Ринок на крові
Базари входять до п’ятірки найбільш криміналізованих секторів економіки
ЛЬВІВ: ПРОПОЗИЦІЯ, ВІД ЯКОЇ ВАЖКО ВІДМОВИТИСЯ
У Львові скоєно два вбивства підприємців. Як уже повідомляв «День», біля власного помешкання 8 куль із пістолета «Люгер» обірвали життя директора ринку «Південний», 42-річного Володимира Семенюка. Вбитий був «правою рукою» колишнього керівника ринку, народного депутата України Петра Писарчука. Один із працівників «Південного», який побажав залишитись інкогніто, стверджує, що незадовго до вбивства Семенюка Писарчукові неодноразово пропонували продати ринок. Тому не виключено, що смертельна розправа з його теперішнім керівником мала б змусити власників продати своє прибуткове підприємство. Про ймовірність зовсім не віртуального тиску на пана Писарчука свідчить те, що перед вбивством Семенюка невідомі зловмисники підпалили автомобіль доньки народного депутата Анастасії. Сам він пов’язав цей підпал із замахом на його власне життя, який стався в грудні 2000 року. Тоді злочинець важко поранив Писарчука в обличчя пострілами із пістолета і лише чудом він залишився живим. Тепер він стверджує, що підпал автомобіля доньки безпосередньо пов’язаний із замахом на його життя. «Напередодні в Києві, — продовжує він, — я мав зустріч із заступником генерального прокурора з приводу розслідування справи стосовно замаху на моє життя. У мене скаладається враження, що слідчі намагаються не розкрити цей злочин, а спростувати мої свідчення про підозрюваних, а львівський криміналітет дізнався про мій візит у Генпрокуратуру раніше, ніж я приїхав до Львова. Мені байдуже, як на це відреагують правоохоронці, але мушу сказати, що більшість працівників тутешнього управління боротьби з оргзлочинністю стали «дахом» для бандитів».
На ці слова народного депутата правоохоронці відреагували миттєво. Черговий раз вони взяли під варту Богдана Сімка, якого кілька раз затримували за підозру у замаху в 2000 році на Петра Писарчука. Більше того, з посади начальника львівського УБОЗу звільнено полковника Володимира Кучера — за незадовільну роботу очолюваного ним управління. А кількома днями раніше, одразу ж після підпалу автомобіля доньки Писарчука, всіх членів його родини взяли під посилену охорону бійці «Беркута». Але його друг, Володимир Семенюк, від охорони відмовився...
Взагалі-то із деяких львівських ринків, які нині вважаються економічно успішними, «Південний» з часу свого заснування перебував під пильною увагою як офіційних владних, так і кримінальних структур. Скажімо, деякий час назад цьому торгівельному підприємству не давала спокою міська влада, звинувачуючи керівництво ринку, зокрема, в самовільному захопленні території. Та, мабуть, коли тодішній його директор Петро Писарчук владнав усі протиріччя з міськвиконкомом, «Південному» на деякий час дали спокій.
Але після того, як ринок піднявся на ноги, ставши першим на Львівщині сучасним торгівельним підприємством з масою робочих місць, коли сюди потягнулись покупці ледь не зi всієї області, такий ласий шматок, зрозуміло, просто не міг залишитися поза увагою місцевого криміналітету. Але ж знов таки, проти злочинного «даху», який, до речі, «нависає» над усіма прибутковими ринками Львова, категорично повстав Петро Писарчук. Він відмовився від «послуг» одного із місцевих злочинних угрупувань, які зазвичай надають їх у вигляді так званої охорони та безпеки, і створив власну охоронну службу. Це, звичайно, не сподобалося кримінальним лідерам, і вони оголосили Писарчука таким, який живе не за «поняттями». Згодом він за це мало життям не поплатився.
