«Реверс-2»

Україна протягом останніх днів пережила своєрідний електрошок. І, напевно, тому не встигла усвідомити нову реальну загрозу (виниклу після приїзду до Києва глави РАТ «ЕЭС России» Анатолія Чубайса та його «переможних» заяв про придбання в російську власнiсть третини українських обленерго) та відреагувати серйозною протестною хвилею. Проте самі заяви Чубайса виявилися на перевірку чи то піною, а чи то погано розрахованим піаром. Президент України Леонід Кучма не забарився охолодити «гарячі» голови, звиклі заздалегідь кричати «гоп». Інформація, яку поширила в четвер прес- служба глави української держави, значною мірою дезавуює заяви головного енерге тика Росії, який захотів отримати також і контрольний пакет української енергетики. Виявляється, на зустрічі з Чубайсом Л. Кучма підтвердив серйозну зацікавленість української сторони в іноземних інвестиціях. Але при цьому Президент України наголосив, що про продаж акцій українських обленерго РАТ «ЕЭС России» сьогодні йтися не може, оскільки Україна не готова розглядати це питання.

На думку Л. Кучми, в питанні приватизації стратегічних активів української держави законодавство країни потребує вдосконалення, особливо в тих випадках, коли пакети акцій купують компанії з великою часткою державної власності (РАТ «ЕЭС России» значною мірою контролює держава. — Авт ). У таких випадках фактично йдеться про міждержавну угоду, яку, відповідно, повинні проводити за загальною схемою міждержавних угод, вважає Президент України.

Те, що пропонує Чубайс на даний момент, фактично означає націоналізацію Росією української енергетики. Не можна не зауважити також і висловлювання Л. Кучми про те, що гасло «ліберальної імперії», автором якого вважають А. Чубайса, викликає в Україні певну настороженість. За його словами, Україна сподівається на російські інвестиції, але аж ніяк не на те, що інвестори з Росії або інших країн диктуватимуть Україні політику.

А Чубайс, немов дотримуючись відомої приказки про «божу росу», розповідаючи про зустріч з Л. Кучмою, сказав: «Я маю цiлком позитивне підсумкове враження, що в моєму розумінні означає, що головне, чого досягли на сьогодні, про що ми домовилися з вищими державними керівниками України, це, по суті, другий етап масштабного розгорнення співпраці в сфері енергетики між Росією й Україною». Схоже, російська сторона вважала за краще не помітити ні вже цитоване вище («сьогодні йтися не може»), ні ремарку про необхідність переведення енергетичних переговорів на міждержавний рівень.

А чому б Чубайсу не виставити як приватизаційного гравця в Україні будь-яке приватне підприємство, що перебуває під його контролем? Не виключено, що надалі події можуть розгортатися саме так. І тоді обіцянки забезпечити РАТ «ЕЭС России» «рівні умови під час приватизації енергетики», видані нашим урядом у ході нинішніх переговорів, можуть здійснюватися практично безперешкодно. У зв’язку з цим резонно поставити запитання про те, чого конкретно вимагає Чубайс від України? Ще влітку цього року заступник Чубайса Андрій Раппопорт, відповідаючи на подібне запитання кореспондента «Дня» Мар’яни Олійник, говорив, що головна мета — капіталізація. За його словами, сьогодні українське енергетичне підприємство можна купити в середньому за 100—150 доларів за підключеного абонента, тоді як у Польщі — за 300 доларів, а в Німеччині — за 500. Розрахунок базується на тому, що куплене сьогодні дешево, завтра може коштувати, як у Польщі.

Але чи можна вірити цим заявам? Експерти припускають, що головна мета російських енергетиків полягає аж ніяк не тільки у тім, щоб злегка поспекулювати української електроенергетичними активами. На їхню думку, головне, що сьогодні непокоїть Росію — це можливості, якi відкриваються для експорту української електроенергiї до Європи. І Чубайс, говорячи про поставки української електроенергії в Росію, швидше за все, розігрує свій варіант електричного «реверса». (Нагадаємо, що подібну стратегію вибрала російська сторона стосовно нафтопроводу Одеса—Броди, коли стало зрозуміло, що він може скласти конкуренцію російським поставкам нафти до Європи).

Цікаво відзначити, що РАТ «ЕЭС России» дещо зверхньо дивиться на українське законодавство. Так, Антимонопольний комітет України сповістив громадськість, що ця структура «не зверталася до Антимонопольного комітету України із заявою на концентрацію», пов’язану з можливістю продажу їй українських обленерго. Проте наш АМК завбачливо надіслав РАТ «ЕЭС России» листа, в якому викладено норми та вимоги конкурентного законодавства України щодо подібних угод і міститься прохання надати відповідні роз’яснення. «Поки що однозначно можна сказати тільки одне, — повідомив «Дню» глава АМК України Олексій Костусєв, — навіть на придбання одного обленерго потрібен дозвіл АМКУ, не кажучи про десять. І без узгодження з Комітетом здійснення таких операцій є неправомірним».

Схоже, Чубайс розраховує на поблажливість у цьому питанні. Адже вiн узяв на себе роль такого собі «доброго поліцейського» в тузлинському конфлікті: «Є можливість порівняти дві стратегії Росії щодо України, які реалізовують останнім часом. Стратегія номер один має назву «Тузла», стратегія номер два має назву «придбання енергетичних активів та інвестиції російського бізнесу в українську енергетику». Вибирайте». Отже, якщо Україна не хоче Тузли-2,-3-4 та Тузли-n, вона має кинутися в обійми та під захист пана Чубайса...

Але що ми знаємо про нього? У Росії нещодавно побачила світ книга «Невідомий Чубайс. Сторінки з біографії». Якщо вірити цій книзі, зазначає «Політком.Ру», він замахується на надмасштаб. «Претензії інтелігенції до Чубайса, — пише автор біографії, схваленої, до речі, самим Чубайсом, — це претензії до Бога». І далі в цьому творі можна знайти список інших показових комп ліментів. Чубайс — «практикуючий капіталіст-утопіст», але в ньому «багато від жорсткого радянського керівника, навіть від сталінського наркома». «Замах «залізного наркома» — справді більшовицький. Йому давай нове суспільство і нову людину!». Більш того, він «шокотерапевт, який не застосовує анестезію». А ще в колі підлеглих він має прізвисько «Старший Брат». Хтось із лідерів українських фінансово-політичних груп хоче бути молодшим?