СДПУ(оновлена)

Соціал-демократи об’єднані, мабуть, найбільш смиренно з усіх помітних учасників виборчих перегонів сприйняли свою поразку. Вони не звинувачували нікого у фальсифікаціях, не вимагали перерахунку голосів. Натомість — через три дні після виборів лідер СДПУ(О) Віктор Медведчук та його заступник Юрій Загородній подали у відставку зі своїх партійних посад у зв’язку з тим, що «Опозиційний блок НЕ ТаК!», до складу якого входили есдеки, набрав трохи більше 1% голосів виборців. Політолог Михайло Погребинський, якому приписували тісну співпрацю з об’єднаними соціал-демократами, в одному з своїх останніх інтерв’ю заявив, що доля цієї політичної сили залежатиме від того, як оцінять те, що сталося, лідери партії, наскільки вони зможуть переформатувати свою політичну структуру. Схоже, певні висновки вже зроблено. Більше того — секретаріат СДПУ(О) фактично прийняв рішення про переформатування партії. Про це розповів «Дню» лідер фракції СДПУ(О) у Верховній Раді четвертого скликання, перший президент України Леонід Кравчук. Докладніше — в інтерв’ю з політиком.

— Соціал-демократична партія України (об’єднана) залишилась поза парламентським процесом. Що ви збираєтесь робити?

— Проаналізувавши ситуацію, яка склалася під час парламентських виборів, а також післявиборчу ситуацію, секретаріат СДПУ(О) вирішив визнати роботу партії в цих умовах незадовільною. Ми не врахували нові умови розвитку України, і це, власне, й призвело до поразки на виборах. Тому для подальшого визначення ролі та значення партії в Україні було вирішено створити робочу групу на чолі з Віктором Медведчуком, яка повинна розробити концепцію реформування партії. В концепції мають бути відображені організаційні, політичні та ідеологічні засади діяльності партії та умови її переходу до партії нового типу. Це повинна бути партія парламентського типу.

— Поясність, будь-ласка, що мається на увазі?

— Зазвичай партії працюють постійно, в тому числі і у міжвиборчий період — створюють апарати, первинні організації. Так, як колись Комуністична партія працювала, незалежно від того, є вибори, чи немає. Партії парламентського типу (я вивчав відповідний досвід Великобританії) згортають після виборів свою роботу, працюють тільки в парламенті. А при оголошенні нових виборів партія знову розгортає свою діяльність, аналітичні групи, партійну пресу, співпрацює зі ЗМІ, тобто використовує всі можливості, щоб донести свою програму, свої цілі до виборців.

Також ми плануємо, що оновлена партія існуватиме на засадах самоокупності.

— А це що означає?

— Знову ж таки, зазвичай центральні органи партій утримують місцеві осередки, їхній штат — вони виплачують зарплати, оренду приміщень і т.і. А самоокупність означає, що ті, хто вступають до партії, платять внески, проводять заходи комерційного характеру, заробляють гроші і виплачують зарплати людям, які виконують ту чи іншу роботу. А центральні органи не фінансують місцеві органи партії, принаймні не роблять це систематично і системно, на постійній штатній основі.

— Хто входить у робочу групу, яка розробляє концепцію оновлення партії?

— Як я вже сказав, Віктор Медведчук очолює групу. Окрім того, в цій групі Володимир Заєць, Вадим Місюра, Загородній...

— А ви?

— Я ні, я ж не входжу до складу секретаріату. Секретаріат складається з голови партії та його заступників. А я не заступник. Я є присутнім на цих зібраннях як керівник фракції, а також як член політбюро.

— Якщо оновлена партія буде партією парламентського типу і, за вашими словами, працюватиме тільки в парламенті, то чим вона займатиметься п’ять років до наступних виборів?

— Наша партія зараз не бере абсолютно ніякої участі в управлінні країною. Опозиція ж не тільки в парламенті може бути — опозиція є і позапарламентська, суспільно-політична. Адже пройшло в парламент лише 5 партій і блоків із 45. І що робити партіям і блокам, які не потрапили до парламенту? Вони ж якось повинні працювати зі своїми виборцями.

Адже якась частина людей всі ці партії і блоки, що залишились за стінами Верховної Ради, підтримує. Загалом, якщо все добре підрахувати, виявиться, що за ті партії і блоки, які пройшли до парламенту, не проголосувала навіть половина населення.

Тому наша партія буде працювати. Ми на з’їзді визначимо основні напрями роботи в сьогоднішніх умовах. Скажімо, ми будемо розгортати роботу через ЗМІ, через створення аналітичних груп, які будуть аналізувати ситуацію в країні та доносити її до громадян різними шляхами — через «круглі столи», прес-конференції, зустрічі з інтелігенцією. Будемо розповідати про наші плани. Ми вважаємо, що наше нинішнє опонування владі не може бути таким жорстким, як це було під час виборів. І не вважаємо, що основна задача нашої партії — це шельмувати владу. Ми будемо пропонувати альтернативні програми, альтернативні законопроекти, рішення. Будемо показувати, що рішення, прийняті владою, є неефективні з таких-то конкретних причин. Тобто це буде конструктивна критика. Скажімо, з 27 березня влада нічого не говорить про Україну — тільки про власне самоустаткування. Дивно слухати заяви на кшталт: «Давайте всі об’єднаємося, створимо єдину владу». У мене у зв’язку з цим запитання: в Конституції записано, що уряд має внести до Верховної Ради основи внутрішньої і зовнішньої політики. До прикладу, вносить уряд Януковича такі засади на розгляд парламенту. Але вони ж, згідно з програмними засадами Партії регіонів, діаметрально протилежні до поглядів «Нашої України». По якихось питаннях компроміси, звичайно, можна буде знайти. Але як щодо всього іншого, наприклад, щодо питання двомовності, церкви, вступу до ЄЕП? Це принципові питання. У США у правлячої партії та опозиційної немає розбіжностей щодо стратегічного курсу держави. Вони можуть сперечатися про права сексуальних меншин, про рівень податків і т.ін. А як об’єднатися українським партіям і блокам на основі їх діаметрально протилежних поглядів? Хтось має змінити ці погляди чи як?

