Перейти до основного вмісту

Психо. Віктюківські сни за Булгаковим

01 жовтня, 00:00
СИМВОЛІЧНО, ЩО У КИЄВІ АНТИСТАЛІНСЬКУ ВИСТАВУ «МАЙСТЕР І МАРГАРИТА» РОМАН ВІКТЮК ВИРІШИВ ПОКАЗАТИ В ЖОВТНЕВОМУ ПАЛАЦІ. САМЕ В ЦЬОМУ ПРИМІЩЕННІ, В 30-х РОКАХ, ЕНКАВЕДЕШНИКИ ПРОВОДИЛИ ДОПИТИ, МОРДУЮЧИ В ПIДВАЛАХ ТАК ЗВАНИХ ВОРОГІВ НАРОДУ. НА ЗНIМКУ: IВАН БЕЗДОМНИЙ (ОЛЕКСАНДР ДЗЮБА) I ВОЛАНД (ДМИТРО БОЗIН) / ФОТО МИКОЛИ ЛАЗАРЕНКА / «День»

У Львові та Києві відбулися гастролі Театру Романа Віктюка.

Москвичі познайомили нашу публіку зі своєю сценічною версією булгаківського роману «Майстер і Маргарита». Вистава скандально відомого режисера вийшла на рідкість цнотливою. Більше того, постановка була схожа на агітаційний памфлет проти тоталітаризму. Роман Григорович від роману М. Булгакова залишив лише фрагменти. Він щедро здобрив виставу пластичними номерами (фізкультурників у майках і трусах) та мелодіями 30-х років, а для «посилення» образу Воланда прозвучала арія Мефістофеля з однойменної опери Гуно.

Скрізь кумач. Посеред сцени величезна металева піраміда, пронизана зверху дерев’яним хрестом. Періодично герої залізають на цю конструкцію, але частіше рухаються по периметру, обходячи купу бюстів Леніна і Сталіна, пофарбованих у золотистий і срібний кольори. Головний герой вистави — поет Іван Бездомний (Олександр Дзюба) весь час ходить у гамівній сорочці, періодично корчиться в конвульсіях. Коли звучить бравурна «Якщо завтра війна...», Іван стає активним, а як тільки мелодія стихає, немов підкошений, падає на носилки й спить. Одним словом, божевільня. Сни та кошмари Бездомного. У Віктюка Майстер і Маргарита — не головні персонажі. Пунктиром відмічено історію Ієшуа і Понтія Пілата, а також бала сатани. Маргарита голою на мітлі не літає. Навпаки, лежить задрапована в чорну матерію, а гості бала вальсують, надівши на голову бюсти леніних-сталіних. Красунчик Дмитро Бозін, нинішній прем’єр Театру Р. Віктюка, що грає роль Воланда, рухається по сцені котячою ходою. Його сатана — не підступний Князь пітьми, а інтриган, який довів героїв до психушки, а в кінці вистави відвозить їх на каталці (із закріпленим на ній бюстом вождя із висуненим язиком) в інший світ.

Таке враження, що своєю виставою Віктюк зводить рахунки з радянською владою, згадуючи старі образи, коли його постановки забороняли чи випускали з купюрами. Але — дивно: нинішня вистава позбавлена енергії тих колишніх режисерських постановок, які насилу «пробивалися».

Delimiter 468x90 ad place

Новини партнерів:

slide 7 to 10 of 8

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати