Саміт як свято неформальності

Одна з запланованих зустрічей Кучми — з президентом Молдови Володимиром Вороніним. Він нещодавно, як передав Інтерфакс, відзначив ознаки покращення відносин з Україною, що могло б вплинути на відновлення переговорів з Придністров’ям. Воронін вважає, що неформальна зустріч у Казахстані могла б допомогти зняти існуючу взаємну недовіру «з деяких питань». З боку українського керівництва заяв щодо ознак покращення відносин поки що не було. А «взаємна недовіра» була пов’язана з тим, що, як вважають у Києві, молдавське керівництво звинуватило Україну в сприянні контрабанді з Придністров’я й було б не проти за допомогою спільних митних постів на українській території натиснути на Тирасполь. У Києві звинувачення відкинули, а прагнення використати себе для тиску на Придністров’я не сприйняли. Зараз же Вороніну є чим поділитися і з точки зору загальної ситуації в країні, коли комуністичне керівництво явно програє психологічну війну «прорумунській» опозиції, а Тирасполь фактично не сприймає нинішнє керівництво республіки як партнера на переговорах про врегулювання.

Президенти, очевидно, обговорять і можливості «інтернаціоналізації» миротворчого корпусу в Абхазії, який діє під егідою СНД, але складається тільки з росіян. Про розширення складу корпусу миротворців напередодні зустрічі президентів домовилися міністри оборони країн СНД. Оскільки сьогодні Москва цю ідею принаймні офіційно підтримує, вона має шанси на реалізацію.

Крім цього, Нурсултан Назарбаєв сподівається, що побачить усіх своїх колег з СНД на засіданні Євразійського економічного форуму, на який запрошено, зокрема, керівників Світового та Європейського банкiв.

Зустріч президентів неформальна, тож зайвої помпи не очікується. Конкретних зрушень — теж. Кожна країна давно вже сама собі обирає шляхи й методи розвитку, і в кожному з випадків СНД виглядає не більше як традицією. Або як клуб, який час від часу просто збирається.