Що на обід?

Якщо брати до уваги дорогі ресторани, розраховані переважно на люкс-клас, то дійсно їх у Києві цілком достатньо, враховуючи відносну нечисленність цього класу. Ну, а що робити більшості наших працюючих громадян, які також хочуть їсти? Прогулянка містом змушує засумніватися у запевненнях представників міськадміністрації, якщо враховувати, що поняття «обід» включає в себе декілька гарячих страв, а не симпатичну булочку з одночасно м’ясними, сирними та навіть рибними добавками, що прихильників правильного харчування просто шокує. Крім того, і сам український споживач вже втомився і наситився американською придорожньою годівлею, з якою активно бореться вся Європа, замінюючи американський елемент на свій рідний і традиційний.

32-річний приватний підприємець Дмитро на запитання: де він вважає за краще обідати, і яка їжа йому б більше прийшлася до душі — без запинки відповів, що віддає перевагу традиційній домашній українській кухні, і що американізація у їжі йому вже добре-таки набридла. Треба сказати, що така думка, як потім з’ясувалося, не була оригінальною, оскільки так або майже так відповідала основна маса людей, опитаних у середу вдень на Хрещатику. Кандидат технічних наук Інна Максюта сказала, що звертається до громадського харчування тому, що не завжди є можливість поїсти вдома. Але, незважаючи на це, сьогоднішньою системою громадського харчування у столиці надто незадоволена. «На місці бістро західного, а швидше, навіть американського зразку, хотілося б бачити наші традиційні вареничні або інші заклади з українською кухнею. Я згадую свої студентські роки, коли ми з друзями із задоволенням відвідували таке кафе, і все нас там влаштовувало: і ціни, і якість їжі, і обслуговування».

Треба сказати, що обслуговування — це одна з «хворих» тем і для завсідників закладів громадського харчування, і для самих працівників цих закладів. Наприклад, майор ВПС Сергій Тищенко говорить, що найбільше не любить чекати, і тому швидкість обслуговування для нього — один iз критеріїв вибору закладу. Шеф-кухар кафе «Білий скорпіон» говорить, що персонал, який приходить сюди працювати, хоч і молодий, але працює переважно за совдепівськими принципами, і тому практично кожного з них доводиться вчити «без відриву від виробництва».

До речі, саме це — одна з важливих причин популярності сендвіч-барів, Макдональдсів та інших американізованих закусочних. А крім цього — і їх «схибленість» на чистоті, і доброзичливий персонал, що приємно дивувало після досвіду радянських їдалень з тим же самообслуговуванням; і, звичайно ж, екзотика та нетрадиційність. Правда, ці чинники згодом обходяться дуже дорого (йдеться не про гаманець, який тут, до речі, не дуже страждає, порівняно з ресторанами, а про здоров’я).

Вітчизняні дієтологи, як з’ясувалося, мало уваги приділяють взаємозв’язку популярності фаст-фудів та зростанню захворюваності діабетом, артритом, а також порушеннями обміну речовин та ожирінням; на відміну від американських колег, які зі сторінок преси переконують громадськість у тому, що у компактну булочку з успіхом вміщуються всі найшкідливіші для організму людини речовини. Наприклад, окислений холестерин, який винен у прискоренні розвитку атеросклеротичних бляшок на стінках судин, діоксини, які заважають роботі ендокринної та імунної системи (у одному бігмаку 90% денної норми), консерванти та шкідливі ліпіди і при цьому нам вказують на відсутність такої корисної для травлення клітковини. Вітчизняні ж дієтологи стурбовані іншим аспектом громадського харчування — лікувально-профілактичним. Головний дієтолог України Петро Карпенко відзначив такий недолік сучасних закладів, як відсутність у їхньому меню дієтичних блюд. «Якщо раніше у їдальнях, крім основного меню, було враховано і специфічні потреби людей, а на виробництві переважали ті продукти харчування, які здатні мінімізувати шкідливий вплив виробництва — то тепер весь асортимент тільки для цiлком здорових людей. Крім цього, якщо раніше існувала і пропаганда здорового харчування, розроблялися спеціальні програми — продовжує дієтолог, — то тепер основна маса підприємств громадського — харчування у приватних руках, і тому навіть наявність таких програм істотно б не вплинула на ситуацію».

Куди ж іде вгамовувати голод середньостатистичний киянин? Власні спостереження показали, а опитування людей на вулиці ще раз підтвердило, що найбільш популярними на сьогодні є ресторани «Швидко» і «Домашня кухня». У обідній час останній нагадує пожвавлення у їдальнях у пансіонатах та санаторіях. Народ активно навантажує собі їжу на підноси, за які тут ще й доводиться позмагатися. Але асортимент тут великий: салати, закуски, перші та другі страви, десерти, напої. Якість повністю виправдовує назву ресторану, та й ціна прийнятна. Наприклад, салати тут від гривні до чотирьох, середня ціна закуски — у цих же межах, супи у середньому — 3 гривні, а середня ціна на другу ставу — 5 гривень. Незважаючи на це, книга скарг повністю списана, причина полягає у тому, що бажання поїсти у розумінні сучасних людей вже стикається з естетичним поривом душі, який тут, на жаль, задовольнити складно. «Покращений варіант радянської їдальні» — саме так називають «Домашню кухню» у масах.

Одне з перших місць у рейтингу загального харчування займає ресторан «Швидко», який, за словами його менеджера, у підземному переході на Майдані Незалежності щодня відвідують понад тисячу чоловік. Тут менший вибір, зате спокійно, швидко, смачно і красиво. Інтер’єр, треба сказати, останнім часом стає одним з головних критеріїв вибору закладу, де можна поїсти. Продавець хот-догів на Хрещатику, 21-річний Віталій із захопленням розповів «Дню», як його здивувало кафе у Білій Церкві, яке він нещодавно відвідав. «Скрізь дзеркала та лимонний запах. На кожному столику світиться кулька, від якої відходять промені». Особистий досвід підказує також немало київських закладів, чий дизайн відрізняється оригінальністю і вишуканістю. Правда, за естетичну насолоду часом доводиться платити навіть більше, ніж за смакову. Отже бачимо, що вибір, незважаючи на запевнення міськадміністрації, все ж не такий великий. Або здоров’я, але довгі черги та роздратування — або чистота і дружелюбність, але згодом — букет хвороб. А якщо ви хочете смачну і здорову їжу, та ще й хороший сервіс — то тоді обід обійдеться вам у місячну зарплату державного службовця. Виходить, ми приречені на вимушену альтернативу? Не зовсім так. Схоже, у нашій системі «швидкого харчування» з’явилися обнадійливі новації, про що ми збираємося розповісти найближчим часом.