Прощальна хроніка від Олександра Клековкіна

1904

14 сiчня — у Новому театрi Макса Рейнгардта прем’єра вистави «Мiнна фон Барнгельм» Лессiнга. Рейнгардт, пише критик, був одним із перших, хто запропонував подивитися на класичнi п’єси, як на твори злободеннi. Вiн писав: «Всю класичну спадщину, отриману нами, слiд знову завоювати, треба наново народити її в дусi нашої доби. Не вiдкопувати мерцiв i виставляти їх напоказ — це блюзнірство, — а воскрешати для нового життя. Живий театр потребує живих творiв...» Саме з появою цього спектаклю критики пов’язують і появу нового поняття — «образ вистави». Крiм того, вистава викликала «класичний бум» у Нiмеччинi.

14 сiчня — у Києвi відбулася перша постановка вистави «Суєта» Карпенка-Карого в бенефiс П.Саксаганського. Цього ж року було написано й комедiю в 4 дiях (продовження «Суєти») «Житейське море». У листi до дiтей вiд 26.VI.1904 Карпенко-Карий так виклав змiст цiєї п’єси: «Iван (з «Суєти»), що, здобувши робочу дисциплiну, переконався, що трудом можна добуть всього, що в силах його таланту, iде на сцену. Як чоловiк талановитий, любящий своє дiло, маючи робочу дисциплiну, вiн скоро виростає головою вище своїх товаришiв, заробляє добре, купує дачу в Криму, жениться на пуритансько-чеснiй дiвчинi, має двох дiток i лiчить своє гнiздо раєм. Все є! Жiнка любить, грошей доволi, почот, славу i забезпечення будущини пiдходящою рентою... Живи, як кажуть, та Господа хвали, що вбрав тебе в добрий сосуд i дав всього, що в добрий сосуд вкладається! Але чоловiк, помимо таланту i всяких удач життєвих, повинен мати мудрiсть, якої не дається даремно i самим талановитим людям. Добувать мудрiсть, як i робочу дисциплiну, треба мозговою працею, опитом i самими високими достоїнствами своєї натури, откидаючи набiк лихе, егоїстичне, неморальне i складаючи в скарбницю благородного серця тiльки нравственнiсть i справедливiсть! А як цi елементи духовнi неосязаємi, то вони сковзаються по чоловiковi i не присвоюються його натурою. I от у чоловiка бракує мужностi, а через те воля слаба i хитається на всi боки [...]. Так i Iван Барильченко, теченiєм моря житейського зв’язується з дуже гарною актрисою. Жiнка про це дiзнається i, очевидячки переконана в порочностi i лицемiрiї свого кумира, яким вона лiчила Iвана, тiка вiд нього безвiсти! Совiсть i добре серце, i високе шанування, навiть тепла, благородна любов до iдеально чистою своєї жiнки мучать Iвана, i в цих муках вiн виказує, що без нравственної дисциплiни робоча дисциплiна не дасть задоволення i щастя!...»

17 січня — відбулася перша постановка вистави «Вишневий сад» А.Чехова в постановцi К.С.Станiславського — Московський Художнiй (Загальнодоступний) театр (разом iз Немировичем-Данченком).

27 січня — перша постановка історико-драматичної бувальщини Марка Кропивницького «Чайковський, або Олексій Попович».

5 лютого — вперше на Правобережнiй Українi силами трупи Саксаганського, Садовського i Карпенка-Карого показано «Украдене щастя» I.Франка, Михайла грав Садовський, Анну — Лiницька.

17 лютого — перша постановка опери Дж.Пуччіні «Чіо-Чіо- Сан» («Мадам Баттерфляй»).

У Києвi вiдкрито Музично- драматичну школу Миколи Лисенка (з 1913 — iменi М.Лисенка, з 1918 — Музично-драматичний iнститут iменi М.В.Лисенка, факультети — педагогiчний, диригентський, драматичний, робітфак). 1934 — на базi школи створено Київську консерваторiю та Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.

