«Президентський синдром» позбавлення депутатського імунітету

В інтерв’ю «Дню» голова Верховної Ради Олександр Ткаченко назвав таку «ініціативу» порушенням Конституції: «Органи виконавчої влади за Конституцією не мають права піднімати питання про референдум. Це можуть зробити тільки громадяни, політичні партії, трудові колективи. По-друге, документ, який надісланий без підпису, без дати в обласні адміністрації, дивує тим, що в ньому чітко визначено дати всіх запланованих заходів для підготовки зборів (по 200 осіб)».

Олександр Ткаченко повідомив, що він «направив лист всім головам обласних рад. В категоричній формі поставив питання про недопущення проведення таких зібрань і відволікання людей від сьогоднішніх невідкладних питань. У вівторок на сесії я виступлю з цього питання».

Спікер вважає, що «такий крок тих, хто це зробив, необачний, це не принесе користі ні Україні, ні ініціаторам цього питання. Якщо життя дійсно цього потребує, це можна було б вирішити, але не таким підпільним шляхом, як це робиться сьогодні».

Щодо корисності ініціатив позбавити депутатів недоторканності, то вони й справді надзвичайно сумнівні. Однак відповідь на запитання, навіщо це потрібно Леонідові Кучмі, здається, лежить на поверхні. З одного боку, можна перекласти провину за розвал економіки на депутатів, які «розікрали країну». А з іншого — без депутатського імунітету значно простіше буде розмовляти з кандидатами у президенти. Проти тих із них, хто не прислухається до «дружніх порад» зійти з президентської дистанції, можна зорганізувати кримінальну справу. А доказувати із СІЗО, що ти не винен, значно складніше, ніж перебуваючи на волі.