Прощальна хроніка від Олександра КЛЕКОВКIНА 

1925

ЗА ДВОМА ЗАЙЦЯМИ.

25 лютого прем’єра вистави «За двома зайцями» за М. Старицьким (4-а майстерня МОБу), режисер — Василь Василько.

УРЯДОВА ВИСТАВА.

16 квiтня відбулася прем’єра вистави «Вiринея» Л. Сейфулiної у постановцi О. Д. Попова. За спогадами Сейфулiної, «два первых ряда (лож в театре не было) заняли члены правительства. Присутствовали товарищи Сталин, Орджоникидзе и другие. Была Мария Ильинична Ульянова. Зал — переполнен... Успех был полный». У книзi вiдгукiв Студiї iменi Є. Вахтангова з’явився запис: «По- моему, пьеса — выхваченный из живой жизни кусок жизни. Артисты, видимо, способнейшие люди; может быть, не так много у них искусства, как у артистов МХАТ, но жизненности, кипучей жизненности у них больше. В общем, хорошо, даже великолепно. И. Сталин».

МАНДАТ.

25 квiтня відбулася прем’єра вистави «Мандат» М. Ердмана у постановцi Вс. Мейєрхольда. Побувавши на виставі, Лесь Курбас розповідав про неї членам Режштабу МОБу: «Бачив я постановку «Мандату», яка не являє з себе нiякого кроку вперед у театрi, нi кроку вперед Мейєрхольда. Це затримання на певних позицiях тих, що їх вiн взяв у «Лiсi», який цiкавий своєю майстернiстю режисера, акторiв i, до речi, дуже близький до того, на чому ми працюємо весь час, i зараз приємнi в установцi своїй з вiдкиненням бiомеханiки, i iменно на працi з такими перетвореннями, як вони у нас називаються, у повному розумiннi цього слова. Коли можна говорити про яку-небудь спiльнiсть шляхiв театру Мейєрхольда i нашого, то тiльки тепер. Щодо якостi — спектакль дуже хороший i єдиний живий спектакль у Москвi».

МАЙН КАМПФ.

18 липня видруковано перший том «Mein Kampf» («Моя боротьба»), манiфест, полiтичний заповiт і нове естетичне вчення Гiтлера під назвою — «Розрахунки». Наступний том «Нацiонал-соцiалiстичний рух» вийшов за два роки. До 1942 року загальний тираж книги сягнув 8 мiльйонiв примiрникiв. У книзi простежуються двi основнi сюжетнi лiнiї — автобiографiчна та умоглядна, «теоретична». У теоретичній частині Гiтлер, зокрема, писав: «Те, що ми називаємо сьогоднi продуктами культури, мистецтва, науки та технiки, є майже винятково справою рук арiйцiв... Психологiчно широкi маси залежать вiд сили та безкомпромiсностi. Подiбно до жінки, якiй вiд природи не надто притаманне абстрактне мислення, але яка пiдвладна чуттєвiй спразi за силою, вона з бiльшою готовнiстю схилиться перед сильним чоловiком, нiж керуватиме слабким, — так i маси волiють володаря прохачеві i набувають надiйний душевний спокiй не завдяки лiберальним теорiям, які пропонує їм право вибору, але завдяки такiй доктринi, яка не допускає вибору. Маса майже нiколи не має уявлення про те, як i що обирати, а тому в цьому випадкові масам здається, нiби їх залишили напризволяще. Вони не надто соромляться свого страху перед iнтелектом. Єдине, що сприймають маси, — це сила й брутальнiсть, яким вони зрештою й пiдкоряються. Найперша умова, якої слiд дотримуватися в будь-якiй пропагандi — це систематичне, однобiчне висвiтлення проблеми. Пропаганда не повинна об’єктивно дослiджувати правду, ... вона повинна представляти тiльки той єдиний її аспект, який корисний твоєму таборові. Не має значення, смiються вони з нас чи лають, вважають нас бовдурами чи злочинцями, головне, що вони нас помiтили!» На завершення Гітлер додавав: «Завдання мистецтв полягає в тому, щоб примусити масу повірити: певний факт і справді існує...»

ТЕАТР ЧИТЦЯ.

11 листопада в Києвi органiзовано перший український «Театр читця». Керiвник — I. Кунiн.

