Приклад позитивного мислення

— Скорочення візиту викликане виключно внутрішніми причинами в Польщі. Як відомо, в нашій країні розгорнулася гаряча дискусія щодо роботи уряду. Нам потрібен час для політичних консультацій. Понеділок і вівторок будуть дуже важливими днями. Я не хочу, щоб виникали якісь сумніви щодо причин скорочення візиту. Я оцінюю відносини України та Польщі як дуже добрі. Стратегічне партнерство, яке ми хочемо реалізувати, наповнене дуже глибоким змістом. Переконаний, що Рік Польщі в Україні стане черговим доказом нашої близькості, сусідства, приязні. Для мене особисто дуже важливо, щоб наші відносини розвивалися. Із самого початку мого президентства я вважав українсько-польське примирення однією з основних цілей. У нас дуже багато досягнень. Для прикладу можна взяти відзначення річниці на Волині, хоч як то не було важко. Дуже добре також розвивається економічна співпраця. Польща останніми роками не давала жодних підстав для того, щоб хтось міг подумати, ніби ми не дуже зацікавлені в розвитку відносин із Україною. Ми дуже зацікавлені не лише у двосторонній співпраці, але й у залученні України до трансатлантичного діалогу. Ми підтримуємо Україну у її співпраці з НАТО і Євросоюзом. Звичайно, варто згадати про наше братерство по зброї, яке ми проявляємо зараз в Іраку. Це — найкращий доказ того, наскільки ефективною може бути польсько-українська взаємодія.

— Яким має бути кінцевий результат Року Польщі в Українi? У чому його значення насамперед для українського суспільства?

— Рік Польщі має стати тим періодом, який доповнюватиме двосторонні відносини людським змістом. Це момент, який дозволяє показати досягнення культури і залучити до участі дуже багатьох людей — художників, артистів, учених... Цей рік важливий для поглиблення контактів між Україною та Польщею. Ми вирішили організувати своєрідну демонстрацію — Польща, яка входить до Європейського Союзу, не відвертається від свого найближчого сусіди на Сході і хоче з ним співпрацювати. Це наша мета і наша стратегія. Так само важливим буде те, що майбутній рік буде Роком України в Польщі. Він також стане своєрідною демонстрацією в сусідній державі проєвропейської політики України. Маю надію, що цей рік, завдяки доброму початку у вівторок, а потім завдяки діям різних установ прискорить вирішення багатьох питань. Дуже важливо, що між нами немає мовного бар’єру. У наших мовах більше спільного, аніж між польською і словацькою. Ми можемо зустрічатися без перекладачів. Це дозволяє будь-кому із Києва добре почуватися у Варшаві, те ж саме стосується і поляків, які їдуть до Києва.

Ми зняли у відносинах певну напругу. Зараз існують добре доглянуті українські цвинтарі в Кракові, в Любліні, у Варшаві. Ми не відкрили цвинтар у Львові, але він доглянутий, у гарному стані маємо цвинтарі в Харкові, на Волині. Це все доводить, що напруга знімається. Багато людей старшого покоління просто інколи хочуть приїхати і подивитися на місця, які знають із дитинства. Отже, це є той момент, в якому до політичних потрібно додати суспільні контакти. Трохи доброго, позитивного почуття.

— Як будуть розвиватися відносини України та Польщі після розширення Європейського Союзу?

— Польща увійде до ЄС 1 травня нинішнього року. Для Варшави — це історична подія. Під час референдуму переважна більшість поляків сказала «Так!» включенню Польщі до ЄС. Я переконаний, що розширення Євросоюзу відкриває нові шанси для Польщі і також добре служитиме розвитку наших контактів з Україною та іншими сусідами — Росією та Білоруссю. Із самого початку ми вважали, що вступ Польщі до ЄС не може створювати жодних бар’єрів у відносинах із нашими партнерами. Тут не може виникнути жодної стіни чи завіси, навіть якби така завіса була дуже тонкою і делікатною. Ми будемо політично співпрацювати з Україною. Думаю, нам вдалося визначити дуже добрі візові принципи. В економічному плані ми також станемо цікавішими партнерами. Для нас дуже суттєво, аби через таку взаємодію залучити Україну до європейської співпраці. Думаю, що для багатьох інвесторів навіть із третіх країн, які присутні в Польщі, вступ нашої країни до ЄС може бути заохоченням, аби працювати також у напрямку українського ринку. Я вважаю, що вступ Польщі до ЄС може стимулювати більші потоки закордонних інвестицій і до Польщі, і до України. Це, звичайно, вимагатиме відповідних зусиль.

Польща хоче використати в ЄС своє географічне положення, аби переконати Брюссель проводити східну політику, щоб цей вимір так само розвивався як, приміром, середземноморський. Існує ще північний, але дуже активний саме середземноморський напрям, який стосується держав Північної Африки. Недавній візит британського прем’єр-міністра Тоні Блера до Лівії — не випадковий. Таку ж активну політику ми повинні вести щодо країн Сходу — України, Росії і Білорусі. Немає підстав вважати, що приєднання Польщі до ЄС призведе до якихось негативних наслідків. Адже доступ до польського ринку буде простішим, легшим. У багатьох галузях буде нижчим мито. Тому я заохочую українських підприємців, аби вони подивилися на це позитивно і подумали, що можна отримати від членства Польщі в Євросоюзі.