— Ви зазначили, що СДПУ(О) не врахувала нові умови розвитку України, і це, власне, й призвело до поразки на виборах. А які саме умови не були враховані?

— Десять років правління Леоніда Кучми створили відповідну духовну, економічну і політичну ситуацію в Україні. Частина людей підтримувала той курс, який був визначений президентом Кучмою, особливо в економічній сфері. Тим більше, що економічна політика колишньої влади давала певні позитивні результати — це факт. Але президентські вибори і «помаранчевий» Майдан здійснили великий струс у свідомості людей. Значна частина українців по іншому подивилися на владу, на її функції, на її відповідальність перед народом, на взаємозв’язок суспільства із владою. Раніше ці питання не порушувались так сильно, все йшло в певному руслі, а тут раптом вилізло на поверхню, перевернуло свідомість населення. І ми не врахували ці зміни. Не врахували прагнення людей жити інакше.

Скажімо, 13% людей, які проголосували за «Нашу Україну», ще вірять, що ця сила може змінити ситуацію в Україні. Та частина виборців, яка проголосувала за БЮТ, вважають, що «Наша Україна» зрадила Майдан і що саме Юлія Тимошенко є носієм тих ідей, які зародилися під час революції. Настрої комуністичного електорату відомі. А Партія регіонів виплила на хвилі ще президентських виборів. Її виборці вважали, у 2004 році їх незаконно обділили, і вони вирішили взяти реванш у 2006-му. В той же час, виборці не захотіли, щоб об’єднані соціал-демократи брали участь в управлінні країною. Основна причина — це те, що СДПУ(О) і її лідери несли на собі дуже великий тягар минулого. І їх відповідальність за те, що було, і навіть те, що є, на думку більшості населення України, дуже велика. А наші партійці жили в основному реаліями 2002 року. Я спілкувався з секретарями обкомів, і вони говорили: у 2002 році ми взяли 6% на виборах, і менше ми просто не можемо мати. Виявилося, можемо.

Окрім того, ми не врахували той «беспрєдєл», який робить зараз демократична влада. Я дивлюся зараз на всю ту комедію, яка відбувається навколо створення владних структур, коаліцій — це дитячий садок. Кожен день хтось виходить і щось заявляє, і в цьому вирі важко знайти хоч якусь логіку і послідовність. Адже в чому суть проблеми? У європейських державах парламентського типу після виборів формує уряд та політична сила, яка набрала більше голосів. Вони повинні зараз сказати, що таким лідером у «помаранчевій» коаліції є Юлія Тимошенко. Як вони до неї ставляться — не має значення. Має значення, як до неї ставляться виборці. Вони ж хочуть, щоб вона була в коаліції, але не претендувала на прем’єра. І не розуміють простої речі: якщо ви взялися за європейську модель, то слідуйте логіці цієї європейської моделі. Вони могли б створити цю коаліцію вже на другий день після виборів. Але тут «і хочеться, і колеться, і мамка не велить». Взяли 13%, а хочуть керувати державою. І починають щось розкручувати, перевертати, хитаються зліва- направо, вперед-назад... Це ж посміховище для світу. Якщо вже так не хочуть прем’єра Тимошенко, то хай би сказали: хоч Юлія Володимирівна і взяла 23%, ми їй не довіряємо, вона не здатна керувати країною, і ми або проголошуємо нові вибори, або об’єднуємось із Партією регіонів. Але треба знати, що тоді прем’єром буде Янукович, а не Юрій Іванович (Єхануров. — Ред. ) чи ще хтось. Але ж ні, теж не погоджуються. Таке враження, що вони хочуть взяти можливих партнерів «ізмором». А насправді, беруть «ізмором» виборців, котрим вже набридло спостерігати за цими забавками в коаліцію.

— Леоніде Макаровичу, оновлення СДПУ(О) полягатиме в переформатуванні програми та принципів діяльності партії чи будуть і кадрові зміни?

— Основою програми партії залишиться соціал-демократична ідеологія. Щось, можливо, підкорегується, уточниться, розвинеться відповідно до набутого нами досвіду на президентських і парламентських виборах, досвіду наших помилок і правильних кроків.

Що ж стосується кадрових змін, то усі ті люди, які працювали в центральних органах СДПУ(О) не можуть працювати в новій партії. Це має бути партія нового типу і люди нового типу. Бо як тільки хтось з’явиться в керівництві оновленої партії зі старої когорти, то всі одразу ж скажуть: о, знайомі лиця, а кажуть — нова партія.

— Але старі лідери у лавах самої партії залишаться чи ні?

— Я залишаюсь членом партії. Може, партійні квитки обновлять, якщо назва партії зміниться.

— Ініціативу по референдуму щодо вступу України до НАТО та ЄЕП СДПУ(О) буде доводити до логічного завершення?

— Обов’язково. Справа вже на завершальному етапі. Щоправда, в деяких областях якісь проблеми з підписами виявили, начебто, прокуратура цим займається. Я не виключаю, що якісь помилки кимось із ініціативних груп по збору підписів були допущені. Якщо знайдуть винних, то хай ними займаються правоохоронні органи. Однак у нас зібрано понад 4 млн. підписів замість обов’язкових трьох мільйонів. Тобто у нас великий запас. Ми всі свої плани, які оприлюднені та які ми вважаємо важливими для України, будемо здійснювати.