Росія стала для США «ворожим режимом»
Відносини між США й Росією, схоже, переходять в етап ворожих. Після гучної травневої промови віце-президента США Діка Чейні, з гострою критикою на адресу Москви виступив голова сенатського комітету з міжнародних справ сенатор-республіканець Ричард Лугар. Нагадаємо, що у Вільнюсі Д. Чейні звинуватив Кремль у використанні своїх величезних нафтових і газових ресурсів як «інструменти залякування й шантажу» з метою ослаблення сусідів.
Тепер на міжнародному «енергетичному саміті», що відкрився у Вест Лафайєті (штат Індіана), голова сенатського комітету поставив Росію разом із Іраном і Венесуелою на один щабель у списку «ворожих режимів». У своїй доповіді, присвяченій характеру нових «енергетичних загроз» національній безпеці США, Р. Лугар заявив, що «ворожі режими від Венесуели й Ірану до Росії використовують поставки енергії як засіб для тиску на своїх сусідів». Голова сенатського комітету зазначив, що енергія зараз стає найкращим видом зброї для тих, хто має її у своєму розпорядженні.
«Країни, які зіткнулися з припиненням подачі енергії або навіть просто із загрозою такого припинення, може охопити відчай, що збільшить шанси на виникнення збройного конфлікту, тероризму й економічного колапсу», — попередив Р. Лугар. Він закликав США терміново виробити нову загальнонаціональну політику у сфері енергоресурсів, щоб позбутися геополітичних загроз із боку багатих на нафту режимів.
У Росії відразу ж відреагували на виступ американського сенатора. Голова комітету Ради Федерації з міжнародних справ Михайло Маргелов назвав Р. Лугара русофобом, а його виступ особистою думкою. Зі своєї сторони російський сенатор зазначив, що саме Америка користується енергетикою як зброєю, підбурюючи, наприклад, країни Центральної Азії до прокладки нафто- й газопроводів в обхід Росії. М. Маргелов визнав, що в Росії добре розуміють значення нафти й газу як зброї, але «тримають його в піхвах».
КОМЕНТАР
Федір ЛУК’ЯНОВ, головний редактор журналу «Росія в глобальній політиці»:
— У відносинах між Москвою й Вашингтоном домінують проблеми, які постійно виникають і пов’язані з тим, що, відчувши свою неймовірну потужність завдяки неймовірній кількості грошей, які виникли з нафти й газу, Росія гадає, що може поводитися так, як вважає за потрібне та як їй вигідно. І при цьому Кремль не звертає особливої уваги на реакцію зовнішніх партнерів, у тому числі й США.
Російська зовнішня політика дуже сильно залежить від комерційних інтересів, від певних груп, компаній, великих держкорпорацій, і Росія вважає, що там де можливо заробити, там потрібно заробляти.
Навряд чи Росія є енергетичною загрозою США. Це пояснюється тим, що обсяги торгівлі енергоносіями з США невеликі. Америка не є важливим клієнтом для Росії, хоча потенційно могла би бути дуже важливим. Американці, починаючи від Діка Чейні, дуже багато говорять про шантаж, що Росія використовує енергетику в політичних цілях, приводячи приклади України, Грузії та Євросоюзу, який також зіткнувся з жорсткою позицією «Газпрому». Але цікаво, що сам Євросоюз відноситься до цього інакше. Таких заяв, як Чейні, Лугара, в Європі не роблять, хоча, здавалося б, їх це зачіпає насамперед. Але там якраз розуміють, що ситуація значно складніша, ніж бачиться з Вашингтона. Американці можуть робити такі заяви саме тому, що вони якраз від Росії не залежать, а Європа залежить і країни прилеглі до Росії також залежать. Тут виходить гра, що американці виконують функцію, яку мали б виконувати європейці, але бояться.
Буде дуже сумно, якщо Росія дійсно використовуватиме енергоресурси як зброю. Тоді головного збитку зазнає, у кінцевому результаті, Росія й «Газпром» як корпорація. Якщо ми пригадаємо Радянський Союз у період протистояння, холодної війни, то він ніколи в житті не змішував політику, ідеологію з енергетикою й бізнесом. Тому що він чудово розумів, що цього робити не можна. Якщо почати використовувати трубу як інструмент тиску, то через якийсь час усі прибутки або велика їх частина обрушаться. Тому що клієнти знайдуть той або інший спосіб обійти. А ось що відбуватиметься з цим товаром — незрозуміло. Те, що зараз робить Росія, як і раніше, свідчить про її істотну слабкість. Радянський Союз не використовував енергоресурси як зброю, у нього було багато інших інструментів. У Росії інших інструментів не залишилося, але спроба перетворити на таку зброю енергетику, врешті- решт, надто небезпечна. Причому для всіх і для країни, держави загалом і для «Газпрому» як компанії, яка намагається перетворитися на глобальну транснаціональну корпорацію.
Я вважаю, що Росія застосовуватиме по відношенню до України, як і до інших країн-сусідів, тактику граничного, максимально жорсткого прагматизму. Ми хочемо наші гроші й більше нам нічого не треба. А грошей ми хочемо стільки, скільки скажемо.
