробленого, виділивши при цьому істотне зростання реальної зарплати і визначену цим активізацію внутрішнього ринку (зростання роздрібного товарообігу в країні за чотири місяці перевищило 18%), але й дуже упевнено будував прогнози і плани. Зокрема, уряд збирається й надалі нарощувати внутрішній ринок, насамперед шляхом підвищення його платоспроможного попиту. Це, за словами прем’єра, буде забезпечуватися зниженням податків на прибутки населення, а також шляхом підвищення пенсій. Зазначивши, що у нинішній ситуації не варто розраховувати на прийняття нового Податкового кодексу, А. Кінах наполягав на внесеннi необхідних змін до законiв для того, щоб бюджет наступного року було прийнято на зміненій податковій базі з урахуванням ліквідації необгрунтованих податкових пільг. При цьому прем’єр відзначив, що можливості додаткового «пенсійного» навантаження на зарплату працюючих уже вичерпано і без повномасштабної пенсійної реформи цю проблему не вирішити. Щоправда, серед напрямів розвитку внутрішнього ринку прем’єр чомусь особливо виділив курс на розвиток українського автомобілебудування і сільськогосподарського машинобудування.

Складається враження, що уряд намагається апелювати до розуму і патріотичних почуттів своїх опонентів, переконуючи їх у тому, що зараз не час для суперечок. Чи почують його? Відповідаючи на запитання «Дня», прем’єр підкреслив свою стурбованість подальшим розвитком подій в Україні і наголосив на неприпустимості втрати «позитивної динаміки розвитку». За його словами, урядом напрацьовано проект документів, спрямований на поновлення співпраці між законодавчою і виконавчою владою, зокрема поновлення діяльності постійно діючої консультативної ради парламенту та уряду — механізму взаємодії на етапі підготовки законопроектів.

Тим часом уряд, що зосередив у ці дні основну увагу на концептуальних питаннях, не забуває й про конкретні проблеми. Зокрема, великий резонанс викликало знакове рішення (указ Президента) про зміщення Юрія Недашковського з посади керівника «Енергоатома» і призначення на цю посаду Сергія Тулуба. Що означає політично те призначення, говорити поки рано. Справа, найiмовiрнiше, у проблемному стані атомної галузі. Юрія Недашковського називали людиною Юлії Тимошенко. А за списком «НУ» до парламенту пройшов Зураб Жванія (пам’ятаєте компанію «Брінкфорд»?) Очевидно, «наших» у парламенті, які продовжували непрямо контролювати цю найбільшу державну енергетичну структуру, таким чином поставлено в рівні умови з іншими учасниками ринку, і вони отримали серйозний сигнал про те, що кадрові питання в енергетиці вирішуватимуться аж ніяк не на основі їхніх амбіцій.

ЗАПИТАННЯ «ДНЯ»

Кому вигідна відставка Кабінету Кінаха?

Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень «Софія»:

— Є дві сторони, які найбільше зацікавлені у зміні складу і керівництва Кабінету Міністрів. Це, без сумніву, фракція «Нашої України», де давно виношуються плани формування оновленого складу уряду як стартового майданчика при підготовці до президентських виборів, а також частина груп впливу, що представляють регіональні еліти у складі «Єдиної України». Тут позначається те, що з багатьма регіональними елітами влада «не розрахувалася» за позитивний результат виборчої кампанії. Міновою вартістю було посилення участі у виконавчій вертикалі, в тому числі і Кабінеті Міністрів.

Президент об’єктивно у нинішній ситуації орієнтується не стільки на фігуру, скільки на можливі вигідні для себе конфігурації у відносинах з парламентом, силами, представленими у виконавчій вертикалі, і власним оточенням. Для Президента важливо, щоб прем’єр міг вирішити у найближчий рік ряд тактичних завдань: вивести склад Кабміну зі сфери конфлікту між парламентом і Президентом, бажано виключити Кабмін з президентської гри, що передбачає можливість за необхідності своєчасно поставити туди людину, яку вважатимуть наступником, і щоб уряд працював у технічному режимі, а не в політичному. А ось у парламенті зараз саме ставиться питання про те, що уряд повинен виконувати передусім політичні функції, і його склад повинен формуватися на основі політичного компромісу.

Якщо регіональні еліти, які дійсно ще місяць тому відверто претендували на керівництво Кабміну, будуть не досить сильні, щоб представити свою «золоту карту» у парламенті, тоді, звичайно, Президенту буде вигідно зберегти нинішній склад уряду, протримавши його хоч би рік, щоб можна було встановити контроль над новим форматом виконавчої вертикалі напередодні президентських виборів. Якщо ж у парламенті домінуватиме опозиція, то Президент не йтиме на відкритий конфлікт з парламентом і йому буде вигідно розіграти фігуру-компроміс. Умовою буде затвердження технічного прем’єра, безперспективного з погляду великої політичної гри. Це може бути або представник регіональних еліт, або один з діючих технічних міністрів. Однак Президент ніколи не піде на те, щоб представники або регіонів, або опозиції нав’язали йому сильного кандидата на посаду прем’єра. Але може піти на компроміс стосовно складу уряду, якщо це буде гарантією, що керівництво такого складу уряду не буде політично активним. Не виключено, що діалог, який розпочався між «Нашою Україною» і «Єдиною Україною», закінчиться розмовою з приводу компромісного складу Кабміну. І Президент може підтримати такий варіант, єдиною умовою якого буде те, що прем’єр повинен бути технічним, а не політичним.

Михайло ПОГРЕБИНСЬКИЙ, директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології:

— Зрозуміло, що за відставку уряду Кінаха зараз ратують дві політичні сили — представники блоку Юлії Тимошенко і «Наша Україна». Щодо БЮТ, то їм вигідна будь-яка дестабілізація ситуації. Зараз, враховуючи відсутність стійкої більшості у парламенті, а також швидкий початок майбутньої президентської кампанії, зняти уряд — означає «зняти» стабільність. Я не виключаю, що восени або навесні майбутнього року, коли буде осудна парламентська більшість, коли конфігурація майбутньої боротьби більш або менш проясниться, тоді може бути зміна уряду для створення більш стійких умов під майбутню конфігурацію у ВР. У сьогоднішній ситуації це вигідно, як на мене, тим, хто хоче ввести елементи дестабілізації у політичну ситуацію, тобто БЮТ.

А що стосується Ющенка, то я б не сказав, що його мета — це такого роду дестабілізація ситуації. Мені здається, що йому потрібно отримати затвердження його уявної перемоги на виборах. А для цього треба призначити якусь нову людину на посаду прем’єра, навіть не обов’язково вже самого Ющенка. Я думаю, що насправді це більше метод політичної боротьби для самоствердження, ніж бажання взяти на себе відповідальність у виконавчій владі. І це абсолютно невиправдано і абсолютно безглуздо і в стратегічному, і в тактичному плані.

Якщо говорити про економічні передумови бажання змістити уряд Кінаха, то для задоволення якихось своїх лобістських інтересів завжди є у груп впливу стимул поставити свою людину в уряд. Але в ситуації, що склалася, мені здається, що Кінах тією чи іншою мірою всі основні групи задовольняє. Тому я не бачу причин, чому, наприклад, донецька група хотіла б поставити свою людину. Судячи за рішеннями, що приймаються урядом у паливно-енергетичній галузі, в економічній програмі Кабміну немає таких позицій, які категорично були б неприйнятними для донецької групи. Тому я не бачу підстав, для чого б вони ставили на кін сьогодні свого прем’єра. Я вважаю, що повинна спочатку організуватися більш-менш стійка конфігурація у парламенті.