Рух піде «у владу» і без Чорновола?
Найпростіше було з приміщеннями. Чорноволу дісталася штаб-квартира на площі Перемоги, а «гекачепістам» (як називає їх В’ячеслав Максимович) — секретаріат на вулиці Гончара. Адже голова секретаріату Богдан Бойко, хоч і усунутий Чорноволом від виконання обов’язків, обирався на цю посаду з’їздом. За твердженням Чорновола, охороняють це приміщення «хлопці Червонія» з пістолетами. Рух-прес теж поділили. Свої прес-релізи обидві сторони надсилають на однакових бланках.
Далі пішла боротьба за легітимність: кожна сторона намагалася звинуватити іншу в порушенні статуту. Засідання Центрального проводу, де більшість мають опоненти Чорновола, було призначено на суботу ще два тижні тому. Але на вимогу 24 своїх симпатиків у ЦП Чорновіл провід відмінив і наперед заявив, що всі ухвали будуть нечинними без його підпису.
«Якщо ваші збори, де представлені голови менше половини обласних організацій, справді приймуть рішення про скликання якогось з’їзду, то це буде рішення ініціативної групи організації, альтернативної Руху», — вів далі В’ячеслав Максимович. А його прихильники — рівно половина обласних організацій оголосили про проведення позачергового етапу 9-го з’їзду 7 березня, щоб усунути із ЦП бунтівників.
Тож цілком логічно, що в суботу 29 із 30 присутніх членів проводу насамперед оголосили таку ініціативу позастатутною. На 28 лютого вони призначили 10-й з’їзд (тобто делегати обиратимуться наново: за пропорційною квотою, — щоб уникнути переваги прихильників Чорновола). Серед інших питань розглядатиметься і питання про перебування В.Чорновола на посаді голови. Сам В’ячеслав Максимович упевнений, що хоча на цю посаду спершу буде голосуватися Костенко, але в розкольників є кілька кандидатур, тож вони між собою не дійдуть згоди.
Від керівництва фракції п. Чорновола офіційно усунули вже в суботу. Спершу ЦП змінив положення про фракцію: тепер провід, а не голова затверджує рішення фракції. Потім фракція обрала головою Юрія Костенка, а провід тут же його затвердив. Оскільки серед «ГКЧП» дуже доречно опинився і голова контрольно-ревізійної комісії партії Олександр Чорноволенко, він на місці авторитетно заявив, що все було законно (щоправда, довелося визнати, — в заяву тридцяти депутатів про недовіру голові фракції вкралася приписка: тридцятим був Іван Драч, якого, як відомо, делегували в дружню фракцію «Реформи-центр»). Чорновіл каже, що до півночі чекав, коли йому на підпис принесуть ухвалені в суботу рішення проводу. Провід, зважаючи на кількаразові відмови голови підписувати ухвали ЦП і фракції, обійшовся без нього. Чорноволівська частина фракції — 17 чоловік — уже намагається зареєструватися як окрема фракція. Утім, назвою, зрозуміло, ніхто не поступиться.
Юрій Костенко чомусь упевнений, що фракція буде одна. Більше того, вона почне створювати навколо себе національно-демократичний блок — щось, на кшталт Народної ради в першому українському парламенті. Георгій Філіпчук (не визнаний Чорноволом координатор фракції) вважає, що Рух «має не проповідувати стиль боротьби за трибуну й мікрофон, треба, щоб навпаки, ми сиділи в президії», «не бути у вічній конструктивній опозиції, а йти до влади». Іван Заєць прямо сказав, що Рух ставить собі за мету стати партією влади. Враховуючи ситуацію в «Громаді», рухівці вважають цілком реальним створення «конструктивно-реформістської» більшості в парламенті.
Далі планується визначити єдину кандидатуру на президентські вибори від національно-демократичних сил. Кандидат від Руху Геннадій Удовенко залишився із Чорноволом. Провід заявив про підтримку попереднього рішення з’їзду про кандидатуру на виборах, хоч Удовенко і проігнорував запрошення проводу. Імовірно, це питання також розглядатиметься 28 лютого. Г.Філіпчук каже, що Удовенка поважає, але ця кандидатура навряд чи об’єднає і Рух, і національно-демократичні сили загалом. Чорновіл стверджує, що «заколот» у партії пов’язаний насамперед із наближенням президентських виборів. Більше того, Чорновіл стверджує, що Кабмін («деякі віце-прем’єри») виплачує зарплату розкольникам, а 40 тисяч доларів щомісяця одержує від уряду інший (не Удовенко) потенційний кандидат від Руху.
Невирішеним в опозиції залишається й питання, що робити із Чорноволом. Його опоненти, попри все, виявляють повагу до нього. Черняк заявив, що «Чорновіл має великі заслуги перед Рухом та Україною». Філіпчук — що образи ніхто не персоніфікуватиме, Заєць — що із Чорноволом будуть домовлятися. Поки бунт зрів під килимом, планувалося на звітно-виборному з’їзді зробити його «почесним головою» партії (як Л.Лук’яненко в УРП) — на знак поваги до його заслуг. Проте Чорновіл перейшов межу: вилив на опонентів увесь компромат, який у нього був (можливо, і якого не було, — теж). Окрім звинувачень у підпільній роботі він розповів і про зникнення 4 тисяч гривень із шухляди заступника голови секретаріату після захоплення приміщення бунтівниками, і про те, що Олександра Ткаченка «зробив» Костенко (мовляв, під час обрання керівництва ВР той відмовився від варіанта Бандурка — Медведчук — Костенко, хоча Медведчук і обіцяв через свої важелі забезпечити необхідні 226 голосів). Розповів Чорновіл і про мільйон доларів, який обіцяв Олег Іщенко —«газонафтова акула» за усунення Чорновола з посади голови партії.
Якщо навіть ні на кого не подадуть до суду за образу честі та гідності, зрозуміло, що тепер шляху до примирення немає, буде два з’їзди, в Русi може виявитися два керівники. Тепер печатка залишилася в Бойка, а підпис голови, зрозуміло, в Чорновола. Це дуже схоже на початок уже відомого сценарію: як свого часу в СДПУ Онопенка й Буздугана, ХДПУ Журавського й Стретовича, ДемПУ Яворівського й Антоньєвої. В результаті, як слушно зауважив Чорновіл, Рух може не пройти навіть перший етап передвиборної кампанії, коли треба буде зібрати мільйон підписів на підтримку свого кандидата.