Я був недавно з візитом у країнах Близького Сходу — Об’єднаних Еміратах, Кувейті, Саудівській Аравії, Катарі. Вони всі вважають, що вступ Польщі до ЄС є шансом для їхніх торговельних і інвестиційних можливостей. Я не думаю, що українці повинні думати інакше. Бажаємо також, аби Україна йшла до ЄС і була в перспективі спершу асоційованим, а згодом і повноправним членом Європейського Союзу. У цьому є наша віра і надія. Хоч рішення прийматимуть самі українці. Ми не хочемо тут виконувати якихось дій за українську владу.

— Наскільки можливе підвищення рівня співпраці України та НАТО під час Стамбульського саміту, який відбудеться в червні? Чи готові Польща й інші західні країни підтримати в цьому Київ?

— Немає жодних сумнівів. Ми прагнемо, аби Україна була представлена на саміті на найвищому рівні, а зустрічі проходили у якнайкращій атмосфері — щирості і доброзичливості. Треба взяти до уваги присутність України в таких нелегких місцях як Балкани та Ірак. Маємо тут усі підстави, аби висловити вдячність українцям за всі їхні дії. Маю надію, що цей саміт буде вдалим, хоча треба пам’ятати, що він відбувається в час, коли і в Україні, і в Сполучених Штатах проходитимуть передвиборні кампанії. Цей момент непростий, але я вважаю, що в Стамбулі буде дуже добра зустріч.

— Для українців виявилося досить болючим рішення у Польщі щодо «Гути Ченстохової». Чи може Варшава переглянути оголошені результати?

— По-перше, це не компетенція президента. Цим займаються окремі міністерства в уряді. Під час змагань у тендері завжди комусь доводиться програти. Зрозуміло, що той, хто програє, має відчуття жалю. Ми взяли до уваги зауваження українського уряду. Прем’єр-міністр Віктор Янукович надiслав листа до Лешека Міллера. Незабаром буде дано відповідь. Щоб дати її компетентно, ми створили групу, яка й має оцінити всю процедуру і подивитися, чи були помилки, недоліки. Комісія має завершити роботу на наступному тижні. Якщо побачимо, що процедура під час тендеру була правильною, то рішення потрібно підтримати. Але якщо були якісь неправильні дії, то ситуація буде іншою. Проте цього випадку не треба трактувати як «бути чи не бути», тому що ми також беремо участь в багатьох тендерах. Деякі виграємо, а деякі програємо. Ви, певно, знаєте про наші старання з отримання контрактів в Іраку. Така природа всіх тендерів. Але я хочу сказати, що ми зацікавлені в присутності українського капіталу, українських підприємців. Міністерство державної казни Польщі запропонувало перелік із двохсот проектів, до яких запрошуємо українців. Щодо ІСД, то це також серйозне підприємство. Ми будемо його запрошувати до приватизації.

— Кажуть, що у Польщі є людина, чия популярність «загрожує» вашій. Це ваша дружина Іоланта Квасневська. Як ви ставитеся до перспективи стати чоловіком президента Польщі?

— Рішення про участь моєї дружини в виборах не прийнято. Що стосується моєї дружини, то це одне з найважчих рішень для неї. Політична ситуація в Польщі є досить складною. Коли мене запитують, чи я уявляю свою дружину президентом, то я відповідаю: так, звичайно. Можу уявити, бо вона дуже здібна, освічена жінка. Єдина проблема — мені важко себе уявити в ролі «first lady». Але я до цього підходжу жартома, з усмішкою і думаю, що найближчі місяці дадуть відповіді на багато запитань. Я радий, що моя дружина залишила вже одну річ для історії. Вона створила концепцію першої дами — особи, яка не залучена до політики, але займається дуже корисною громадською діяльністю з молоддю, хворими людьми. Це приклад, який доповнює дії президента, якому у щоденній політичній завірюсі не вистачає на це часу. Я їй вдячний, що вона створила такий формат — доповнення дій президента.

— Україна та Польща беруть участь у стабілізації Іраку. Обидві країни, вочевидь, розраховували і на певну економічну віддачу від свого вкладу в безпеку Близького Сходу. Чому так сталося, що ця віддача поки що відсутня? Що б ви сказали тим політикам, які вимагають повернення контингентів із Іраку?

— Добре, що ви поставили ці два запитання разом, бо вони взаємопов’язані. Ми взяли на себе дуже складне завдання — стабілізувати ситуацію в Іраку. Можна буде взяти серйозну участь у реконструкції Іраку лише тоді, коли буде стабілізовано там ситуацію. Ця справа просувається повільно, але просувається. Маємо нову конституцію, 1 липня має бути новий уряд, потім мають відбутися під патронатом ООН вибори. Усе це вимагає присутності, а не виведення військ. Якби ми сьогодні вивели війська з Іраку, то ми замінили б стабілізаційну місію на дестабілізаційну. Тоді можемо забути про будь-які контракти, проекти. Хто робитиме бізнес у державі, де панує хаос? Хто хотітиме вкладати туди інвестиції? У різних країнах світу дякують нам — і Україні, і Польщі, скрізь нас підтримують, тому що вихід із Іраку загрожував би тотальною дестабілізацією. Треба пам’ятати, що в Іраку проживають три етнічні групи і збереження інтегральності цієї країни дуже складно досягнути. Є зовнішні впливи і є терористичні групи. Не можна виводити війська. Потрібно працювати над позитивним сценарієм, аби контроль над країною перейшов до іракського уряду, а нинішніх військових було замінено на миротворців. Усе це повинно відбуватися під патронатом ООН і за нашої участі. Я переконаний, що коли ми будемо мудро дбати про відбудовчі проекти, то і Польща, і Україна братимуть у них участь. У цьому питанні я оптиміст, тому що бачу, скільки там уже робиться, скільки є спільних польсько-арабських дій. Запрошую також до таких переговорів і українців.