Що означає релігія для українців?

З приїздом в Україну російського патріарха Кирила у нас пожвавилася релігійна активність. Здебільшого це стосується вірних православної церкви російського патріархату, але, оскільки 27 та 28 липня Україна відзначає 1021-річчя хрещення України-Руси, то прямо чи опосередковано учасниками подій почувається більшість. А православні Київського патріархату разом із священнослужителями на чолі з українським патріархом Філаретом пройшли хресною ходою від Володимирського собору до Володимирської гірки, де взяли участь в урочистій літургії...

Саме завдяки таким подіям та датам, а не щоденній релігійній практиці, як показують результати Міжнародного проекту соціального дослідження (ISSP), більшість українців називають себе віруючими: 40% українців кажуть, що відвідують церкву та богослужіння на великі свята, і тільки 8% це роблять щотижня. Тим не менше, те, що називається символами віри, є у 87% громадян: ікони, розп’яття, менори, Біблія тощо. Атеїстів у нас — 11%. Цікаво, що 19% з тих, хто назвався невіруючим, заходять у храми, мечеті чи синагоги. Тобто, це говорить, що для частини громадян храми — це не «дім молитви», а храм краси й мистецтва, а це — теж релігія.

Це міжнародне опитування, яке в Україні проводили Інститут політики та Київський міжнародний інститут соціології із залученням фахівців Інституту соціології НАН України, було порівняльним. Отримані результати порівняли із даними, які фахівці отримали із 45 країн Європи, Азії, Північної та Південної Америки. З’ясувалося, що українці — одні з найбільш релігійних в Європі — три чверті громадян вважають себе причетними до якоїсь релігії. При цьому абсолютна більшість українців — 91% — християнського віросповідання (православні, греко-католики, протестанти). Зокрема, 39% віруючих належать до трьох основних православних церков (Московського, Київського патріархатів та автокефальної церкви), 44% вказали, що вони є православними без чіткої належності до певної церкви і 8% є греко-католиками. Також, за висновками соціологів, громадянам України притаманне толерантне ставлення до представників інших релігійних поглядів. 75% українців вважають, що необхідно поважати всі релігії.

Ще дві особливості України — жінки є більш віруючими: 63% українок каже, що завжди вірили в Бога, на противагу 41% чоловіків, які живуть з такими ж переконаннями. Друга — що за часів незалежності зацікавлення релігією та вірою значно зросли, але це стосується молодшого покоління. Так, соціологи зауважили, що люди, яким за 50, тобто ті, хто народився й сформувався у Радянському Союзі, частіше за інших говорили про свої атеїстичні погляди — 11% серед них заявили, що ніколи не вірили в Бога (у віковій категорії до 30-ти років таких — 7%). При цьому не стало відкриттям те, що у західних областях України — набагато сильніші релігійні традиції, ніж у інших регіонах: тут лише 3% не поділяють релігійного світосприйняття, а в центральних, південних та східних областях таких 13%.

Традиційно, як і в більшості опитувань, громадяни України показали толерантне ставлення до представників інших релігійних поглядів. Так, 71% опитаних повністю чи скоріше погоджуються із твердженням, що різні релігійні групи мають рівні права в Україні, 75% — з тим, що необхідно поважати всі релігії. При цьому 66% безумовно підтримають чи скоріше підтримають людину інших релігійних переконань в тому випадку, якщо вона одружуватиметься з кимсь з родичів опитаних. Українці проти того, щоб влада впливали на релігію і навпаки. Наприклад, 77% опитаних повністю чи скоріше погоджуються із твердженням, згідно з яким «релігійні лідери повинні утримуватися від спроб впливати на людей під час виборів». Але нині в Україні — інша ситуація, і певні люди, зважаючи на роль церкви в житті людей, її, безумовно, використовують...

І найважливіше питання — «Що дає релігія?», адже користь від духовної практики завжди непомітна. 60% українців каже, що «допомагає віднайти внутрішній спокій та щастя», а також «отримати підтримку в скрутні часи». Очевидно, що люди в такий спосіб знаходять для себе відповіді на питання, які їх хвилюють, і дай Боже, щоб вони несли в собі ідеї об’єднання, розуміння та толерантності.

КОМЕНТАР

Олена ЛІЩИНСЬКА, старший науковий співробітник, докторант Інституту соціальної та політичної психології Академії педагогічних наук:

— Релігійність українців — абсолютно нормальне явище, бо не існує нерелігійних націй. Всі нації релігійні по-своєму: хтось — більш сприймає все емоційно, а хтось веде себе більш прагматично в цій сфері. У нас велику роль відіграють політичні аспекти, які переплітаються з релігійними й провокують конфлікти. А самі віруючі, які є паствою певної церкви, не можуть бути вищими за своїх духовних провідників, за еліту. У нас є окремі люди, які є вищими за розкол, який існує між православними церквами Київського та Московського патріархатів, але їх не видно — вони переживають цю досить складну ситуацію в собі. Але таких в Україні, за нашими дослідженнями, — на рівні 2%. Це люди стримані, мудрі, які розуміють, що врешті решт не зацікавлений вищий розум і те, що ми називаємо Богом, у конфліктах. Якби у своїй масі люди думали б ширше, то цієї ситуації з розколом не було б взагалі. Погано й те, що у нас є дуже багато байдужих людей — їх можна до чогось підбурити... Але в будь-якому випадку люди мають право думати так, як вони думають, приходити до тієї церкви, до якої хочуть ходити. Нині в Україні перебуває патріарх Кирило, і ми вже побачили, як цей візит відображає задавнені нерозв’язані проблеми: коли його не було, то ситуація була більш прихованою, а коли візит відбувається, то показує, наскільки це все є болісним, як все болісно б’є по людських нервах. Те, що нині одна й друга сторони хвилюються, це дуже неприємно. А ситуація саме така, що одні люди дозволяють собі думати, що істина — тільки на їхньому боці, а інші — грішники. Це й створює ситуацію розколу. Тому знайти вихід мають вищі ієрархи — вони повинні вийти мудро, і якщо буде мудре рішення, то люди це приймуть.