Російський екстремізм і «українське питання»

У минулі вихідні в столиці Росії сталося дві знакові події: антинацистський мітинг на Пушкінській площі й закриття Бібліотеки української літератури. На перший погляд може здаватися, що ці події не мають відношення одна до одної. Насправді між ними існує прямий зв’язок. «Українське питання» виникло в сучасній Росії задовго до подій на Кавказі. І причому негативне ставлення відчувалось не лише з боку Кремля. І тоді російська інтелігенція не обурювалась, хоча ризик загострення національного питання у стосунках Москви з Києвом зростав.

Мітинг на Пушкінські площі, який було організовано як відповідь громадськості проти ксенофобії і недавніх заворушень на Манежній площі, продемонстрував, що в Росії є чимало людей, які не сприймають фашистську ідеологію і поблажливе ставлення влади щодо екстремістів, які розпалюють національну ворожнечу.

За даними організаторів мітингу, на Пушкінську площу прийшли близько чотирьох тисяч осіб. «Тут зібралися люди, які не мають наміру миритися з подіями, подіях в Москві 11 і 15 грудня. Я вважаю, що причиною заворушень у Москві став гній, який накопичився і вихлюпнувся назовні», — заявив один з організаторів акції письменник Віктор Шендерович. На мітингу зачитали лист актора Максима Віторгана, який закликав «прибрати коричневе лайно з площ наших міст». Актор при цьому відзначив, що слід пам’ятати, що учасниками націоналістичних акцій протесту є «наші діти, і ми їх так виховали». «Наша біда в тому, що ми дозволили владі розділити людей на своїх і чужих. Тож будемо відповідальні за те, що ми робимо і за те, що ми не робимо», — упевнений Віторган.

Тим часом, режисер Павло Лунгін вважає, що зараз в державі складний час: немає мети, немає ідеї, і це дратує людей. За його словами, у молоді немає майбутнього, а виникаючий націоналізм — це націоналізм відчаю.

Учасники мітингу скандували: «Росія для всіх», «Фашизм не пройде», а також «Сурков не пройде». А при вході на мітинг були встановлені стенди з фотографіями, зробленими на Манежній площі. Виставка називалася «Батьківщино, ти з’їхала глузду».

Добре що деякі росіяни продемонстрували активну позицію, взявши участь у антинацистському мітингу. Але стосовно закриття української бібліотеки прозвучав лише один голос. Нагадаємо, що Бібліотеку української літератури в Москві було закрито й опечатано 26 грудня. Відділ боротьби з екстремізмом МВС РФ під час обшуку бібліотеки 23 грудня вилучив понад 50 книжок для проведення психолого-лінгвістичної експертизи. Працівники міліції в електронному каталозі набрали слово «націоналізм» і вилучили всі видання, в яких було виявлене це слово. Як повідомив УНІАН, це, зокрема, книжки про митрополита Андрія Шептицького, про ОУН-УПА, про діяльність руху «Пора», а також примірники газет «Нація і держава», «Шлях перемоги», «Українське слово». У список також потрапило видання «Національна безпека України». А 24 грудня в бібліотеці пройшов другий обшук, внаслідок якого були вилучені жорсткі диски з комп’ютерів, а також читацькі квитки.

Цікаво, а якби російським слідчим провести подібний обшук у Центральних бібліотеках Москви чи загалом у Російській Федерації і задати на пошук теж саме слово, чи, наприклад, «фашизм», то скільки би літератури довелося вилучити з цих фондів. Скільки бібліотек у Росії можна було б на цій підставі звинуватити в екстремізмі.

Слід віддати належне деяким росіянам, які вступилися за українську бібліотеку. Зокрема директору багатопрофільного Центру творчості «Гуманітарний фонд Ірини Собяніної», кандидату педагогічних наук, магістру мистецтвознавства, члену Творчого союзу професійних художників Росії Ірині Собяніній, яка вважає необѓрунтованими звинувачення в екстремізмі на адресу Бібліотеки української літератури в Москві. «Звинувачення Бібліотеки української літератури в екстремізмі — це цілковита маячня. Екстремізму тут немає і бути не може. Звинувачення на адресу колективу бібліотеки та її директора Наталії Шаріної безпідставні. Звинувачення проти неї є нонсенсом і схожі на репресії 1937 року», — цитує УНІАН слова пані Собяніної. За її словами, діяльність бібліотеки є мирною і творчою, а висунуті звинувачення «просто смішні». Вона також зазначила, що її фонд уже впродовж чотирьох років співпрацює з бібліотекою і провів на її базі численні культурні заходи — дитячі концерти, виставки, виступи хорів та багато чого іншого.

