Росія повертається за геополітичну шахівницю
Проте, за деякими даними, можна зрозуміти, що позиції всіх трьох основних учасників переговорів за певними дуже важливими пунктами мають великі розбіжності. Так, учора речник Пентагону Кеннет Бекон, повідомляє АП, заявив як про вирішену справу, що «в першій хвилі миротворців» до Косово вступлять американські морські піхотинці, а загальна чисельність американців у складі миротворчого корпусу становитиме не 4 тисячі, як планувалося раніше, а 7 тисяч вояків. Речник Держдепартаменту Джеймс Рубін заявив, що 50 тисяч натовців становитимуть «серцевину» миротворчих сил, командування яких буде єдиним (на Заході, крім того, звичайно, не кажуть, але цілком чітко дають зрозуміти, що очолять той контингент натовські «полководці»). Натомість Черномирдін заявив у Белграді, що російські миротворці в Косово в жодному разі не будуть підпорядковані НАТО. «Буде дві окремi (військовi) присутності в Косово — присутність НАТО і присутність Росії», — сказав російський екс-прем'єр.
У свою чергу, Югославія навряд чи погодиться на те, щоб у складі миротворчого контингенту були війська США, Франції, Британії чи Німеччини. Перший радник Посольства Югославії в Україні Мілівоє Лончаревич сказав кореспонденту «Дня» Наталі ВІКУЛІНІЙ : «НАТО проводить такий геноцид у моїй країні, завдало таких збитків. Як можна, скажімо, до сьогоднішнього ранку бути агресором, а по обіді — миротворцем? Це так виглядає новий світовий порядок?» Белград маніфестує своє бажання знайти компроміс із Черномирдіним — Ахтісаарі, але водночас не послаблює антиамериканської риторики. «Вони намагаються знайти рішення. Але тільки Бог знає, чи буде реалізовано їхні ініціативи. Країни НАТО, й головним чином США, насправді не дозволяють міжнародним посередникам знайти рішення, вигадують нові вимоги. Бо їм не потрібен мир, їм хочеться крові й попілу», — зазначив посол Югославії в Україні Гойко Дапчевич.
Таким чином, щодо складу та підпорядкування миротворчого контингенту в Косово можна виділити три позиції: протилежні — західну та югославську, і російську, яка виглядає як певний компроміс між ними. Можна зробити прогноз, що якщо принципової домовленості буде досягнуто вже найближчими днями, її положення найбільшою мірою відповідатимуть тому, що казав Черномирдін. Створення ж двох незалежних військових (миротворчих) адміністрацій у Косово, які відповідатимуть кожна за частину території провінції, фактично означатиме поділ Косово на дві частини — «сербську» та «албанську». Можна передбачити, що росіяни (можливо, із союзниками, але якими саме?) контролюватимуть північну частину Косово, війська країн Заходу — південну. Отже, хоча буде проголошено найширшу автономію Косово у складі Югославії та повернення біженців до своїх домівок, до «російської» зони етнічні албанці навряд чи повертатимуться (згадаймо лише повернення чи, точніше, неповернення грузинських біженців до контрольованої російськими миротворцями Абхазії).
Натомість суверенітет Белграда над «натовською» частиною Косово стане суто формальним — щось на кшталт «чеченського варіанту» в Росії.
Можливо, що таке рішення певною мірою влаштує всіх — і НАТО, яке вже переконалося, що безумовної капітуляції від Мілошевича не дочекаєшся, і президента Югославії, який зможе «зберегти обличчя» i, зрештою, припинити бомбардування, що знищують його країну, і навіть косоварів — ті з них, хто захоче повернутися в Косово, зможуть це зробити.
Але найбільше від такого розвитку подій виграє Росія. «Подвійний» візит Черномирдіна та Ахтісаарі до Белграда вже продемонстрував світові, що намагання деяких кіл Заходу вивести Москву з числа «великих гравців» світової геополітики успіхом не увінчалися. У Вашингтоні та Брюсселі були змушені визнати, що розв'язати чи навіть розрубати косовський вузол без участi Росії не вдалося. Отже, Америка та її союзники змушені будуть віднині більше рахуватися зі своїм «стратегічним партнером на Сході» — Росією. Чого не можна сказати про іншого «особливого партнера НАТО» — Україну. Намагання Києва відігравати активну роль у балканському врегулюванні успіхом не увінчалися. З причин як об'єктивних — все ж таки «вагові категорії» України та Росії дуже різні, — так і суб'єктивних — «миротворча ініціатива Леоніда Кучми» виявилася недостатньо розробленою і реалістичною, та й просувалася не належним чином.
КОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР
Парламент Союзної Республіки Югославія за зачиненими дверима переважною більшістю голосів схвалив план мирного врегулювання в Косово, розроблений Великою вісімкою. Проте це ще не означає негайного припинення війни. Адже фактично існує два плани — натовський і російський. І який саме з них схвалила югославська Скупщина, наразі незрозуміло.