Перший кінозал у Нью-Йорку відкрив Адольф Цукор, майбутнiй шеф «Парамаунту».

Перша кiномелодрама у семи актах «Любовний роман» (Францiя).

Початок творчої діяльності як співавторки серiалу «Клодiн» і дебют у мюзиклi славнозвiсної Колетт. На сценi «Мулен Руж» у Парижi вона представляла Єгипетську Мрiю. То був перший випадок, коли актриса на сценi наважилася показати оголене тiло, якщо не брати до уваги невидимi панчохи тiлесного кольору.

1905

8 січня — вперше поставлено комедію І.Карпенка-Карого «Житейське море».

31 сiчня — прем’єра вистави «Сон лiтньої ночi» Шекспiра у Новому театрi Макса Рейнгардта. У виставi вперше у свiтовiй режисурі було використано рух сценiчного круга пiд час дiї. У виставi було використано музику Ф.Мендельсона-Бартольдi. Оживав лiс. Виставу було насичено iдеєю радiсного, утопiчного єднання людини i природи. Одна з тогочасних газет писала: «Пан Рейнгардт, який вчора став трiумфатором i пiсля кожного акту викликався публiкою, на вiдмiну вiд усiх своїх попередникiв нарештi показав нам щось цiлiсне. Цей генiальний режисер, а пiсля вчорашнього вечора його можна так назвати, показав нам духовну батькiвщину п’єси». Захоплюючись виставою, критики писали про «гру з життям», «гру з фантазiєю» i водночас вiтали народження нового театрального напряму. «Глядачi не перебувають тепер за четвертою стiною i не пiдглядають чуже життя, писав iнший рецензент. Руйнуючи побутову iлюзiю достовiрностi, Рейнгардт вiдверто включив публiку в свiт театральної гри. Це прийшло у виставi «Сон лiтньої ночi» i залишилося назавжди». Пiсля цiєї вистави Рейнгардт ставив п’єсу Шекспiра ще дванадцять разiв і захоплювався варiацiями методу «кругової режисури» в багатьох шекспiрiвських виставах.

Квiтень — на захiдноукраїнських землях створено «Руський селянський театр», який розпочав свою дiяльнiсть виставою «Не судилося» Г.Бораковського. В репертуарi театру були вистави: «Наталка Полтавка», «Сватання на Гончарiвцi», «Модний жених» («За двома зайцями»), «Безталанна», «Сто тисяч», «Чумаки» та інші.

Травень — у МХТi після читки на трупі п’єси К.Гамсуна «Драма життя» В.Мейєрхольд i К.С.Станiславський запропонували новий спосiб ведення репетицiй, без попереднiх бесiд i аналiзу п’єси за столом, без режисерського плану — спосiб, при якому самi актори «своїми пробами» пiдказували образи й мiзансцени. Фактично це були перші спроби в пошуках етюдного методу. На цю подiю Немирович-Данченко у листi вiд 8—10 червня вiдгукнувся так: «... Це сказав не режисер, а пан, котрий нiчим не ризикує, яку б нiсенiтницю вiн не виголосив, а наш голова на цьому запалився». Невдовзi, вiдповiдаючи на лист Немировича, Станiславський писав про режисуру: «Я не люблю цiєї дiяльностi i здiйснюю її за необхiднiстю».

8 вересня — у газетi «Харьковский листок» повiдомлялося, що М.Л.Кропивницький подав прошенiє про надання йому дозволу видавати українською мовою газету для народу. Але необхiдного дозволу Марко Лукич не одержав, чого й слiд було сподiватись.

12 жовтня — перша постановка п’єси М.Горького «Діти Сонця» у Театрі Коміссаржевської.

30 грудня — перша постановка оперети Ф.Легара «Весела вдова». (початок див. у «Дні» від 28.01, 4.02. Далі буде)