Президент запропонував Олега Шамшура на посаду голови МЗС

Хто такий містер Шамшур? Мабуть, учора це було найбільш обговорюваним питанням у кулуарах Верховної Ради. Чимало депутатів ледь не вперше почули це прізвище. Донедавна найбільш імовірною кандидатурою на посаду міністра закордонних справ вважався діючий посол України в Росії Костянтин Грищенко. Але, як бачимо, Віктор Андрійович віддав перевагу іншому послу — потомственому дипломату Олегу Шамшурі, який з грудня 2005 є послом України в США.

— Крім мене, в блоці Литвина його ніхто не бачив, — зізнався «Дню» Олег Зарубінський, — вочевидь, треба спочатку зустрітися з людиною, дізнатися про його погляди. За «кота в мішку» ніхто не голосуватиме.

На раді коаліції також вирішили, що без розмови не обійтися. Але цілком можливо, що голосування відбудеться вже цього четверга (якщо Олег Васильович, звісно, встигне до завтра зустрітися з депутатами). Швидше за все, не обійдеться без політичних торгів. У БЮТ дуже розраховують на пакетне голосування. Тимошенко треба заповнити вакансії міністра фінансів, голови Фонду державного майна, Антимонопольного комітету й Держкомтелерадіо...

А поки рада коаліції надіслала Президенту запит: а чим його, власне, не влаштовує Борис Тарасюк? Звернення підписали лідери трьох фракцій — Іван Кириленко (БЮТ), Микола Мартиненко (НУ-НС) і Ігор Шаров (блок Литвина). Вони просять Віктора Ющенка мотивувати свою відмову. Проте сам Борис Іванович на раді коаліції дуже високо оцінив професійні якості Олега Шамшура. Доброї думки про нього й Арсеній Яценюк. «Я його дуже добре знаю як посла, і я з ним не мав ніяких проблем (перебуваючи на посаді міністра закордонних справ)».

Олег Шамшур є активним прихильником вступу України до НАТО. На шпальтах «Дня» він неодноразово заявляв, що відмова надати Києву План дій для приєднання до Альянсу є помилковою.

Свою позицію з багатьох політичних питань Шамшур виклав у лютому 2009 року на шпальтах «The Washington Times». Ось як дивиться Олег Шамшур на проблему Криму: «Те, що Крим входить до складу України, — не більше «дивацтво історії», ніж те, що Каліфорнія належить Сполученим Штатам, а Сахалін — Росії. Не треба забувати й про те, що задовго до заснування бази російського флоту в Севастополі півострів був густо населений різними етнічними групами. У 40-х роках Йосип Сталін депортував сотні тисяч кримських татар, а також греків, німців і болгар з Криму до Середньої Азії. На їхнє місце прийшли російські поселенці».

З приводу становища російської мови він заявив: «Я не згоден із тим, що уряд України також зробив свій внесок у наростання напруженості, запровадивши нові мовні закони. Якщо згадати, що 90 відсотків українського книжкового ринку займають російськомовні видання, близько 60 відсотків друкованих ЗМІ виходять російською, а на Кримському півострові працюють усього сім українських шкіл, твердження про те, що український уряд гнобить російську мову, виглядатимуть просто безглуздо. Нові мовні закони всього лише повертають українцям право говорити рідною мовою після століть русифікації».

Шамшур виклав свою позицію й щодо Чорноморському флоту: «Російський Чорноморський флот є більшою мірою політичним і економічним інструментом, ніж значущою військовою силою. Проте він потенційно здатен брати активну участь у збройних конфліктах, що суперечить українським державним інтересам, і тому є вкрай серйозною проблемою для безпеки України».

Очевидно, що всі ці висловлювання не знайдуть відгуку в серцях Партії регіонів і комуністів. Але коаліція на їхні голоси в кадрових питаннях не надто й розраховує.

Олег Шамшур — професіонал, до того ж, нейтральна фігура, й за ним немає скандалів і негативу. А зараз, як відомо, попит на нові обличчя...

КОМЕНТАР

Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру ім. Разумкова:

— Я вважаю, що це досить непоганий вибір, можливо, навіть оптимальний. Теоретично лава претендентів була досить довга. Але було досить складно знайти професійну, досвідчену і при тому політично нейтральну людину, яка сповідує європейські та євроатлантичні цінності, має довіру Президента і не викликає алергії в парламентських фракцій. Я думаю, що парламент не має серйозних підстав не підтримувати цю кандидатуру. Звичайно, торги будуть, але є шанс, що Олега Шамшура буде затверджено на посаді міністра закордонних справ. Він досить спокійно сприймається в дипломатичних українських колах. Багато хто з його колег знав, що він має такий рівень підготовки, щоб претендувати на цю посаду.

Що він зможе зробити? Я вважаю — на жаль, небагато. Покладати надзвичайні сподівання на ту чи іншу кандидатуру на посаду міністра закордонних справ також не варто. Адже керує і надалі керуватиме зовнішньою політикою Президент України. При цьому ми перейшли до парламентсько-президентської республіки, де все більше повноважень намагається взяти на себе уряд і парламент, серед іншого й у сфері зовнішньої політики.

Міністр може давати більш чи менш ефективні поради. Якщо говорити про європейську та євроатлантичну інтеграцію, то вона збережеться абсолютно прогнозованою, стабільною та послідовною. На російському напрямку буде зроблено спроби скоригувати тактичні дії й знайти можливості порозуміння з конкретних питань, які потребують вирішення. Але я не прогнозував би, що від фігури міністра значною мірою залежатимуть ті чи інші зміни в зовнішній політиці.

Для нового міністра важливим викликом буде питання повернення до єдиного центру формування і здійснення зовнішньої політики. Але вважаю, що сконцентруватися йому доведеться на менш амбітних питаннях, ніж реалізація європейського і євроатлантичного курсу України, хоча він є впевненим і стійким прибічником такої стратегії розвитку України. Я думаю, що перш за все йому доведеться приділяти увагу питанням ресурсного й фінансового забезпечення діяльності центрального апарату й закордонних представництв дипломатичної служби України. Сьогодні дуже складна ситуація в роботі посольств, дуже серйозні обмеження. Ясно, що потерпає від економічної та фінансової кризи вся країна. Але те, що працює на залучення інвестицій та імідж України, має бути пріоритетом і підтримуватися.

Кадрове питання стоїть на другому місці. Думаю, що будуть зміни серед вищого керівництва Міністерства закордонних справ на рівні заступників міністрів.

Наступним за важливістю завданням для нового міністра буде покращання іміджу України за кордоном. А щоб це зробити, потрібно покращити інформаційну складову діяльності Міністерства закордонних справ. Але при цьому потрібно максимально уникати і, наскільки це можливо, дистанціювати діяльність дипломатичної служби від внутрішньополітичної конкуренції, яка з наближенням до президентських виборів переростатиме в конфліктні ситуації. Я вважаю, що в цьому питанні Олег Шамшур є досвідченою людиною, яка зможе знайти спільну мову з різними політичними гравцями. На жаль, йому доведеться більше займатися внутрішньою політикою, ніж зовнішньою. Але це обумовлено сьогоднішньою ситуацією в Україні.