Тож досить дивними виглядають дії російської влади. З одного боку, вона фактично закриває очі на дії екстремістів, фашистів, які реально вбивають або фізично розправляються з представниками національних меншин. А з іншого — чомусь загрозу почала вбачати в українській літературі, яка ніколи не використовувалась в якості підручників для здійснення революцій чи державних заколотів, переворотів.

Досить запізнілими виглядають заклики президента РФ Дмитра Медведєва жорстко придушувати будь-які спроби розпалювання міжнаціональної ворожнечі та заклики до заворушень. «Виникають конфлікти на міжнаціональному ѓрунті, їх загостренню сприяють політичні екстремісти і просто кримінальники. Для Росії міжнаціональні конфлікти смертельно небезпечні, вони підривають засади суспільства, підкреслив учора глава російської держави у виступі на засіданні Держради

Тоді виникає питання, а хто формував і підтримував, скажімо, молодіжний рух «Наші», який безперешкодно здійснював будь-які акції в центрі Москви, висловлюючи протести чи то проти політики попереднього українського керівництва, чи балтійських країн. Як результат, щонайменше, влада отримала події на Манежній площі, коли молодики ледь не взяли штурмом Кремль. Чому цей рух не вчили терпимості і толерантності до інших поглядів, національностей, релігійних переконань? Тим часом, усі добре пам’ятають, як російська влада постійно забороняла акції опозиції «31 стаття» конституції Росії, яка передбачає свободу зібрань.

Поки що акція Росія для всіх зібрала декілька тисяч. Можливо, багато хто побоявся погоди і прислухався до закликів влади не виходити на вулиці. Але можна бути певним, що крига скресла і ми в найближчому майбутньому побачимо в Росії становлення реальної опозиції, яка виступатиме за справжню, а не суверенну демократію і будуватиме Росію для всіх, а не лише росіян.

Для України важливо вчитися не лише на своїх, а й на чужих помилках, щоб їх не повторювати. Здається, зараз у нас все гаразд і немає проблем стосовно національного питання. Але ми знаємо, що в Україні, як і скрізь у світі, відбуваються демографічні зміни, міграція також торкається і нашої країни. Тому потрібно вивчати ці процеси, щоб бути готовими вчасно реагувати. А національне питання є досить складним і про це свідчать не лише події в Росії, але й в інших країнах. І демократичним силам України та Росії потрібно діяти в унісон. На жаль, поки що цього немає.

ДО РЕЧI

Українська опозиція оприлюднила заяви з вимогами до влади відреагувати на «ксенофобію» Кремля. «Наша Україна» висловила протест і вимагає офіційних пояснень з приводу інформації про закриття Бібліотеки української літератури у Москві. «Ця справа, в якій уже тривалий час панує солдафонська прямота у ставленні до національних громад, виходить за межі будь-яких внутрішніх справ Росії і є красномовним сигналом для України, Європи і всього цивілізованого світу. Ми вимагаємо від Міністерства закордонних справ України затребувати чіткі пояснення російської сторони щодо підстав дій правоохоронців у Бібліотеці української літератури та розуміння нею міждержавного виміру цієї справи», заявив голова політради партії Валентин Наливайченко. «БЮТ-Батьківщина» також вимагає від Віктора Януковича та МЗС «негайної адекватної реакції на дії російської сторони», — йдеться у повідомленні прес-служби БЮТ.

Лідер «За Україну» В’ячеслав Кириленко заявив, що закриття єдиної в Росії Бібліотеки української літератури в Москві — «недружній акт Кремля відносно України». «Тому партія «За Україну!» вимагає від Міністерства закордонних справ України висловити із цього приводу ноту протесту», — додав він.