Профіцит підтримки?

Отже, Верховна Рада прийняла перший революційний бюджет. Прийняла з «профіцитом» голосів (377). Заслуга в цьому, безумовно, належить прем’єр-міністру Юлії Тимошенко, пасіонарність і працездатність якої стали своєрідним пальним бюджетного процесу. Уряд задоволений, як і багато громадян, які, ще не отримавши додаткових коштів, уже вносять зміни до домашнього бюджету та замислюються над тим, які досі непосильні покупки зможуть зробити. Це, так би мовити, споживча сторона бюджетної медалі. На ній великими літерами написано — внутрішній попит, що зростає. Що, безумовно, добре. Оскільки попит, як відомо, стимулює виробництво. Щоправда, позитив тут поширюється лише до тих меж, поки не зашкалюватиме інфляція, що, на думку багатьох експертів, зовсім не виключено. Дуже небезпечним місцем є реверсна сторона бюджету. Саме та, де заробляють гроші. Перекіс у бік споживання, і майже цілковита неувага до потреб промисловості й експортерів може сповільнити оберти економіки. І тоді країна недолічиться багато чого з того, що мало б наповнювати її доходи, а уряду не залишиться нічого іншого, крім як вмикати друкарський верстат...

А ще ця медаль має обідець. Саме на ньому вона вкотилася до парламенту. Критики стверджують, що бюджет є передвиборним хабаром виборцю-2006.

Є негатив у бюджетному процесі й для влади. Сьогодні великий і середній бізнес далеко не в усьому підтримує бюджетні новації Тимошенко. Відповідно, дуже вагаються і його представники у владних структурах. Із дуже різкою критикою бюджету, ще й на «5 каналі», виступив перший віце-прем’єр Анатолій Кінах. Це могло б призвести до урядової кризи. Є й «рецепт Порошенка», виписаний, щоправда, з нагоди критики головою СБУ Турчиновим звільнення свого першого заступника. Дотримуючись цього рецепта, чиновник має право критикувати шефа після подачі заяви про відставку. Демарш Кінаха — це друга після нафтового скандалу в Мін’юсті ситуація, що свідчить про внутрішні протиріччя в Кабміні. А може, це сигнал бізнесу та промисловцям: жорстку установку Тимошенко («ділитися!») в Кабміні підтримують не всі.

КОМЕНТАРI

Валерій ГНАТЮК, директор Центру розвитку економіки підприємства «Будсервіс»:

— Одномоментна вигода може призвести до економічного колапсу й попросту може статися нова революція. Є передумови вважати, що новий уряд не має цільової програми розвитку України, різні міністри роблять з одного і того ж питання протилежні висновки або здійснюють протилежні вчинки, що призводять до непорозумінь. Відсутня цілісна стратегічна програма, кожен намагається підтягнути своє відомство, ніхто не може нікому поступитися. Усе відбувається галопом, затикаються «дірки»: полетів сервер на митниці — ми займаємось митницею, йдеться про реверс нафтопроводу Одеса — Броди — займаємося нафтою. Про те, що буде через рік, ніхто не думає.

Володимир СПІВАКОВСЬКИЙ, президент Міжнародного ліцею «Гранд»:

— Уряд приймає рішення не на все життя, не на сто років уперед, а ситуативно, з огляду на ту ситуацію, що тепер існує в економіці. І якщо сьогодні є проблеми, то їх і почали вирішувати. Я вважаю, якщо бюджет соціально спрямований, то на ці роки це правильно. Бо «закопувати» гроші в землю безглуздо. Я стільки років спостерігав, скільки грошей вкладалося в підприємства, в механізацію, і скільки за рахунок цього відмивали грошей.... Підтримати населення зарплатами та пенсіями, щоб люди віддали ці гроші за продукти і таким чином відновили циклічність економіки, це, на мій погляд, дуже мудро. А стагнація для збиткових підприємств, тих, які відмивають гроші, і чия норма рентабельності перевищує 500%, цілком правильна. Прем’єр знайшла больові точки та зміркувала, як правильно діяти.

Василь РОДІОНОВ, генеральний директор компанії «ПентоПак»:

— Зараз ми боремось із корупцією, говоримо «контрабанді — ні», запевняємо, що чиновники не братимуть хабарів, що обладміністрації будуть дуже чесними.

Адже відповідальні не лише ті, хто бере хабарі, а й ті, хто їх дає, в тому числі й своєму народові. Інакше не можна оцінити прийняті минулого тижня поправки до бюджету — це, власне, просто підкуп народу. Це і є найбільш руйнівна корупція, яку можна назвати, бо вона абсолютно економічно не обґрунтована.

