Презумпція довіри
У четвер український парламент ухвалив у другому читанні закон. Скорочено назвемо його так: про стимулювання енергозбереження. Ним, уперше в нашій сучасній історії, встановлюється джерело фінансування відповідних заходів (їх чомусь так і хочеться назвати досягненнями). Джерело — це державний фонд, що утворюється в складі спеціального фонду державного бюджету. Наповнюватися новостворений фонд буде за рахунок коштів, отриманих у вигляді штрафних санкцій за порушення законодавства про ефективне використання енергоресурсів (пропонується, що збір за нехтування нормами становитиме 200% вартості перевитраченого), за рахунок частини зборів за використання природних ресурсів (їх розмір, згідно із законом, визначається парламентом за представленням Кабміну), а також коштів, отриманих Нацагентством ефективного використання енергоресурсів за видачу дозвільних документів. Усе це може ще (поки що, звичайно, теоретично) підживлюватися добровільними внесками.
Закон пропонує звільнити від оподаткування операції з ввезення на територію України енергозберігаючого обладнання, а також обладнання, яке працює на нетрадиційних і відновлюваних джерелах енергії, а також матеріалів, засобів вимірювання, контролю й управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, матеріалів і обладнання для виробництва альтернативних видів палива.
Крім того, в законопроекті пропонується звільнити від оподаткування прибуток підприємств, отриманий від продажу на території України видів товарів власного виробництва за переліком, встановленим Кабміном. А кошти, звільнені у зв’язку з наданням податкової пільги, спрямовуються платником податку на збільшення обсягів виробництва. Якщо ж його викриють у порушенні цього правила й нецільовому використанні, то йому доведеться в повному обсязі заплатити не лише податок на прибуток, але й пеню. Прибуток, отриманий за рахунок економії паливно-енергетичних ресурсів, потрібно буде направляти на реалізацію заходів із енергозбереження.
Навіть у тому випадку, якщо читач цим викладом був трохи втомлений, все одно він, напевно, буде на нашому боці щодо того, що всі ці заходи слід би вжити вже давно. І тим більше вони актуальні в 2007 році, який, як нам обіцяють, є останнім роком відносно низьких газових цін ($130 за тисячу кубометрів). Але чому тоді за закон у другому читанні проголосували лише 251 народний депутат з 438 зареєстрованих? І, можна зрозуміти, це були в основному представники частково правлячої зараз коаліції... Що ж не влаштовує інших?
Найсуперечливіше в цьому законопроекті, напевно, те, що порядок розподілу грошового джерела, тобто фонду, доручено встановлювати уряду. До його ж ведення віднесено й визначення порядку пріоритетного кредитування відповідних заходів, що забезпечують енергоефективність і, зокрема, раціональне використання й економію паливно- енергетичних ресурсів, перехід на нетрадиційні й відновлювані джерела енергії, виробництво альтернативних видів палива.
І ось тут-то й виникає питання про презумпцію довіри. Схоже, опозиція просто не довіряє коаліції та її уряду. Мовляв, погано рахують або щось на кшталт того, що під час розрахунків помиляються на свою користь... Але якщо ви не довіряєте продавцям на базарі, які то гирі підкоректують, то самі терези, а то й здачу іншу дадуть, то на базар час від часу все одно ходите... Словом, на те ви й опозиція, щоб контролювати уряд, подавати на нього до прокуратури й суду. От лише для цього потрібні факти. А якщо їх немає, то, будьте ласкаві, не забувайте про презумпцію невинності, яка дуже правильно й добре виписана в нашій Конституції. Їй богу,країні, в тому числі й опозиції, яка рано чи пізно знову може стати коаліцією, це піде лише на користь. Точно так само, як сьогодні не йде на благо ситуація постійної взаємної недовіри, яка, як свідчить статистика, все більше розповзається й по всій країні, розповсюджується на всі види відносин — політичних, господарських, сімейних. Ми сьогодні вже не віримо не лише трастам, але й судам, прокуратурі, міліції, СБУ... Продовжувати?.. Адже суспільство може будуватися лише на довірі. І саме завдяки їй може поліпшуватися суспільна мораль. А в нас, як повідомила нечисленним журналістам (серед яких і «День»), які зацікавилися проблемою підвищення конкурентоспроможності України, відомий соціолог Ольга Балакірєва (зовсім випадково це трапилося того ж дня, коли в парламенті обговорювався згаданий закон), загальна недовіра до влади стає нормою... Більше того, вже й влада починає не довіряти своєму народу. Чи не осадити нам коней?