Що на львівських ринках і базарах панує криміналітет, ні для кого в місті, здається, не секрет. В тому числі і для працівників правоохоронних органів, на чиїх очах, майже не криючись, орудують «кидали», кишенькові злодії, валютні міняли та бригади рекетирів. Та вже якось так очевидно склалось, що ніхто з «козаків-розбійників» ніяких особливих застережень щодо цього своєрідного мирного співіснування не мав і не має, і ринки бунтів проти активного криміналітету та правоохоронного нейтралітету не піднімали. Першим на «стежку війни» із бандитами став Петро Писарчук. Колишній, до слова, комсомольський функціонер, який у перші роки незалежності свій бізнес розпочав з нуля, а потім став ще й успішним підприємцем. Як раніше, так і тепер, він ніяк не міг змиритися з тим, що криміналітет вважає за потрібне «опікуватися» ринком і наживатися на ньому. А місцеві чиновники теж не проти того, аби отримувати з «Південного» мзду у вигляді грошей, харчів і навіть предметів туалету.
Але до чого ж тут Семенюк? Так, після обрання Петра Писарчука народним депутатом України посаду директора «Південного» посів саме перший, бо був його найбільшим соратником і другом. Проте, стати комусь на перешкоді Семенюк навряд чи міг. Як стверджують його співробітники, це була неконфліктна, комунікабельна людина, яка так і залишилася керівником місцевого масштабу, — останнє слово в важливих справах завжди залишалося за Писарчуком. Він, до речі, вважає, що, забравши життя Володимира Семенюка, злочинці цілили саме в нього. «Я не вважаю, що в когось є велике бажання прибрати до рук ринок «Південний», але я клянуся пам’яттю мого друга, що це підприємство ніколи не буде підпорядковуватися криміналітету», — наголошує Писарчук. Він також вважає, що «цього вбивства не було б, якщо б обласна прокуратура ретельно розслідувала попередню справу — замах на моє життя». Свого часу, між іншим, він називав прізвище нападника, вказував і на замовників злочину. Даремно — справа протягом року «мертвим вантажем» пролежала в прокуратурі Залізничного району, потім — в обласній прокуратурі... Стосовно версій щодо вбивства Семенюка, який, до речі, виконуючи обов’язки директора ринку, акцій цього підприємства не мав, то Петро Писарчук не виключає, що його могли вбити і через політичну активність народного депутата. Бо, за його словами, він протистоїть позиції деяких нардепів зi Львівщини, які розпочали «війну» з Медведчуком. (Сергій Медведчук очолює ДПА на Львівщині). «Коли Ющенко був прем’єром, а Червоненко — головою держкомрезерву, їм вдалося приватизувати колишнє державне автопідприємство Совтрансавто, назвавши його «Орлан-Трансом», а зараз несплату мільйонів податку вони переводять в політику, — каже він. — Їхньою фірмою навіть зацікавився Інтерпол, а вони пікетують податкову адміністрацію. Треба міняти закони, податкові правила, а не воювати з Медведчуком». Писарчук також нагадує, що свого часу група депутатів львівської міськради конфліктувала з адміністрацією «Південного» з приводу виділення земельної ділянки під будівництво ринку. «Їм треба було дати хабаря, а ми діяли за законом. Не раз нам погрожували, що ринок заберуть у комунальну власність. Отже, я не виключаю, що дехто в будь- який спосіб хоче прибрати «Південний» до своїх рук», — припускає Писарчук.
Тим часом кількома днями раніше постріли також прозвучали в одному із будинків по вулиці Конотопській у Львові. Тут чотирма пострілами із зброї калібру 5,6 мм біля власної квартири застрелено 50- річного директора ТЗОВ «Еффа-Львів» Олександра Лехновича. Він був також успішним підприємцем, а його туристична фірма мала офіційний статус ділера з продажу та оренди помешкань на курортах, які входять до міжнародної клубної системи RCI. Ця система передбачає для клієнтів можливість на канікулярний період придбати у власність житло на всіх світових курортах.
Багато із львівських бізнесменів не виключає, що вбивствами Семенюка та Лехновича розпочато черговий етап кримінальної війни за перерозподіл власності найбільш успішних приватних львівських фірм.
Юрій КРІЛЬ, «День»
ХМЕЛЬНИЦЬКЕ «ОБ’ЄДНАННЯ IМЕНI ГОРБАЧОВА»
Уздовж вулиці Львівське шосе у Хмельницькому, де, як кажуть у народі, ні пройти ні проїхати, — аж 20 речових ринків. На 18 гектарах обслуговують трудящих 14 тисяч крамарів, названих «робітниками об’єднання ім. М. С. Горбачова».