Досягати успіху на виборах, розплачуючись за це стагнацією економіки, не можна в жодному разі. Не йдеться про те, що якісь вільні економічні зони перестануть існувати, або відмінять інші преференції для промисловості. Зараз треба думати про робочі місця, про те, що буде завтра. Я можу судити з тих підприємств, які перебувають в полі мого зору, — там на 20—30% можна зменшити кількість робочих місць. Це той результат, який із допомогою цього бюджету отримає наша виконавча влада.

Вадим БОДАЄВ, директор представництва компанії «СігмаБлейзер»:

— Особисто мене, як і всіх, цікавлять власні успіхи, що тісно пов’язані з успіхами економіки. Отже, допускати стагнації економіки не можна. Але з професійного погляду влада поки що діє правильно, проводячи ті чи інші реформи, а вже наскільки вони популярні — має другорядне значення.

Андрій БЛИЗНЮК, директор Національної асоціації розвитку торгівлі та сервісу:

— Я не вважаю, що все розвивається досить успішно. Економіка зараз працює досить нормально, і навіть радує, що силових втручань немає і не було. Крім того, в уряді працюють грамотні економісти, які співпрацюють і з депутатами і, що дуже важливо, з громадськими організаціями. Тому, гадаю, що рішення, які виходять з- під пера, здебільшого продуктивні. Звісно, є помилки, але уряд готовий до діалогу. Я розумію, що соціальна спрямованість бюджету вимагає грошей, і, відповідно, представники великих промислових груп, позбавлені своїх преференцій, можуть бути незадоволені.

Володимир МАЙСТРИШИН, народний депутат:

— Тут є два моменти: позитивний і негативний. Позитивний — ми намагалися (Верховна Рада вже проголосувала, і ми також несемо відповідальність за те, що відбувається) забезпечити рівні умови роботи. І питання позбавлення пільг також лежить у цій площині. Проблема в іншому: що за цим стоїть, як підходить Верховна Рада до системи пільг. Не можна розуміти так, що зараз приберуть пільги — і все. Адже там понад 90 законів, що приведуть до серйозних змін податкового законодавства протягом року. Я б назвав це не питанням стагнації, а питанням зміни в законах протягом року. І це може призвести до того, що підприємці деякий час пристосовуватимуться до нового законодавства. І тепер багато почнуть смикати за руку бухгалтера: мовляв, подивись, як мені працювати правильно. І за цей період можуть зупинитися певні процеси. Зокрема торгівля та промисловість. Небезпека в цій площині.

Якщо говорити про стагнацію в класичному варіанті, не думаю, що є серйозні передумови для її існування. Бо яскравий приклад — як наша економіка пережила тримісячний період перед Новим роком та з якими показниками вона після нього вийшла. Падіння виробництва не спостерігається, курс долара стабільний. Запас економіки досить потужний і, сподіваюсь, що навіть такі серйозні речі дуже негативно на неї не вплинуть.

Питання в тому, що буде далі. Ми на цьому зупинимось чи підемо далі в осінній період, коли до виборів залишаться півроку й знадобляться нові соціальні пропозиції, щоб втриматися на плаву. Я б хотів, щоб ми на цьому закінчили.

Валерій АСАДЧЕВ, народний депутат:

— Я б не хотів вживати таке слово як «стагнація», у нього явно виражений негативний підтекст. Стагнація — це, так би мовити, остання стадія. Сьогодні ми бачимо зростання економіки, хоч і відчуваємо вплив певних уповільнюючих чинників. У останньому прийнятому бюджеті є позитивні моменти. І їх також треба відзначити, як і правильні кроки уряду, які він почав здійснювати після дебатів у парламенті. Мені здається, якби бюджет пройшов за нормальною схемою, як це передбачає кодекс, то ми б вийшли на дуже прийнятну форму прийняття бюджету. А так лише деякі моменти пропозицій народних депутатів фрагментарно потрапили до бюджету. Особливо що стосується доходної частини. І мало що потрапило в сферу захисту власного ринку. На жаль, у цьому, на мою думку, найбільша втрата. Є й проблеми інфляційного характеру. І той темп, і деякі з обраних урядом інструментів досить сумнівні. Це проблема. Але я б не хотів, щоб одразу почали говорити про стагнацію. Мені здається, що це вже надто сумно та не зовсім відповідає реаліям.