Провідники прогресу

Досягнення рівноправності між чоловіками й жінками є більше ніж самоціллю. Ця обов’язкова умова для розв’язання проблем ліквідації бідності, забезпечення стійкого розвитку й побудови громадянського суспільства. Саме тому Міжнародний жіночий день 2008 року присвячений темі «Інвестування в розвиток жінок і дівчат».

Згідно з оцінками Всесвітнього банку, з 867 млн. дорослих, які не вміють читати, 64% складають жінки. Із майже 113 млн. дітей у віці від 6 до 11 років, які не відвідують школу, 60% складають дівчата. Як результат, в Африці через обмежений доступ жінок до навчання й працевлаштування зростання прибутків на душу населення щорічно зменшується на 0,8%. У той же час, згідно з даними Соціально-економічної комісії в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні, щорічно через обмежений доступ жінок до працевлаштування цей регіон втрачає $42—47 млрд., а через гендерну нерівність у системі освіти — ще $16— 30 млрд. щорічно.

Інвестування в розвиток жінок і дівчат дає багаторазову віддачу щодо підвищення продуктивності й забезпечення стійкого економічного зростання. Освічені жінки мають більше економічних можливостей і беруть активнішу участь у суспільному житті.

Обмеження доступу жінок до кредитування, земельних ресурсів, медичної допомоги й отримання знань у галузі нових технологій, наявність різниці в можливостях отримання освіти й працевлаштування в чоловіків і жінок, а також маргіналізація жінок у процесі прийнятті рішень, не тільки впливають на їхнє життя й життя їхніх сімей, але також негативно впливають на розвиток людського капіталу і масштаби зайнятості жінок.

В Україні після недавніх парламентських виборів кількість жінок у Верховній Раді зросла до 8,2%. Кількість жінок, які представляють інтереси своїх виборців у сільських і районних радах становить приблизно 40%, а в обласних — менше 10%. Крім того, 92% керівних посад в органах управління обіймають чоловіки.

На частку жінок припадає дві третини загальної кількості робочих годин у світі, але заробляють вони лише одну десяту світового прибутку і володіють лише 1% майна у світі. І в Україні чоловіча праця ціниться вище, ніж жіноча: зарплата жінки становить 68,6% від середньої зарплати чоловіка.

Жінки є головними провідниками процесу розвитку й боротьби за ліквідацію бідності. Але вони залишаються недостатньо задіяними в цьому процесі, особливо в таких сферах, як торгівля, інфраструктура і фінансування. Часто це викликане гендерними стереотипами, нестачею можливостей, а також інституційними й правовими рамками, що дискримінують права жінок.

В Україні стереотипи сприяють загальному неправильному розумінню гендерної проблеми. Згідно з результатами недавнього опитування громадської думки, кожний другий українець (50%) підтверджує наявність виявів гендерної нерівності, в той час, як 62% були абсолютно впевнені в тому, що права жінок обмежуються. Наприклад, вважається, що жінкам набагато складніше отримати керівну посаду (47% опитаних), в той час, як тільки 2% українців вважають, що це складніше зробити чоловікам.

Аналіз ситуації у світі також вказує на те, що більшість жінок зайнята на низькооплачуваній роботі з низьким суспільним статусом, працюють неповний робочий день або за такими контрактами, що обмежують їхні можливості повного користування системою соціального забезпечення. Навіть при виконанні однакових видів робіт, оплата праці жінок, як правило, на 20—30% менша, ніж заробітна плата чоловіків.

Для вирішення ситуації, що склалася, в період із 2005 по 2006 рік $8,5 млрд. із загального об’єму міжнародної технічної допомоги, що становить $26 млрд., було виділено на розвиток секторів і видів діяльності, які конкретно заохочують гендерну рівність, згідно з даними комітету сприяння розвитку Організації економічного співробітництва та розвитку.

Разом із тим, для того, щоб ці зусилля були ефективними, необхідно провести аналіз державних бюджетів з урахуванням гендерного аспекту. Однак це не означає створення окремого бюджету для жінок або його виняткову націленість на збільшення об’єму фінансування для здійснення жіночих програм. Навпаки, такий аналіз допоможе урядам країн визначити ту кількість коштів, яка необхідна для досягнення пріоритетних завдань і перерозподілу ресурсів для виконання своїх зобов’язань з досягнення гендерної рівності й прогресу в розв’язанні проблем жінок.

За останні 10 років понад 50 країн підтримали ініціативи з перегляду й прийняття своїх бюджетів з урахуванням гендерного аспекту, включаючи Австралію, Болівію, Єгипет, Мексику, Непал, Сенегал, Іспанію і Танзанію.

Чи зможе Україна найближчим майбутнім приєднатися до цієї ліги країн-чемпіонів, що реально борються за досягнення рівних прав для чоловіків і жінок?