ЕПIЧНИЙ ТЕАТР.

Бертольт Брехт написав першу «соцiологiчну» п’єсу, драму-параболу «Що той солдат, що цей». Починаючи з цього перiоду починає формуватися його система «епiчного театру», про яку він згодом писав: «Пiскатор ранiше за Автора розпочав роботу над створенням полiтичного театру. Вiн брав участь у вiйнi. Автор — нi. Буремнi подiї 1918 року розчарували Автора, а Пiскатора — зробили полiтиком. Лише набагато пiзнiше Автор пiд впливом своїх наукових занять також прийшов до полiтики... Розробка теорiї неарiстотелівського театру й ефекту вiдчуження належить Авторові, однак багато що з цього здiйснив також Пiскатор, причому абсолютно самостiйно й оригiнально. В усякому разi поворот Пiскатора до полiтики є заслугою Пiскатора, а без такого повороту театр Автора навряд чи був би створений».

ПСИХОДРАМА.

Вiденський психiатр Дж. Л. Морено створив на основi театральної iмпровiзацiї психодраму, тобто технiку психологiчного i психоаналiтичного дослiдження, за допомогою якої здiйснюється спроба аналiзувати конфлiкти й внутрiшнi суперечності шляхом вiдтворення у формi гри iмпровiзованого сценарiю з врахуванням деяких обмежень. Психодрама — це психотерапевтична технiка, метою якої є лiкування хворих. Вiдтворюючи типовi ситуацiї-фрустратори, хворi позбавляються нав’язливих станiв тощо.

ТРАГЕДІЯ ДЛЯ МЮЗИК-ХОЛЛУ.

У такому невідомому досі жанрі Мішель де Гельдерод написав п’єсу «Смерть доктора Фауста».

ВИСТАВА-ГРА.

Харківський театр «Бівамар» (БІ-ба-бо» — петрушки, Вантрелки (ляльки з машинкою), МАРіонетки (ляльки на нитках) під керівництвом П. Джунковскього і В. Бєлоруссова створили альтернативну до вистави-казки виставу-гру «Гусенятко» Н. Гернет і Т. Гуревич. Ця п’єса складалася лише з ремарок і мала на меті активізацію глядної зали. З кінця 1920-х років і до 1935 року з огляду на боротьбу з казками театрами ляльок не було поставлено жодної казки.

АСОЦІАЦІЯ НОВИХ РЕЖИСЕРІВ.

У Москвi, з iнiцiативи Вс. Мейєрхольда, створено Асоцiацiю нових режисерiв (АНР), котра об’єднала радянських режисерiв i проiснувала до 1931 року.

БРОНЕНОСЕЦЬ «ПОТЬОМКІН».

Прем’єра кінострічки Сергія Ейзенштейна у Москві, у Великому театрі на урочистому засіданні, присвяченому 20-річчю революції 1905 року.

1926

ТЕЛЕБАЧЕННЯ.

27 сiчня в Англiї вiдбулася найперша публiчна демонстрацiя телебачення. 25 грудня Кедзiро Такаянагi з допомогою електронно-променевої трубки здiйснив передачу електронного зображення з 40 рядкiв.

ПЕРШИЙ ТЕАТРАЛЬНИЙ З’ЇЗД.

5-10 лютого в Москвi відбувався Перший театральний з’їзд.

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ТЕАТР РЕСПУБЛІКИ.

8-11 березня Всеукраїнська театральна нарада винесла резолюцію реорганізувати «Березіль» на Центральний театр республіки з постійним місцеперебуванням у Харкові. А вже 4 травня вiдбулася прощальна вистава театру «Березiль» у Києвi. «Березіль» переведено до тодішньої столиці — Харкова, театр ім. І. Франка — до Києва.

ЗВУКОВЕ КІНО.

6 квiтня фiрма «Вiтафон» вперше продемонструвала звукове кiно.

ДНІ ТУРБІНИХ.

23 червня в МХАТi вперше зiграно виставу за п’єсою, яку А. Луначарський називав «політичною п’єсою», — «Днi Турбiних» М. Булгакова, але вистава не вийшла на глядача i її було поставлено на доопрацювання. 5 жовтня відбулася прем’єра вистави в постановцi К. С. Станiславського.

(Початок див. у «Дні» від 28.01. Далі буде)