Президент грошей парламенту не дасть

Не говоритимемо зараз про того, хто правий, а хто винен у бюджетній проблемі, поговоримо лише про адекватність реакції на неї Президента. У його заяві виразно простежується суперечність між Кучмою-політиком і Кучмою — офіційною особою (більше того — керівником держави). Суперечність ця полягає в постійному використанні повноважень глави держави «не за призначенням», для розв’язання суто політичних проблем. У цьому випадку Кучма-політик бажає продемонструвати турботу про прийняття бюджету на новий рік і заявляє про готовність вдатися до способів, що, на його думку, він має у своєму адміністративному арсеналі. Відзначимо, що не йдеться про віддавання Президентом розпоряджень своїм підлеглим, а про тиск на інший орган влади, що не підкоряється і не підзвітний Президенту. Крім того, якщо Президент думає, що він на законних підставах може припинити фінансування парламенту, то він помиляється. Хоча Кабінет Міністрів і зобов’язаний керуватися актами Президента, сам Президент згідно зі ст. 106, п. 31 може видавати укази і розпорядження тільки «на виконання Конституції та законів України». Ні те ні інше не передбачає впливу Президента на бюджетний процес.

Таким чином, Президент пропонує вирішувати бюджетне питання за рахунок притиснення прав законодавчого органу і засобами, які не входять до його компетенції.

На жаль, подібний стиль властивий Леоніду Кучмі. Він не приносить йому дивідендів як політику. Дійсно, загрожуючи нелегітимними способами впливу, Кучма створює психологічну ситуацію, яка припускає, що конфлікт зайшов так далеко, що інші — законні — заходи, вже не може бути використано. При цьому, він ніколи не виконує своїх загроз, що викликає здивування і розчарування (на суто психологічному рівні, не вдаючись до подробиць щодо користі заходів, що заявляються Президентом). Але це, як кажуть, проблеми самого Кучми. Для країни ж його проблеми призводять до одного — дискредитації інституту Президента і влади взагалі.

Крім обіцянки не давати грошей парламенту, Леонід Кучма підтвердив свій намір винести на референдум питання про депутатську недоторканність, якщо парламентарії не дадуть згоди на притягнення до кримінальної відповідальності за поданням Генеральної прокуратури. Сьогодні «багато депутатів ховаються за своїми депутатськими мандатами», — додав Л.Кучма.

В той же час, за словами глави держави, він «в жодному разі не виступає проти цивілізованої недоторканності, яка існує в більшості країн світу».

Всі ці сентенції можна трактувати як деякий новий поворот у історії зі скасуванням депутатської недоторканності. Якщо досі про те, що скасувати недоторканність Президент хоче, маючи своєю ціллю Павла Івановича, говорили люди сторонні, то тепер він сказав про це сам. Те, що для боротьби з Лазаренком, який «не розкаявся», треба угробити одну з основ демократії, мабуть не сильно хвилює адміністрацію. Проте, тут автор не зовсім правий. У Президента з’явилися й нові нотки, мабуть йому натякнули, що депутатська недоторканність існує в усіх розвинених країнах, де немає особливої необхідності кого б там не було її позбавляти. Залишається, правда, неясним — де причини, а де наслідки — чи то спочатку «в них» була недоторканність, а потім порядок, чи то навпаки. Поки що думка адміністрації розходиться зі світовим досвідом.

КОМЕНТАРI

В інтерв’ю журналістам заяву Президента, зроблену в Олександрії, прокоментували голови фракцій ВР:

В’ячеслав ЧОРНОВIЛ (Народний рух):

— Хтось йому дуже погано пише рекомендації. Мене часто хвилює оточення Президента. Говориш з ним — ніби розумна людина, все розуміє, погоджується і ніби дає якісь розпорядження. Потім хтось приходить — і все летить догори дригом. Мені вже не хочеться заходити до Президента з серйозними пропозиціями. Він погодиться, але обов’язково все буде зроблено навпаки. Парламент і Президент такі, яких ми заслужили. То може припинити фінансування і Президента? Адже він також не реалізовував програму, обіцяну в 1994 році.

Олександр ЗIНЧЕНКО (СДПУ(о)):

— Я не сприймаю будь-яку силову установку на розв’язання бюджетної проблеми. Не варто було б вводити в політичне життя такі методи. Але я згодний з Президентом, що бюджет має бути прийнятий. І бажано зробити це до початку фінансового року, а не через два-три місяці. За будь-якого негативного ставлення до скороспілих бюджетів, тримати економіку в ручному управлінні трохи людей також неможливо.

Віталій КОНОНОВ (Партія зелених):

— Від такої заяви Президент, безумовно, виграє, а ВР виставляється в невиграшному світлі. Це, звісно, не зовсім етично, стосовно парламенту, оскільки ВР представлена різними ідеологіями, не зовсім правильно трактувати парламент як якийсь моноліт. Немає сумніву, що такий тиск необхідний. Можливо, він посприяє прийняттю рішення з бюджету.

Петро СИМОНЕНКО (КПУ):

— Починається схема залякування, вже відпрацьована при продавлюванні Конституційного договору, Конституції. Гарант Конституції не хоче, щоб бюджет був на основі чинних законів, зокрема витратна частина, що забезпечує соціальний захист населення і стратегічні напрямки розвитку держави. От і йде знову політична гра — тиск на ВР.

№250 28.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»