Проблеми боржників «України» продаватимуть
Якщо нові ліквідатори АКБ «Україна» під керівництвом відомого в фінансових колах Костянтина Раєвського наслідуватимуть приклад своїх попередників, то підсумки ліквідації одного з найбільших комерційних банків нашої країни (на сьогодні — банкрота) цікавитимуть правоохоронні органи не менше, ніж пошуки винуватців краху банку. Влітку минулого року, коли ліквідацію «України» доручили курирувати Костянтину Русаліну, «День» вказував на його безпосередній зв’язок з однією із структур, що перебувають у списку проблемних боржників банку, і передбачав цілий ряд проблем (наприклад, не тільки не санкціонована, але й фінансово не обгрунтована здача в оренду деяких відділень банку). Через деякий час Костянтина Анатолійовича звільнили, а наявність передбачуваного підтвердили. Темою ліквідації зайнявся голова Агентства з питань банкрутства — Віталій Струков. І вже навесні цього року виникли вагомі підстави говорити про зловживання щодо реалізації небанківського майна «України». У позаминулому місяці Віталій Миколайович вимушено припинив свою ліквідаційну діяльність. А Костянтин Раєвський, який зайняв його місце, вчора на прес-конференції підтвердив обгрунтованість побоювань.
Крім вказаного раніше, з’ясувалося, що нове керівництво ліквідатора «України», приступивши до виконання своїх обов’язків, попередньо недорахувало майно банку на суму близько 5,6 млн. грн. (37,9% — комп’ютерна техніка, 24,5% — транспортні засоби та багато іншого). «Найбільші недостачі майна виявлено в Київській, Черкаській, Дніпропетровській областях і... в центральному апараті банку», зазначив К. Раєвський, підкреслив ши, що пошуками регіональних уповноважених колишнього Ліквідатора в Черкаській, Вінницькій та Одеській областях займаються правоохоронні органи (декому, як з’ясувалося, інкримінують «зловживання службовим становищем»). Не утримався Костянтин Євгенов ич і від пікантної подробиці. Уявіть собі, пояснення Віталія Струкова істотних витрат на ліквідацію «України» значним штатом банківських службовців (нагадаємо, на момент початку ліквідації — близько 16 тис. чоловік) супроводжувалося ущільненням цього штату. При тому, що «вибрані» співробітники Агентства з питань банкрутства входили паралельно і до списків працівників «України», отримуючи в банку-банкроті... 5 000 гривень на місяць.
Проте завдання Костянтину Раєвському доручили вирішувати набагато важливіші. Йдеться про кредиторів банку другої та третьої черги (першу Ліквідатор вже «розрулив»), які чекають повернення близько 1,5 млрд. грн. Цю проблему впродовж залишених Ліквідатору законом двох років одним небанківським майном не погасиш. Учора К. Раєвський дістав із фондового портфеля «України» «незначні», на думку його попередника, пакети цінних паперів 12-ти емітентів. Шість з них вже виставлено на аукціон із загальною початковою вартістю 1,25 млн. грн. Продовжує йти з молотка і рухоме майно. Зокрема, тільки по Києву та області на торги буде виставлено 65 автомобілів з сумарною початковою вартістю близько 1,3 млн. (усього Ліквідатор планує продати близько 800 авто, як мінімум, за 10 млн. грн.) Смішно — К. Раєвський інформував кореспондента «Дня», що серед тих, хто зацікавився «автомобільним ярмарком «Україна», були люди, які входили свого часу до його керівництва. Конкретні марки авто не називали. Будемо сподіватися, що ціна на них не стане результатом арифметичної дії: 1,25 млн. грн. розділити на 65.
Але не це головне. Очевидно, що жодних цінних паперів, автомобілів, квартир тощо не вистачить, щоб розрахуватися з кредиторами другої та третьої черги. На кону у квітні 2003 року опиниться «цілісний комплекс «України», що його зараз орендує, нагадаємо, ЗАТ КБ «ПриватБанк». Його представники, за словами К. Раєвського, уже висловили бажання придбати деякі об’єкти вроздріб. Їм вже відмовили: «продаж цього майна стане можливим тільки після його остаточної оцінки. Коли буде визначено, як вигідніше продавати — цілком або окремо. На відкритих аукціонах», — сказав пан Раєвський. Наскільки відкритими бувають у нашій державі такі заходи — ні для кого не є секретом. І тому на всяк випадок зазначимо: на початку ліквідації «України» багато говорили про доцільність довгострокової оренди (мовляв, це дає можливість істотно поповнювати ліквідаційну масу). В результаті, судячи зі всього, наповнення ліквідмаси виявилося не таким «істотним». Принаймні, конкретні цифри з цього приводу наведено не було...
А ось що справді здивувало, то це заява Костянтина Раєвського щодо ймовірного майбутнього проблемних зобов’язань боржників «України». 1 267 115 150,94 грн. — виразив він їх, «на всяк випадок до копійки», у національній валюті. Те, що борги фірм, за якими стоять відомі політичні діячі, могли б слугувати добрячою підмогою для наповнення ліквідаційної маси, в принципі, очевидно. Але ось біда — бiльше як половини цих фірм уже не існує, керівництво значн ої частини — змінилося, Генпрокуратурі знайти кінці у морі фінансових махінацій буде дуже складно... І тут з’являється абсолютно оригінальне вирішення проблеми — продаж цих боргів. Оригінальне настільки, що К. Раєвський, відповідаючи на запитання «Дня», погодився, щ о в Україні подібної практики ще не було. Відсутнє у зв’язку з цим і законодавче регулювання. Зараз, за словами Раєвського, з цього приводу тривають консультації з НБУ. Натомість зацікавленість у купівлі-продажу з боку одразу шести комерційних банків уже є. Який, перепрошую, нормальний фінансист купуватиме подібні проблемні зобов’язання? Або якісь кінці вони все ж таки мають? У такому разі, було б доцільно продавати борги проблемних фірм за номіналом. Або хоча б на відкритому аукціоні. Щоб у ньому могли взяти участь конкуренти «поважних осіб», які заборгували «Україні».
