Що буде з гривнею?
Забезпечення стабільності грошової одиниці Конституція України визначає як основну функцію Національного банку України. Слід сказати, що нинішній глава НБУ Володимир Стельмах встановив у цьому плані справжній рекорд — ще ніколи до нього гривня так довго не демонструвала стабільність відносно долара. Цифру 5,05 сьогодні, схоже, знають усі — від старих на лавках до першокласників, які ще лише освоюють ази арифметики. І це при тому, що основні принципи грошово-кредитної політики України на 2007 рік передбачають для курсу гривні коридор 4,95—5,25 грн/$1. Можна довго сперечатися щодо того, добре це чи погано й для кого. Але факт залишається фактом: досі глава Нацбанку залишався вірним Конституції, звузивши згаданий коридор практично до нуля.
Нині часи й влада міняються. Чи не позначиться це на поведінці Нацбанку? Він у нас, згідно із законом, незалежний, але, як підкреслив Стельмах на нещодавній зустрічі з журналістами, насправді це далеко не так.
Цікаво, що буквально напередодні згаданої прес-конференції в Нацбанку він опублікував на своєму сайті результати чергового опитування керівників українських підприємств. Відповідно до нього, інфляційні очікування ділових кіл в Україні в третьому кварталі 2007 року зросли (78,5% учасників опитування зазначили, що на зростання споживчих цін визначальним чином, як і раніше, впливає політична ситуація), а от очікування курсової стабільності послабшали. Частина респондентів, які чекають збереження курсу гривні до долара, зменшилася до 65,7% проти 74% у другому кварталі.
Певний внесок у такі настрої зробив і сам глава Нацбанку, коли заявив журналістам про існування об’єктивних передумов для посилення гривні. Мовляв, долар на світових ринках уже тривалий час падає, і нам слід було б укріпити гривню. У цей момент всі чекали, що Стельмах скаже, чому цього насправді не можна робити. Але він обмежився заявою про те, що визначення оптимального курсу має враховувати реакцію економіки, й перейшов до іншого питання. (До речі, це була практично друга прес- конференція глави НБУ за весь час його роботи в нинішній каденції, й вирізнялася вона тим, що прес- служба заздалегідь збирала питання від журналістів. Зачитуючи їх, шеф Центробанку плутався й мимрив щось собі під ніс, що викликало у колег саркастичну посмішку). Щоправда, стосовно іншого дієвого інструмента своєї регуляторної політики Стельмах висловився більш визначено. За його словами, облікова ставка мінятися не буде, оскільки вплив монетарної активності Національного банку на динаміку зростання цін незначний.
А от вербальний вплив висловлювання глави НБУ на цінову ситуацію в країні важко перебільшити. І він, схоже, не врахував цього чинника. Інакше не став би робити заяв, які можуть підхльоснути інфляцію, тоді як уряд намагається зробити все можливе, щоб її стримати. «Якщо в четвертому кварталі інфляція залишиться на рівні минулого року, що найбільш імовірно, то інфляція за підсумками року виражатиметься двохзначною цифрою», — сказав Стельмах і однозначно висловився проти антиінфляційних заходів уряду, що передбачають адміністративне втручання. Тим часом, експерти «Дня» зазначають, що такий підхід характерний для так званих ринкових романтиків, тоді як у цивілізованих країнах уряди в разі необхідності стримати інфляцію вдаються до найрізноманітніших, зокрема й адміністративних, заходів. Стельмах же повідомив, що Нацбанк не був згоден з офіційним прогнозом уряду щодо інфляції 2007-го та 2008 років й інформував Кабмін про свої розрахунки.
Схоже, голова Нацбанку, котрий є кандидатом у парламентарії від блоку НУ-НС, уже теж певною мірою відчув себе політиком і відійшов від позиції співпраці з урядом, на якій стояв до цього. Щоправда, єдине чітке формулювання, що прозвучало з його вуст, полягало в тому, що він «ні за яких умов не перейде на постійну роботу до Верховної Ради». У принципі, таку позицію можна було б вітати з урахуванням підсумків попередньої роботи Стельмаха.
Але послухаємо, як він відповідав на настирливі запитання журналістів щодо передвиборних обіцянок БЮТ про погашення всього за два роки знецінених внесків населення в Ощадбанку СРСР. Стельмах сказав, що не може оцінити реальність такої ініціативи, оскільки поки не має у своєму розпорядженні даних про механізми реалізації такого кроку. Він також назвав найуспішнішим роком української економіки 2005 рік (2,7% зростання ВВП). Схоже, голова Нацбанку навмисно демонстрував критичний підхід на адресу нинішнього уряду та лояльність до потенційного голови майбутнього уряду — Юлії Тимошенко.
У цьому можна угледіти позитивне зерно, якщо припустити, що навчений досвідом Стельмах стримуватиме радикальні наміри, які зазвичай демонструє Тимошенко. Чи не тому його рішення залишитися в Нацбанку добре зрозуміли в Партії регіонів? Хоча для її бізнес-крила явно більше підходить кандидатура Петра Порошенка, що, за припущеннями, спирається на підтримку Президента.