Ці самостійні «виробничі підрозділи», ринки, мають своїх власників. Чи то на щастя, чи то на лихо собі й дітям. «Ринок, як айсберг», — якось глибокодумно заявив у розмові з кореспондентом «Дня» директор АТ «Сардонікс» Іван Вознюк. «Сардонікс» — це ринок. Я й досі не можу збагнути, що саме означає це порівняння скопища яток, розмаїття звезеного з усього світу краму на ділянці суходолу з плаваючою брилою льоду в океані. Тут розбиваються серця і надії? Або, як співається у відомій пісні, за туманом нічого не видно?..
У ці дні І. Вознюк з певних причин стає потроху публічним політиком на провінційних обріях. Він висловлює з різних трибун деякі свої спостереження. Як от: відсотків з 80 товарів на ринку — то імпорт, завезений через «вікна» на митних кордонах. Якщо тільки ці «вікна» позачиняють, то Хмельницький загубить славу торгового міста.
Про «Сардонікс» згадав для «Дня» головний податківець області Володимир Король: «Вважаємо, що міська влада незаконно звільнила цей підрозділ від сплати ринкового збору. Тому торік поза бюджетом опинилося 1239 тисяч гривень, за дев’ять місяців цього року — 1424 тисячі гривень. Ще — 17 тисяч гривень плати за землю, від якої «Сардонікс» також звільнено». Надії податківців на те, що їм колись таки вдасться позбавити «Сардонікс» оцих пільг, відкочуються від вибудуваної владою стіни, як морські хвилі від берега. Одначе вони кидають на той айсберг нові й нові «кораблі» із звернень, вимог, актів і т. ін. Голова ОДПА Володимир Король додає, що не лише «Сардонікс» «зогрітий ласкою».
Одначе і «айсберги» іноді розбиваються. Десь із рік тому «вдарилися у біги» брати Б., власники ринку «Норма». «Одного з них уже затримали і запроторили до камери попереднього ув’язнення. Їх звинувачують у тому, що за одне торгове місце брали по п’ять-шість тисяч американських доларів. Вважаємо, що це — хабарництво. Адвокати працюють, начебто вже довели, що це — шахрайство, за яке менший строк дають», — повідомив для «Дня» перший заступник начальника управління МВСУ у Хмельницькій області Іван Бондар.
Поки працюють слідчі і адвокати, крамарі «Норми» звертаються в епістолярному жанрі до ОДПА, сповіщають, що ринковий збір як ішов, так і далі йде до чиєїсь кишені. Полковник міліції Іван Бондар продовжує: «У тіньовому обігові на речових ринках — десятки мільйонів доларів. Відкривають нові ринки й знову беруть хабарі. Може, знову когось посадять до в’язниці... На ринках — контрабандний крам...» «З незаконного обігу вилучено від початку цього року на 1,5 мільйона гривень товарів», — повідомив головний податковий міліціонер області Микола Козловський.
Вавілон-21 вздовж вулиці Львівське шосе — тяжкий головний біль для міліціонерів, податківців, пожежників. Тут чи не щодня — ДТП, крадіжки, пограбування, рекет, пожежі.
У березні цього року на речових ринках Хмельницького побувала голова Дежкомпідприємництва Олександра Кужель. Заявила на прес-конференції, що повертається додому з найсумнішими враженнями: робочі місця крамарів не впорядковано, до ринків немає нормальних під’їздів...
Десь у будівлі міської ради якось дозріла ідея — побудувати за Хмельницьким найсучасніший торговельний комплекс. З мотелями, ресторанами, паркінгами і т. ін. На 55 гектарах! «Один з авторів цієї ідеї підрахував, що тільки від «переселення крамарів» у кишеню покладе 1250 тисяч доларів США. Отак: узяв калькулятора і підрахував — я на власні очі бачив», — говорив у хвилини одкровення кореспондентові «Дня» заступник міського голови Іван Федоров. Далеко не всім, хто сьогодні трудиться в «об’єднанні імені Горбачова» вдасться одержати там, за містом, нове робоче місце. Поки що ринки рятують місто: люди зайняті, пристосовуються до нового життя, щось і до бюджету перепадає. Але «потрібна модель соціально-економічного розвитку Хмельницького, що передбачала б поворот до виробничої сфери», — вважає голова ОДПА Володимир Король.
