Реформа подвійного призначення,
Навряд чи хтось заперечуватиме, що доки в Україні не почнеться справжнє економічне зростання, то у пресі не вщухнуть нескінченні суперечки про те, як вплинула грошова реформа і монетарна стабілізація на структуру та якість української промисловості. Це й закономірно, адже засоби масової інформації лише реєструють наявність млявої невизначеності та непослідовності у вищих ешелонах влади.
Приурочена до ювілею грошової реформи інформація про стан грошово-кредитної системи, здавалося б, однозначно свідчать про початок одужання національної промисловості. Однак уважніший погляд на підсумки розвитку грошового господарства за останній рік викликає в експертів суперечливі оцінки. За даними, що їх наводить Національний банк, в економіці зафіксований стійкий приріст реальних (тобто з поправкою на інфляцію) грошових ресурсів - на 22%. Власне, на таку ж величину зросли і обсяги кредитування банківською системою суб'єктів економічної діяльності.
Водночас, позитивний ефект від таких благотворних макроекономічних тенденцій дещо тьмяніє, якщо врахувати те, що кредитний потенціал банків використовується тільки частково, оскільки левову частку ресурсів банки як і раніше беруть на купівлю державних цінних паперів і на кредитування один одного. Додає скепсису й той факт, що весь пореформенний період розвитку грошового ринку пройшов під знаком збільшення кількості готівки поза банками - на 44%, адже зростання частки грошей поза банками на 1% веде до спаду ВВП на -0,66%.
